Визнання Криму білорусами: три загрози, на які немає відповіді

При всій повазі до нашого МЗС, грізні заяви про нашу страшну відповідь – це всього лише чергове китайське попередження. І такі попередження роблять нас смішними. Так виконавчий директор Українського інституту майбутнього (UIF) Вадим Денисенко прокоментував реакцію українського МЗС на те, що Білорусь назвала Крим «російською територією».

Зокрема, експерт виділив три дуже серйозні загрози від зміни поведінки Лукашенка, на які ми маємо дати відповідь. «Інакше, — застерігає Денисенко, — ситуація може стати критичною».

«Що важливо, попри заяви про Крим, Білорусь не готова і не хоче торгових чи якихось інших воєн з Україною. Проте пастка, в яку загнав себе Лукашенко робить його не завжди самостійним гравцем.

Окремо слід звернути увагу на останні інтеграційні процеси між РФ та РБ. Путін не поспішає анексовувати Білорусь і останні підписані документи це показують дуже наглядно. Білорусь потрібна зараз Путіну, як умовно незалежна страшилка для Заходу. Отже ми маємо три глобальні проблеми, які треба починати вирішувати вже зараз.

1. Мігранти, яких можуть пустити через український кордон.

Ситуація насправді є критичною, і можна не сумніватися, що найближчим часом ЄС може запропонувати Україні взяти на себе зобов‘язання по розміщенню білоруських курдів у нас. Паралельно, не виключено, що білоруси самі направлятимуть на нас натовпи курдів.

Що має робити вже зараз Україна? По-перше, потрібно розуміти: чи готові ми до створення фільтраційних таборів і прийому 100-200 тисяч біженців. І головне, якщо ми погоджуємося (теоретично), то що ми за це просимо. Свого часу Ердоган взяв 6 млрд євро за подібну історію.

По-друге, якщо таке рішення буде прийматися, потрібно вже зараз думати про комунікаційну кампанію та про створення відповідної інфраструктури. У нас поки немає нічого: ні розуміння, ні знань, ні тим більше переговорного плану. А час працює проти нас.

І нарешті є ще один аспект: ми не до кінця готові до проривів кордону. Сил прикордонників просто не вистачить. І тому, це унікальний шанс для апробації сил тероборони. Саме на цьому напрямку варто було б в найкоротші терміни зробити відповідні вишколи. До того ж, тут треба брати не лише сили Волинської та Київської областей, а запросити добровольців тероборонівців з усієї країни.

2. Залежність від білоруського дизеля.

Ми можемо тисячу раз грозити кулаком білорусам, але ми не маємо чим замінити білоруський дизель (60% дизеля в Україні – це імпорт). Свого часу Український інститут майбутнього робив доповідь про те, що з цим робити. Перш за все, вже зараз треба зробити інвентаризацію критичних запасів палива (в ідеалі потрібно мати місячний запас). Але це лише частина вирішення проблеми. Більш глобально – ми маємо запустити один із державних НПЗ. На нашу думку, варто продати за 1 грн державну долю в Дрогобицькому НПЗ під інвестзобов‘язання одній з крупних компаній, які забезпечать завод сировиною. І це куди важливіше, ніж розповідати про те, як здорово, що за мільярд гривень продали завод «Більшовик». Це звичайно, не вирішить проблему в цьому році, але якщо ми не запустимо цей процес зараз, ми в найкращому випадку, втратимо черговий рік.

3. Необхідність імпорту білоруської електроенергії.

Заява Лукашенка про Крим ставить нас в незручне становище: ми просто не маємо права тепер просити про імпорт електроенергії. Я впевнений, що росіяни змусили Лукашенка це заявити зараз, саме виходячи з цієї історії.

Питання енергетичної стабільності стає ключовим на наступні місяці. І тут виникає одна загроза, яка є не стільки загрозою зовнішньою, скільки внутрішньою. Дуже важливо для всіх нас, щоб ситуація з електроенергією в країні не звелася до інформаційної війни Зеленський-Ахметов», — зазначив експерт.