У серпні 2025 року Український інститут майбутнього у партнерстві із дослідницькою компанією «Active Group» провели унікальний експеримент – спробу змоделювати різні сценарії відновлення України після завершення активної фази війни.

Використовуючи методологію «Технології моделювання майбутнього», учасники відтворювали логіку ключових політичних та економічних гравців – від президента до голів громад, від олігархів до громадянського суспільства.

Результати цього експерименту заслуговують серйозної уваги. Не як пророцтво, а як дзеркало, у якому відображаються наші сьогоднішні виклики та суперечності та як погляд на майбутнє.

Гра як діагностика реальності

Методологія дослідження була побудована на принципі рольової гри, де учасники обирали ролі різних впливових акторів українського суспільства. Гра проходила у два тури – до та після завершення активних бойових дій – і дозволила простежити динаміку взаємодій між різними групами інтересів. Грали експерти з дуже різних галузей: політологи, економісти, підприємці і представники великого бізнесу, політтехнологи, науковці, громадські діячі.

Кожен з учасників, отримавши роль діяв так, як можна очікувати від відповідної сили. Учасники, які взяли на себе ролі корупціонерів, “старої гвардії”, міських голів, Офісу Президента та всі інші діяли саме так, як можна було очікувати від цих сил у реальному житті. З одного боку, логіка поведінки кожного окремого гравця достатньо передбачувана і зрозуміла суспільству. А з іншого – Гра допомагає побачити результат взаємодії цих сил, який далеко не завжди передбачуваний.

Особливо цікавою виявилася роль корупції у дослідженні. Замість простого зла, яке треба викорінити, корупція перетворилася на своєрідний “клей”, який дозволяв формувати коаліції між принципово різними силами. Цей несподіваний висновок змушує по-новому поглянути на антикорупційну боротьбу: замість того, щоб боротись з корупціонерами, можна зменшувати технічні можливості для корупції. Да і питання не у повному викоріненні корупції, а у її обмеженні та каналізації.

Чотири сценарії: від стагнації до прориву

Дослідження виділило чотири можливі сценарії розвитку подій.

Інерційний сценарій – це, по суті, проєкція сьогоднішніх трендів на післявоєнний час. Збереження відносної стабільності, але без кардинальних змін. Точкові антикорупційні успіхи, невеликі реформи, але загальна економічна стагнація та поступова втрата територій. Це сценарій втомленого суспільства, яке боїться великих змін після травми війни. Але не провалу. Україна в цьому сценарії залишається суверенною державою з відносно об’єднаним суспільством і шансами на прорив.

Проривний сценарій “Технологічний каганат” передбачає не лише повну перемогу України у війні, але перетворення країни на майданчик для пілотування нових соціальних та економічних моделей. Успішні моделі призводять до масштабних інвестицій, технологічного буму, наслідком чого стає двозначного зростання ВВП протягом тривалого часу. Але для цього сценарію потрібна дуже важлива умова: активна участь аналітичних центрів у розробці і впровадженні позитивних змін. Через механізми лобіювання, громадського тиску на парламент, домовленності з депутатами тощо. А для цього потрібна широка підтримка таких центрів з боку національного бізнесу. В таких умовах, цей сценарій вже не виглядає фантастичним.

Провальний сценарій – найстрашніший. Примушення до капітуляції під тиском “втомленого” Заходу, хаос у новому парламенті, розпад держави на конгломерат “олігархічно-військових баронств”. Перетворення на “тотальну ДНР”. Причому тригером для запуску такого сценарію є не поразка як така і не криза, а саме ВІДЧУТТЯ поразки і дисфункція держави, коли накази «з гори» просто не виконуються. Дивовижний сценарій будується на збігу малоймовірних, але можливих подій: смерті Путіна, колапсу Росії, закулісних домовленостей США та Китаю. При цьому Україна повинна бути готова скористатися такими можливостями – мати нову еліту та готові проєкти реформ. Хоча сценарій розроблявся як «диво», тобто неможливе. Більшість його елементів все таки можливі у тій чи інший спосіб.

Ключові інсайти: корупція як система зв’язків

Можливо, головним відкриттям дослідження стала роль корупції не як простої крадіжки, а як системи неформальних зв’язків, яка парадоксальним чином забезпечує стабільність політичної системи. У грі корупція дозволила об’єднати в одну коаліцію реформаторів і “стару гвардію”, проросійські сили та західно орієнтований бізнес.

