Вступна кампанія до Міністерства освіти

Після перезавантаження Кабміну посада міністра освіти залишилася вакантною. Знайти нового очільника, або очільницю – завдання не з простих. 

Основних причин три.

По-перше, реформи в освіті, зокрема НУШ, є одними з тих, що отримали консенсус сприйняття у суспільстві та підкріплені значними сумами з бюджету та міжнародних донорів та грамотними управлінським кроками.

Спробувати відкрутити це назад – значить поставити під удар репутацію усього Камбіну,  адже за останні щонайменше п’ять років у суспільстві склалося певне уявлення і рівень очікувань щодо освітнього відомства.

По-друге, з формуванням директоратів з’явилася принципово нова когорта держслужбовців. Наступнику/ці Лілії Гриневич та Ганни Новосад буде потрібно налагодити з ними спільну мову.

По третє, порозумітися і налагодити продуктивну роботу необхідно з профільним парламентським комітетом.  Без виконання цих базових умов, видаються неможливими результати, що критично необхідні, щоб втриматися у кріслі. Отже, в очільника Уряду відносно невеликий діапазон вибору: 1) спробувати підібрати кандидатуру за принципом лояльності і керованості; 2) провести серію консультацій із експертним і фаховим середовищем.

У будь-якому з цих варіантів необхідно мати перелік критеріїв. Виділю сім ключових критеріїв, на які варто орієнтуватися у складанні короткого переліку кандидатів:

1. Репутація. З огляду на виклики, що постають перед освітньою сферою і обсяг необхідних перетворень, очільнику/ці міністерства необхідно володіти значним соціальним капіталом і мати значний кредит довіри професійного середовища, що також передбачає впевненість більшості груп зацікавлених осіб у його/її доброчесності, афіляціях, конструктивних намірах тощо.
2. Високий рівень навичок стратегічного управління. Передусім, йдеться про вміння управляти складними процесами, а не просто командувати людьми. Звісно, це навряд чи можливо без стратегічного мислення, відчуття відповідальності перед наступними поколіннями, наявності довгострокової стратегічної візії, розуміння тяглості і наступності процесів та готовності обстоювати конструктивні починання попередньої команди МОН, адже їх будуть активно підтримувати міжнародні структури і громадські ініціативи, які вже доклали значних зусиль до цієї сфери. Також, важливою є здатність розглядати ситуацію з кількох перспектив, вирізняти і зважувати стратегічні дилеми, розуміти інтереси ключових стейкхолдерів; Вміння розрізняти рівень урядування, управління і операційного менеджменту і вдаватися до останнього; Здатність проявляти емпатію, розуміти потреби спільнот, на які спрямовані рішення.
3. Трансформаційне лідерство. Здатність впевнено почуватися в умовах складності, оперувати множинністю сценаріїв і ухвалювати непопулярні рішення, спрямовані на незворотні зміни і, водночас, сповна використовувати своє вміння управляти змінами, а також – залучати ключових стейкхолдерів у процес вироблення рішень.
4. Договороздатність. Готовність і вміння вести аргументований діалог, досягати згоди шляхом перемовин, не сповзаючи в компроміси.
5. Екосистемність. Розуміння суті і цінності такого явища сучасного світу як екоситеми; Бути готовим підтримувати екосистеми з участю громадських організацій, що вже склалися, розвивати їх та залучати нові ініціативи.
6. Міжнародний досвід. Навчання або проєктна робота за кордоном та розуміння міжнародних трендів, інструментів та підходів в освіті дітей та дорослих; Наявність робочих контактів з міжнародними організаціями, спроможність бути активним і впливовим гравцем на глобальних форумах, міжміністерських зустрічах і перемовинах..
7. Вільне володіння англійською мовою. Це – можливість безпосередньо вести мову з колегами-міністрами інших країн, партнерами з міжнародних структур, самостійно орієнтуватися у тенденціях розвитку освіти. Скоротити час на ухвалення необхідних рішень.

Микола Скиба, експерт напряму “Освіта” UIF