Розвиток аграрної освіти та науки України в умовах євроінтеграції ґрунтується на положеннях Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Ключові напрями цього процесу:

  • реформування системи вищої освіти;
  •  підвищення якості та практичного наповнення освітніх програм;
  •  розширення співпраці між різними установами;
  •   мобільність студентів і викладачів.

Важливу роль відіграють професійно-технічна освіта та система підвищення кваліфікації, зорієнтовані на європейські стандарти й потреби сучасного ринку праці.

Поєднання наукових досліджень із практикою створює умови для розроблення інноваційних агротехнологій, сталих моделей землекористування та ефективного управління ресурсами.

Інтеграція цифрових платформ, елементів точного землеробства й біоекономічних підходів у навчальні програми сприяє формуванню актуальних професійних компетентностей аграрних фахівців.

Водночас фінансові обмеження й недостатнє фінансування наукових установ посилюють потребу в оновленні підходів до державного управління науковою діяльністю. Важливим чинником розвитку стає залучення студентів до прикладних наукових проєктів, а також упровадження дуальної освіти, STEM-підходів і модульних програм підготовки фахівців.

Ефективним інструментом перетворення фундаментальних досліджень на практичні рішення є міждисциплінарні кластери «освіта – наука – бізнес».

Пріоритети Національної академії аграрних наук, спрямовані на розвиток аграрного сектору, інновації та стале землекористування, у поєднанні з участю в міжнародних наукових мережах формують підґрунтя для глобальної інтеграції аграрної науки України.

Євроінтеграція як рамка для розвитку аграрної освіти і науки

Розвиток аграрного сектору України в умовах євроінтеграції неможливий без ефективної системи аграрної освіти та науки. Саме вона має забезпечити оновлення підготовки фахівців і розвиток наукових досліджень.

           Євроінтеграційний курс України передбачає узгодження освітньої та наукової політики з нормативно-правовими рамками Європейського Союзу, які задають якісні орієнтири розвитку аграрної сфери.

Важливу роль у цьому процесі відіграють положення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом [8] (далі — Угода про асоціацію). Зокрема, глава 23 «Освіта, навчання та молодь» визначає стратегічні напрями співпраці у сфері освіти.

Сторони, зберігаючи власні підходи до змісту навчання, організації освітніх систем, а також культурного й мовного різноманіття, домовляються про розвиток взаємодії у сфері освіти, професійної підготовки та молодіжної політики.

Вища і професійна освіта: напрям реформ

Стаття 431 Угоди про асоціацію [8] уточнює напрями розвитку співпраці у сфері вищої освіти:

  1. Реформування й оновлення системи вищої освіти;
  2.  Зближення стандартів у межах Болонського процесу;
  3.  Підвищення якості та практичної цінності освітніх програм;
  4.   Розвиток партнерства між різними дотичними інституціями;
  5.  Розширення автономії університетів;
  6.  Підтримка мобільності студентів і викладачів;
  7.  Забезпечення доступності вищої освіти.

У сукупності ці положення формують основу для інтеграції української аграрної освіти до європейського науково-освітнього простору.

Стаття 432 Угоди про асоціацію [8] зосереджується на співпраці у сфері професійно-технічної освіти та передбачає активніший обмін інформацією і поширення успішних практик для оновлення систем професійної підготовки.

У центрі уваги:

  • осучаснення підготовки кадрів;
  •  переорієнтація механізмів підвищення кваліфікації з урахуванням змін на ринку праці;
  •  створення національних механізмів, що забезпечують прозорість і взаємне визнання кваліфікацій на основі європейських підходів.

Поєднання напрямів співпраці, закладених в Угоді про асоціацію, створює передумови для тіснішого зв’язку між науковими дослідженнями та освітньою підготовкою у сфері аграрних наук.

Для аграрної галузі це має принципове значення, оскільки результати досліджень безпосередньо впливають на ефективність виробництва та лежать в основі інноваційних агротехнологій, сучасних систем управління ресурсами й моделей сталого землекористування.

Такий зв’язок дозволяє перетворювати фундаментальні наукові напрацювання на практичні рішення, що посилюють конкурентоспроможність українського аграрного сектору в умовах євроінтеграції.

