14 травня відбувся міжнародний круглий стіл на тему “ЗАРУЧНИКИ ІМПЕРСЬКИХ АМБІЦІЙ: ПОШУК ШЛЯХІВ ДЛЯ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКОГО ПОРОЗУМІННЯ”, організований UIF спільно з БФ “Вільна Білорусь”.
“Сьогоднішній круглий стіл є дуже важливим, оскільки ми разом обговорюємо як причини та наслідки того, що сталося, так і шляхи, які ми маємо обрати, щоб побороти нашого спільного ворога і разом будувати успішне майбутнє для наших сімей та дітей”.
Анатолій Амелін
“Сьогодні нам потрібно дізнаватися один про одного, розповідати про нашу історичну спадщину”.
Олексій Францкевич
“Більшість білорусів категорично проти війни проти українського народу. На генетичному рівні заведено, що між нами не може бути ворожнечі”.
Ігор Кизим
“Без незалежної Білорусі ми [українці] ніколи не будемо відчувати себе спокійно. Підтримка Білорусі — в наших національних інтересах. Якщо ми разом — буде битва під Оршею, якщо окремо — битва під Крутами”.
Юрій Сиротюк
Білоруська спільнота є другою по чисельності в Україні та другим за кількістю етносом, який воює в лавах ЗСУ. Наші народи поділяють понад тисячу кілометрів державного кордону та мають досвід боротьби проти спільного ворога. Втім, питання білорусів в Україні досі не врегульовано.
Яка стратегія держави України щодо білоруської спільноти в Україні та білоруських опозиційних сил? Як білоруська діаспора може впливати на формування державних політик щодо білорусів?
Експерти з міжнародних відносин, народні депутати, історики, політологи, представники білоруських добровольчих формувань та білоруської спільноти зібралися за круглим столом, щоб розвіяти російську пропаганду та налагодити діалог між нашими країнами.
Порядок денний охоплював ряд важливих питань:
- Як Білорусь стала співучасником у російсько-українському протистоянні?
- Поточний стан українсько-білоруських відносин на офіційному та громадському рівнях.
- Маніпуляції Кремля у відносинах між Україною та Білоруссю.
- Ризики та потенційні можливості для розвитку економічних відносин в умовах ворожості.
- Роль діаспори та можливі формати відновлення двостороннього діалогу.
- Сценарії розвитку двосторонніх відносин після потенційних політичних змін у Білорусі та ін.
Захід розпочався з вітального слова від виконавчого директора UIF Анатолія Амеліна, який закликав українців та білорусів об’єднатися заради боротьби з нашим спільним ворогом, побудови кращого майбутнього та досягнення взаємовигідних цілей.
Директор Громадської спілки “Білоруська спільнота України” Олексій Францкевич представив поточну виставку на тему “Історія білоруського супротиву”, організовану фондом у співпраці з білоруськими громадськими ініціативами. Виставка присвячена 30-річчю боротьби білорусів з поглинанням Росією та авторитарним лукашенківським режимом.
Перша дискусійна панель: “ВІД БРАТЕРСТВА ДО ГІБРИДНОЇ ВОРОЖНЕЧІ: ЯК КРЕМЛЬ РОЗІРВАВ УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ”
Заступник голови Ради Білоруської Народної Республіки (БНР) Сергій Наумчик наголосив, що рівень національної свідомості в Білорусії значно нижчий, ніж в Україні. Білоруський народ не підтримує агресію Росії: білоруси завжди сприймали українців, як побратимів, які могли підставити плече у важкі часи.
За словами експерта, понад 1000 білорусів були засуджені у перші 2 дні повномасштабного вторгнення за підтримку України. Поточний стан наших відносин дуже непростий, і головною проблемою Сергій Наумчик вбачає відсутність перевіреної інформації.
Експосол України з особливих доручень Міністерства закордонних справ у Білорусі Ігор Кизим відмітив, що “білоруський народ і влада — це різні люди”. Відколи опозиційний рух Білорусі зазнав поразки в 1996 році, єдиним нашим союзником з недопущення російської агресії є білоруський народ.
На думку експерта, головним тригером наших напружених відносин була ситуація з вагнерівцями, а точкою неповернення стало вбивство білоруського активіста Романа Бондаренка. Відтоді опозиційний рух в Білорусі почав затихати, а рівень репресій — зашкалювати.
Сьогодні влада в Білорусі має сильний апарат, а усвідомлення білоруської ідентичності ламається. “Не кожен білорус підтримує події в Україні, але російська пропаганда робить своє”, — визнав Ігор Кизим, пропонуючи сколихнути суспільство або чекати на помилку влади.
