Аналітичні матеріали • 30 Листопада 2020
Якість підручників – одна з найрезонасніших тем, пов’язаних із освітою. Щороку виловлюють десятки помилок, ляпів і відвертих фейків. Окремі з них викликають усмішку, наприклад, «фото-жаба» з Кіану Рівзом, який за допомогою фотошопу опинився на відомій світлині «Обід на хмарочосі», знятій у 1932 році у Нью-Йорку, або про воду як «найпоширеніший мінерал на Землі». До речі, для обговорення хиб у підручниках з історії створили окрему спільноту “Підручник з історії як помилка“. А ось рекомендації про те, як харчовою содою лікувати онкозахворювання породило хвилю обурення, адже подібні «поради» можуть бути небезпечними для здоров’я і поширюють серед учасників освітнього процесу псевдонаукове мислення.
Зважаючи на те, що суспільний запит на якісну освіту (включно з контентом) зростає, а на забезпечення учасників освітнього процесу підручниками і посібниками щороку з державного бюджету спрямовується сотні мільйонів гривень, ситуація, безумовно, потребує врегулювання.
Міністерство освіти і науки України і справді відреагувало офіційною заявою, але його реакція виглядає ситуативною, несистемною і такою, що може привести до ще більших зловживань. Зокрема, в частині заповітного грифу «рекомендовано МОН» проведення експертизи, вартості тощо.
З метою наблизитися до системного підходу експерти напрямку «Освіта» Українського інституту майбутнього наполягають на семи ключових кроках:
Згадані кроки потребуватимуть проведення додаткових досліджень, експертних обговорень та внесення змін до законодавства та нормативно-правової бази.
Основна теза: Для розвитку компетентностей, задекларованих у Концепції “Нова українська школа” важливі активні методи навчання, зокрема мінідослідницькі проєкти, в яких учні матимуть змогу працювати з науковим обладнанням, висувати і перевіряти власні гіпотези.
Аргументи. Концепція “Нової Української школи” передбачає розвиток компетентностей. Останні є динамічною комбінацією знань, навичок і ставлень. Серед ключових компетентностей:
Ініціативність і підприємливість;
Інформаційно-цифрова компетентність;
Уміння вчитися впродовж життя.
Останнє передбачає «Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою освітньо-професійну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя». У випадку, коли учні опановують програму переважно за підручником, отримуючи завдання на пасивний виклад інформації, вони не розвивають і частини компентностей і наскрізних умінь, які так необхідні для успішної реалізації себе у швидкозмінному світі.
Відповідно, учнів необхідно навчати ставити власні освітні цілі, формулювати гіпотези і обрати належні інструменти для їх перевірки. Навчання має бути орієнтоване, з одного боку, на формування цілісної картини світу, а з іншого – на розв’язання практичних проблем методом проєктної діяльності. Завдання, яке отримує учень/учениця у школі мають містити опрацювання хоча б кількох різних джерел. В таких моделях посібник допомагає учню організувати пізнавальну активність, орієнтуватися у певній галузі знань і мати напохваті інструменти для перевірки зібраної інформації.
Основна теза: Підручник має стати інструментом, що допомагає учню знаходити і перевіряти потрібну інформацію, а не залишатися основним (а нерідко – єдиним) джерелом знань з певного предмету.
Аргументи. Модель освіти , в якій підручник є основним джерелом знань сформувалася у середині 19 ст., коли наука і технології розвивалися повільно у відокремлених осередках. Інформація поширювалася у кращому випадку зі швидкістю потяга, а основним медіумом інформації були друковані газети і журнали. Тепер ми живемо у в епоху цифрової трансформації, що характеризується стрімким розвитком науки, технологій та зростанням обсягів даних. В таких умовах жодне видання, продукт чи навіть інституція не може претендувати на статус найточнішого джерела знань. Натомість гостро постає потреба в інструментах, що покликані допомогти із пошуком і систематизацією даних, обсяг яких стрімко зростає, а також процесом організації навчання.
Підручник-навігатор має передусім розкривати суть методу тієї чи іншої галузі знань, задавати критерії відбору і перевірки фактів та надавати перелік джерел, які пройшли попередню верифікацію. За суттю це має бути комплекс засобів для навчання з онлайн-підтримкою, методичним комплексом для вчителя та учня. В такому контексті особливого значення набуває підтримка і заохочення популяризація науки. У середовищі дослідників, які навчилися доступною мовою пояснювати загалу складні наукові феномени вже згенеровано дуже якісний контент. І він має стати доступнішим для учнів і педагогів. Зокрема, через навігаційні функції сучасного підручника.