У європейському освітньому просторі інновації є невід’ємною складовою освітньо-наукової діяльності.

Для аграрної освіти це означає активне включення до навчальних програм:

  • технологічних платформ;
  •  цифрових моделей управління виробництвом;
  •  елементів точного землеробства;
  •   біоекономічних підходів.

Таке оновлення змісту навчання відповідає європейським стандартам і дає змогу готувати фахівців, здатних застосовувати інноваційні рішення на практиці та сприяти переходу до більш продуктивних і сталих агросистем.

Аграрна інтеграція водночас розглядається як стратегічний процес зближення держав, що реалізується через лібералізацію зовнішньої торгівлі, розроблення спільних стратегій і створення дієвих механізмів їх упровадження.

Серед її ключових орієнтирів:

  1. Зміцнення продовольчої безпеки,.
  2. Нарощення експортних можливостей як у межах міжнародних об’єднань, так і за їх межами;
  3.  Підвищення продуктивності праці.
  4.  Упровадження новітніх технологій.
  5.   Покращення умов життя сільського населення та працівників аграрного сектору [4, с. 47].

Аграрна інтеграція і кадровий потенціал

Аграрна наука України протягом років незалежності, попри тривалі фінансово-економічні труднощі, зберегла значний потенціал для підтримки конкурентоспроможності вітчизняного аграрного сектору в умовах глобальних змін.

Водночас систематичне недофінансування наукових установ у передвоєнний період поступово послаблювало науковий супровід агропромислового й сільського розвитку.

Нині ця проблема загострюється додатковими обмеженнями державного фінансування фундаментальних і прикладних досліджень в аграрній сфері, що посилює потребу в нових, більш ефективних управлінських рішеннях на державному рівні [1, с. 6].

У цьому зв’язку особливо важливим є стан кадрового потенціалу галузі, адже відновлення та оновлення науково-інноваційної складової аграрного сектору неможливе без підготовки висококваліфікованих фахівців.

Тому статистичні показники підготовки кадрів у закладах вищої освіти слугують ключовим індикатором кадрової спроможності галузі. Дані за напрямом «Аграрні науки та продовольство» дають змогу простежити динаміку чисельності студентів і випускників та оцінити стійкість відповідних тенденцій [9].

Таблиця 1. Підготовка фахівців у закладах вищої освіти за напрямом «Аграрні науки та продовольство»

Джерело: складено на основі [9].

          Аналіз показує, що у  2020–2021 навчальному році аграрні науки вивчали 50 605 студентів, що становило 4,47% від загальної кількості студентів за всіма галузями знань.

Уже в 2021–2022 роках році цей показник зменшився до 41 494 осіб (3,97%). У наступні два роки  відбулося часткове відновлення. У 2024–2025 навчальному році кількість студентів знову скоротилася до 39 893 осіб, однак їхня частка майже не змінилася й становила 4,17%.

Загалом ці показники відображають коливання попиту на аграрні спеціальності, пов’язані з економічними та безпековими ризиками воєнного періоду.

Ще відчутніші коливання спостерігаються у випуску фахівців.

 У 2020–2021 навчальному році заклади вищої освіти підготували 16 793 випускники аграрного профілю (4,68% від загального випуску), тоді як у 2021–2022 році цей показник зменшився до 8 390 осіб (3,31%). У 2022–2023 році кількість випускників зросла до 10 101 особи (3,70%), у 2023–2024 році скоротилася до 6 589 осіб (3,12%). У 2024–2025 навчальному році знову підвищилася до 11 922 осіб, що становило 3,88% від загального обсягу випуску.

Виявлені тенденції показують, що зміцнення кадрового потенціалу аграрної сфери потребує не лише зростання кількості студентів, а й оновлення змісту освітніх програм із посиленням дослідницької складової.

Одним із ефективних шляхів може стати ширше залучення студентів до прикладних наукових проєктів, спрямованих на розв’язання конкретних галузевих завдань, зокрема розроблення технологій точного землеробства або систем моніторингу ґрунтової родючості.