Наталія Позняк-Хоменко, головна спеціалістка відділу популяризаційної роботи Українського інституту національної пам’яті, відзначила, що колаборація українців та білорусів була успішною, доки ми трималися разом. Розходження почалося в середині 90-х рр. з появою російських наративів, які спекулювали на радянській ностальгії та стверджували, що Білорусь єдина спромоглася зберегти радянський стрій.
Всі повірили, але у 2020 році потужний репресивний апарат Радянського Союзу дав про себе знати. Україна спромоглася “вискочити” з авторитарного режиму у 2005 і 2014 роках та зберегла потенціал бути живою. Білорусь зробила таку спробу у 2006 році, але радянський репресивний апарат жорстко став на заваді. Експертка впевнена, що за допомогою свідомих білорусів можна “повернути Білорусь у Білорусь”.
Начальник військової служби капеланства ГУР МО Костянтин Холодов переконаний, що формувати білоруську націю потрібно з духовного фундаменту вічності та церкви. Експерт визнав, що росіяни зачистили частину білоруської ідентифікації, для прикладу навівши високий рівень розповсюдження російської мови в селах Білорусі.
Очевидець опозиційного руху в Білорусі Олексій Францкевич наголосив, що Білорусь бореться з авторитарним режимом уже 30 років. Країна знаходиться під окупацією і також зацікавлена у перемозі над спільним ворогом.
Експерт підкреслив: “Добре, що є розуміння, що Білорусь окупована. Коли кажуть: “У вас немає опозиції”, — яка опозиція може бути при диктатурі?”. Щоб згуртуватися як партнерам, нашим народам важливо почати дізнаватися один про одного.
Директор недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрій Сиротюк зауважив, що підтримка незалежності Білорусі — це питання нашого існування та суб’єктності. За словами експерта, білоруси — близькі українцям люди, а ворожнечу між нами намагаються створити штучно: “Білоруський народ не є нашим ворогом. Лукашенко — путінський колаборант, який не представляє білоруський народ”.
Юрій Сиротюк переконаний: майбутня влада в Україні має пообіцяти, що не спостерігатиме, як росіяни вбивають білорусів на майданах. Ми маємо втрутитись і підтримати білорусів, адже в минулому українці мовчки спостерігали за розвитком подій і в результаті Росія з Білорусі пішла на нас.
Перша дискусійна панель завершилася однохвилинними рефлексіями кожного з експертів та короткими підсумками модератора дискусії, політичного експерта та керівного партнера PGR Consulting Group Руслана Рохова.
ДРУГА ПАНЕЛЬ: “НА ЛІНІЇ ВОГНЮ: ЧИ МОЖЛИВИЙ ДІАЛОГ, КОЛИ ДЕРЖАВА СТАЛА ПЛАЦДАРМОМ ДЛЯ АГРЕСІЇ?”
Вадим Галайчук, народний депутат України та співголова депутатської групи “За демократичну Білорусь”, відмітив наявний в нашій країні дуалізм стосовно Білорусі. Частина українців вважає Білорусь ворогом, а частина — дружнім народом, який страждає від російської окупації.
Обговорення у Верховній Раді України постанови щодо визнання Білорусі окупованою державою підняло ряд важливих питань, в тому числі виплати репарації. Спеціалісти з міжнародного права радили не спішити з прийняттям таких політичних заяв, поки триває процес активного діалогу з нашими партнерами та формування трибуналу для Путіна.
Народний депутат України партії “Голос” Соломія Бобровська підкреслила, що ми настільки упереджено ставимося до паспорта громадянина Білорусі, що відкидаємо людей, які за нас воюють. Потрібна підтримка Офісу Президента, щоб побудувати стратегію України щодо Білорусі.
Експертка запропонувала піти назустріч представникам білоруської діаспори в Україні, наприклад, запровадити радіо білоруською мовою у північних прикордонних областях. Приватні ініціативи або Міністерство культури могли б посприяти таким речам з мінімальним ресурсом.
Народний депутат України фракції “Слуга Народу” Олег Дунда ствердив, що “українцям є чим займатися, ніж опікуватися північним кордоном”. Його слова: “В кожного українця є багато справ під час війни, більш нагальних, через які в них болить голова. Повірте, питання Білорусі навіть не десяте”, — викликали запальну дискусію серед присутніх.
“І ніхто цим займатися не буде. Ми під час війни, а не мирного часу. Це під час мирного часу можна встановлювати якісь відносини з північним кордоном, з Білоруссю, про щось думати, якісь спільні студії робити… коли нема чим займатися. А під час війни… є що робити, окрім того, щоб займатися Білоруссю”, — додав експерт.
Для прикладу, Польща та Литва “вклали багато грошів, зробили Белсат”, але це “нічого не змінило”. Експерт впевнений: “Саме в цей момент Білорусь є загрозою є стільки для України… скільки для регіонів Балтики чи Польщі”.