Основна теза: В електронну версію легше внести зміни у разі необхідності. За умови наявності девайсів для навчання учні матимуть доступ до посібників не лише час формалізованого виконання завдань, але і у будь-якому місці чи ситуації, пов’язаних із персональною навчальною ціллю.
Аргументи. Попри консерватизм та інерцію освітня сфера стрімко цифровізується. З одного боку, до цього підштовхує експонентний розвиток технологій. Учасникам освітнього процесу, починаючи з початкової школи слід допомогти їх опанувати і використовувати для досягнення власних цілей (на противагу практиці, коли девайси і алгоритми соцмереж практично керують психікою дітей).
З іншого боку, навчальні засоби і контент мають гідно конкурувати з розважальним контентом і створювати ситуацію, коли емоційний досвід пізнання яскравіший і приємніший за досвід пасивного споживання.
Основна теза: вже сформована когорта педагогів, які креативно підходять до своєї роботи, розробляючи інноваційні методики і якісні дидактичні матеріали. Останні можуть стати у пригоді широкому колу освітян. А ті вчителі-новатори, чиї розробки отримають кількість користувачів з позитивними відгуками – кошти.
Аргументи. За Законом України «Про повну загальну освіту» педагоги у школах отримали більше академічної свободи щодо організації навчальних активностей. Педагогічні колективи тепер можуть обирати які програми використовувати і розробляти власні. У тому числі – відмінні від типових. Це означає, що підручник, розроблений під типову програму, виявляється зайвим, або й чинником звуження потенціалу педагогічної свободи.
Електронний ресурс уможливить агрегацію контенту, поширення кращих практик викладання, розширить учасникам освітнього процесу доступ до якісного освітнього контенту і мотивуватиме педагогів до розвитку фахової майстерності.
Основна теза: варто стимулювати розробку і виробництво в Україні електронних засобів навчання.
Аргумент. Світ неухильно рухається у бік цифрової економіки та кіберзалученості. Зволікання із опануванням цифрової грамотності, починаючи зі школи, може привести до суттєвого розвиву у навичках конкурентоздатності випускників українських шкіл. Зволікання із запуском вітчизняного виробництва девайсів і формування внутрішнього ринку освітніх технологій може призвести до експортозалежності і економічних втрат.
Зважаючи на недостатнє наповнення державного бюджету, для виділення з нього відповідних асигнувань, слід, по-перше, залучати кредити і гранти із міжнародних структур, по-друге, поступово перерозподіляти бюджет з друку паперових носіїв на електронні. В подальшому необхідно закладати кошти на закупівлю таких засобів для шкіл і родин. А також сприяти залученню інвестицій і доступних кредитів на згадані потреби як першочергові. За умови розвитку ринку буде досягнуто мультиплікаційного ефекту на нього.
З метою уникнення зловживань під час відбору підручників та дидактичних матеріалів у короткій перспективі необхідно передати функцію експертизи від МОН і афілійованих структур до незалежних сертифікованих експертів. Замовляти і сплачувати експертизу, як і за теперішніх умов, мають самі видавництва. Разом з тим, експерти нестимуть адміністративну відповідальність за недоброчесні висновки.
Основна теза: педагог, який опанував на базовому рівні цифрові інструменти навчання і спроможний їх використовувати для формування власного контенту і організації навчального процесу – це норма для доби цифрової економіки.
Аргументи. Цифрові засоби роботи з інформацією стають сьогодні таким же цивілізаційним мінімумом як свого часу книжка і вміння читати та писати. Педагоги, які впевнено використовують техніку, стають більш переконливими для інших учасників освітнього процесу. Опанування цифровими засобами навчання дуже важливе і з огляду на пандемію і ризики повторення подібних ситуацій в подальшому. За наявності відповідних засобів навчання, доступу до інтернету і вміння віддалено взаємодіяти, а також з новою методологією в основі якої – методи практичної орієнтованості, формується можливість адаптивної відповіді на непередбачувані ситуації. І не лише зі збереженням якості освіти, але і з виведенням процесу навчання на якісно новий рівень.
Микола Скиба, експерт програми “Освіта” Українського інституту майбутнього
Разом ми можемо змінювати майбутнє! Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати наші дослідження та надавати об'єктивний аналіз ключових суспільних питань. Приєднуйтесь до нас сьогодні, щоб спільно будувати майбутнє наших поколінь.
Підтримати