Це не означає, що корупцію треба заохочувати. Але це означає, що боротьба з нею потребує пропонування альтернативних механізмів координації між різними групами інтересів. Просте придушення корупції без створення таких механізмів може призвести до політичної нестабільності.

Дослідження показало, що успішні реформи можливі лише при створенні “надшироких коалицій”, які включають навіть противників змін. А це потребує готовності до компромісів та поступовості.

Бізнес як рушій змін

Інший важливий висновок: великий бізнес виявився єдиною силою, яка послідовно підтримувала позитивні зміни, не концентруючись при цьому на патріотичній риториці. Мотивація бізнесу проста і зрозуміла: створення умов для отримання прибутку. І саме тому бізнес зацікавлений у зниженні корупції, поліпшенні правової системи, залученні інвестицій.

Це створює парадокс: ті, кого часто звинувачують у корисливих мотивах, виявилися найбільш послідовними прихильниками суспільного блага. Водночас ті, хто апелює до високих ідеалів, часто діють в вузькокорисних інтересах. Але бізнесу для того, щоб впроваджувати ці зміни, необхідний інструмент. І створення цього інструментарію – одна з надважливих задач.

Роль міжнародних гравців: між США та Китаєм

Дослідження показало, що Україна стане ареною суперництва між США та Китаєм. При цьому позиції сторін розподілятимуться не за принципом “патріоти проти колабораціоністів”, а набагато складніше.

Китай привертатиме українських можновладців своїм невтручанням у внутрішню політику та готовністю інвестувати без зайвих питань. США – підтримкою демократичних інститутів, але з вимогами прозорості та підзвітності.

Цікаво, що “проросійські сили” у грі швидко перетворилися на звичайну консервативну партію, отримавши близько 20% у новому парламенті. Без фінансування з Росії вони втрачають свою «проросійськість» та стають ситуативними союзниками то влади, то опозиції.

Технології як відповідь на дефіцит кадрів

Одним з ключових викликів для України стане катастрофічна нестача кадрів. Демографічні втрати війни, еміграція, низька народжуваність – усе це створює ситуацію, коли навіть при економічному зростанні не вистачатиме людей для роботи.

Відповіддю може стати масова автоматизація та впровадження штучного інтелекту. Причому не лише у виробництві, а й у державному управлінні. В умовах тотальної недовіри до “живих” чиновників та суддів, ШІ може стати не просто технологічним рішенням, а способом відновлення довіри до інститутів.

Громадянське суспільство як стримування та противага

Дослідження підтвердило критичну важливість громадянського суспільства як обмежувача корупції та рушія реформ. НГО та аналітичні центри здатні домовлятися між собою простіше, ніж політики, і можуть стати тією силою, яка розроблятиме та просуватиме необхідні зміни.

При цьому важливо, щоб громадянське суспільство отримувало підтримку не лише від міжнародних донорів, а й від місцевого бізнесу. Це зробить його більш стійким і менш залежним від зовнішньої кон’юнктури.

Місцева влада як рушій розвитку

Мери та місцева влада у дослідженні показали себе як прагматична сила, здатна стати рушієм розвитку. Вони зацікавлені у благополуччі своїх територій і готові підтримувати ті реформи, які збільшують місцеві бюджети та можливості розвитку. І вони здатні до певних експериментів у межах власних громад. Досвід найуспішніших буде поширюватись на всю країну.

Це говорить про те, що децентралізація може стати не лише способом підвищення ефективності управління, а й інструментом подолання політичних суперечностей на національному рівні та пошуку оптимальних шляхів взаємодії.

Висновки: готовність до невизначеності

Який з чотирьох сценаріїв реалізується, залежить від безлічі факторів, багато з яких знаходяться поза контролем України. Швидше за все будуть елементи всіх чотирьох. Але дослідження показує: країна може вплинути на своє майбутнє, якщо буде готова до використання можливостей.

Це означає необхідність уже зараз готувати нову еліту, розробляти проєкти реформ, створювати коаліції для їх просування. Треба вчитися працювати в умовах суперечностей і компромісів, а не чекати, коли всі вороги зникнуть, а всі союзники стануть ідеальними.

Можливо, головний урок цього дослідження: майбутнє України залежить не від усунення всіх проблем і суперечностей, а від створення системи, здатної ці суперечності каналізувати у позитивному напрямі. Демократія – це не відсутність конфліктів, а здатність їх цивілізовано вирішувати.

І в цьому сенсі у України є всі шанси не просто вижити після війни, а й створити суспільство, яке стане прикладом для інших країн, що переживають аналогічні виклики.