Такий підхід сприяє формуванню дослідницьких компетентностей і посилює зв’язок між теоретичними знаннями та їх практичним застосуванням.

Нові формати підготовки аграрних фахівців

У ході євроінтеграції дедалі більшого значення набуває впровадження освітніх моделей, заснованих на інноваційних європейських практиках:

  • дуальної освіти;
  •  STEM-орієнтованого навчання;
  •   модульних програм професійної підготовки.

Вони поєднують навчання з інноваційною виробничою діяльністю та готують фахівців, здатних працювати з сучасними технологіями — від смарт-агроінфраструктури й біотехнологічних систем до цифрових платформ агромоніторингу.

Поєднання дослідницької, інноваційної та практичної складових у підготовці аграрних фахівців робить актуальним розвиток інтегрованих регіональних кластерів «освіта – наука – бізнес».

У таких форматах заклади вищої освіти генерують знання, наукові установи зосереджуються на розробленні технологій, а аграрні підприємства забезпечують їх перевірку та впровадження в реальних виробничих умовах.

Пріоритети наукових досліджень та роль НААН

У межах євроінтеграційного курсу України Національна академія аграрних наук визначила пріоритетні напрями наукових досліджень на 2026–2030 роки [10], спрямовані на оновлення розвитку аграрного сектору та його узгодження зі стандартами ЄС.

Перший блок пріоритетів охоплює дослідження, пов’язані з трансформацією аграрного сектору й сільських територій.

Основна увага приділяється:

  1.  Розвитку аграрного підприємництва.
  2.  Посиленню інтеграційних процесів у період підготовки до членства в ЄС.
  3.  Сталому розвитку сільських громад.
  4.  Удосконаленню місцевого самоврядування і децентралізації.
  5. Формуванню сучасної аграрної політики, адаптованої до принципів і регуляторних норм ЄС.

Окремо наголошується на підвищенні ефективності аграрного виробництва та зростанні доходів через підвищення продуктивності праці й рівня зайнятості в сільському господарстві.

Реалізація цих пріоритетів потребує тіснішого поєднання освітніх програм, інноваційних практик і прикладних досліджень.

Співпраця університетських дослідницьких лабораторій з інноваційними бізнес-інкубаторами дає змогу створювати експериментальні моделі аграрного підприємництва, які одразу випробовуються в умовах реальних сільських громад.

Такий підхід допомагає оцінювати ефективність управлінських рішень і виробничих технологій та формувати операційні стандарти, придатні для використання як у системах місцевого самоврядування, так і в аграрному бізнесі.

Природокористування, землеустрій і цифрові рішення

Другим ключовим напрямом діяльності Національної академії аграрних наук є формування ефективної системи природокористування в умовах повоєнного відновлення України та адаптації до екологічних вимог ЄС.

Він охоплює:

  1. Розвиток земельних відносин.
  2.  Підвищення ефективності землекористування.
  3.  Оновлення теоретико-методологічних підходів до землеустроює
  4.  Модернізацію земельного кадастру.
  5.  Оптимізацію планування використання земель.
  6.   Посилення охорони й моніторингу земель з урахуванням наслідків збройної агресії.

Важливе місце в цьому процесі займає розвиток національної інфраструктури кадастрових карт і подальша автоматизація процесів управління землеустроєм [10].

             Для повноцінної реалізації цього напряму доцільно оновлювати навчальні програми, поєднуючи сучасні методи геоінформаційного аналізу, моделювання стану ґрунтів та інноваційні системи моніторингу з практиками управління земельними ресурсами.

Прикладом є навчально-наукові центри, де студенти проводять польові дослідження й паралельно працюють із геопросторовими даними на цифрових платформах. Це дає змогу формувати обґрунтовані моделі ефективного землекористування, придатні для використання органами місцевого самоврядування.