На думку Олега Дунди, коли ми говоримо про розв’язання проблеми Білорусі — це питання не тільки України, а й всіх наших партнерів, зокрема Польщі, Латвії та Литви. “Одна Україна під час війни не може вирішити усіх питань, тільки разом”, — запевнив експерт.
Директор Програми Російські та Білоруські Студії Ради зовнішньої політики «Українська призма» Ярослав Чорногор наголосив, що питання ведення діалогу між українцями та білорусами уже підіймалося. Потрібно багато працювати над успішним вирішенням поточної ситуації, і кожен має зробити посильний внесок у своїй царині: політики — налагоджувати політичні зв’язки, аналітики — надавати дієві рекомендації, державні органи влади — забезпечувати виконання законів тощо.
З погляду експерта, Україна в першу чергу буде орієнтуватися на власні державні інтереси. Також Ярослав Чорногор виділив важливість функціонування діаспоральних білоруських організацій за кордоном.
Кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики Євген Магда закликав колег-парламентарів визначитись, чи Білорусь є окупованою країною, чи співагресором. На його думку, Україна має сильнішу позицію, що дозволяє простягати руку партнеру з позиції сили.
Експерт пояснив малу кількість білорусів в Україні тим, що мало хто захоче жити в умовах повітряної тривоги. Налагодженню діалогу між нашими країнами може сприяти величезний спільний пострадянський досвід, з яким потрібно працювати.
Євген Магда додав, що “білоруські демократичні сили перебувають у глибокій кризі”. Україна може розраховувати на білорусів-добровольців, які боронять її незалежність, але потрібно ще працювати з іншими білорусами та показувати, що рейкові партизани — важливі. Не варто обʼєднувати в сприйнятті Білорусь і Росію, інакше ми програємо.
Командир батальйону ім. Калиновського Павло Шурмей дійшов висновку: білоруси повинні зрозуміти, що їх доля та життя залежить лише від них самих. “Якщо ми будемо чекати, що хтось інший зробить нас незалежними — Білорусь так і залишиться під російською владою”, — впевнений експерт. Павло Шурмей поділився своїм болем: Україна на четвертий рік війни робить так, що багато білорусів обирає виїхати в Європу, а не приєднатись до українців.
Представник Офісу уповноваженого ВР з прав людини Артур Король підкреслив, що білоруський народ є каналом, через який ми можемо перемогти спільного ворога. Наша країна має цінувати цю можливість та виробити механізм політичного притулку для захисту білорусів, які відкрито протестують проти агресії Росії щодо України.
Представник Міністерства у справах ветеранів Кирило Дороленко занепокоєний поточною ситуацією на українських кордонах. На думку експерта, нам дуже важливо зараз вижити самим і, коли ми зможемо зібрати ресурс, то не припустимося помилок минулого. Щиро сподіваючись, що Білорусь на нас не в образі, Кирило Дороленко додав: “Як тільки ми видихнемо — ми повернемося до Люблінського трикутника та балтійсько-чорноморського союзу”.
Начальник Відділу етнополітики Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Коврей наголосив на важливості реанімування та збереження білоруської мови. У перспективі, це подарує можливість білорусам, етнічним громадянам України, взаємодіяти з Білоруссю та співвітчизниками, які проживають в інших країнах.
На завершення заходу, експерти другої панелі виступили з лаконічними рефлексіями, після чого Руслан Рохов ініціював обмін думками окремих присутніх у залі. На його думку, “якщо ми не хочемо бути ресурсом для чужої стратегії, ми маємо думати про умови, при яких Білорусь буде іншою. Це нам треба, щоб не було нових Буч, щоб не було нових Крут. Ми маємо не чекати, а створювати умови”.
Хочемо подякувати модератору дискусії за вагомий внесок у хід обговорення, влучні коментарі й запитання, майстерне слідкування за таймінгом та акцентування уваги присутніх на важливих моментах.
Експерти дійшли загального висновку, що українцям та білорусам слід більше дізнаватися один про одного, виробити спільні наративи в протидію викривленим російським та спільно перемогти ворога. Українцям важливо не пропустити час падіння режиму Лукашенка: тоді на півночі в нас будуть нормальні сусіди.
Висловлюємо подяку усім білорусам, які доєднались до нашої спільної боротьби! Дякуємо нашим читачам за увагу до цієї актуальної теми та пропонуємо детальніше ознайомитися з міркуваннями експертів, переглянувши запис онлайн-трансляції на YouTube-каналі UIF. Сподіваємося, що після дискусії будуть зроблені відповідні висновки. Залишайтеся з нами та слідкуйте за майбутніми анонсами подій державного та міжнародного значення на Facebook-сторінці UIF. Слава Україні! Жыве Беларусь!