Стратегічні напрями розвитку та інтеграція освіти і науки

Стратегічні напрями наукового забезпечення соціально-економічного розвитку аграрного сектору України охоплюють кілька тісно пов’язаних складових:

  1. Формування системи сталого землекористування, що передбачає збереження ландшафтів і біорізноманіття, раціональне використання та охорону ґрунтів, а також запобігання їх деградації.
  2.  Розвиток сільського господарства і сільських територій, який передбачає наукову підтримку нормотворчої діяльності у сфері євроінтеграції й формування моделі аграрного підприємництва, орієнтованої на збереження сільських громад.
  3.  Забезпечення продовольчої безпеки держави та підвищення ефективності зовнішньої торгівлі через нарощування виробництва, експорту й упровадження стандартів здорового харчування населення. До стратегічних пріоритетів також належать
  4.  Біологічна й енергетична безпека.
  5.  Розвиток селекції у рослинництві та тваринництві [2, с. 49].

Поєднання цих напрямів зі структурою аграрної освіти можливе через створення міждисциплінарних кластерів, у межах яких результати досліджень безпосередньо переходять у технологічні та практичні рішення.

Зокрема, розвиток селекційних програм у співпраці закладів вищої освіти, науково-дослідних установ і аграрних підприємств забезпечує випробування нових сортів і порід у виробничих умовах і водночас формує кадрову основу для підтримання біобезпеки та продовольчої стійкості держави.

Висновки

Розвиток аграрної освіти та науки України в умовах євроінтеграції потребує узгодженого поєднання досліджень, інновацій і практичної діяльності.

Кластери «освіта – наука – бізнес», оновлення освітніх програм, інтеграція європейських стандартів і активна участь у міжнародних наукових мережах формують основу для підготовки фахівців нового покоління.

Водночас модернізація Національної академії аграрних наук і впровадження системи сільськогосподарських знань та інновацій здатні підвищити ефективність наукового супроводу галузі.

У сукупності ці кроки сприятимуть стійкому розвитку аграрного сектору, зміцненню продовольчої безпеки та підвищенню конкурентоспроможності українського сільського господарства у європейському й глобальному вимірах.

Література

1. Гадзало Я., Лузан Ю. Підвищення ролі аграрної науки на етапі євроінтеграції. Вісник аграрної науки. 2023. № 101(12). С. 5-16.

2. Stoliarchuk N. M. Integration of ukrainian agricultural science into the global environment. Механізм регулювання економіки. 2023. № 4(102). С. 47-51.

3. Bilotserkovets M., Fomenko T., Lushchyk Y. Opportunities for Intercultural Environment Creation in Ukrainian Agrarian University. Educational Challenges. 2024. № 29(1). P. 46-57.

4. Kryvenko N. Agrarian integration: Theoretical foundations. Ukrainian Black Sea Region Agrarian Science. 2024. Vol. 28, No. 1. P. 40-51.

5. Ніколаєнко С. М., Ніколаєнко М. С. Аграрна освіта в контексті рефорування вищої школи України: сучасні виклики та тенденції в аграрному секторі. Вісник Національної академії педагогічних наук України. 2021. № 3(2). С. 1-12.

6. Ніколаєнко С., Ніколаєнко М. Вища аграрна освіта в Україні: виклики часу. Вісник аграрної науки. 2021. № 99(12). С. 5-17.

7. Морозова Л. Принципи побудови сучасної системи вищої аграрної освіти в Україні. Український педагогічний журнал. 2024. № 2. С. 159-171.

8. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Україна, Європейський Союз, Євратом […]; Угода, Список, Міжнародний документ від 27.06.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

9. Вища та фахова передвища освіта в Україні. Державна служба статистики України. URL: https://www.ukrstat.gov.ua/

10. Про пріоритетні напрями наукових досліджень Національної академії аграрних наук України на 2026-2030 роки: Постанова № 11/03 Президії Національної академії аграрних наук України від 17 липня 2024 р. URL: http://naas.gov.ua/upload/iblock/08e/%D0%9F%D1%80%D1%96%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D0%BD%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D0%BF%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85%20%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%8C%20%D0%9D%D0%90%D0%90%D0%9D%20%D0%BD%D0%B0%202026-2030%20%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8.pdf

11. Про схвалення Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року та затвердження операційного плану заходів з її реалізації у 2025-2027 роках: Розпорядження Кабінету Міністрів України; Стратегія, План, Заходи від 15.11.2024 № 1163-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1163-2024-%D1%80#Text

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.

Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.

UIF

Команда UIF

Адміністрація