Росія має в розпорядженні більше за всіх ресурсів для прямого впливу на ситуацію в Мінську, — Ілія Куса

У ці дні навколо Білорусі повинен сформуватися зовнішньополітичний фон, контури майбутнього міжнародного договорняка, без якого неможливе врегулювання кризи. Про це заявив Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики UIF на своїй Фейсбук-сторінці.

«Трохи міжнародного контексту і роздумів щодо Білорусі, щоб розбавити наш тріумфально-захоплений мейнстрім.

У ці дні навколо Білорусі повинен сформуватися зовнішньополітичний фон, контури майбутнього міжнародного договорняка, без якого неможливе врегулювання кризи.

Сьогодні у Відні в палаці Niederosterreich почався другий раунд переговорів між США і РФ з приводу стратегічної безпеки і стабільності за участю величезних делегацій з двох сторін.

Головним питанням на порядку денному є підписання нової стратегічної угоди СНВ-3 про скорочення ядерного арсеналу обох країн, а також про продовження або переформатування угоди START, підписаної ще в 2011 році між Медведєвим і Обамою, термін якої закінчується у 2021 році.

Однак цікаво те, що дані переговори можуть побічно торкнутися Білорусі, про що натякали обидві сторони ще до початку переговорів», — розповів експерт.

На думку експерта, розбалансування внутрішніх соціальних взаємин між владою і суспільством в Білорусі було метою РФ ще напередодні виборів.

«Протести, що спалахнули після виборів кинули тінь на легітимність Лукашенка, і послабили його владу таким чином, що він став заручником зовнішньополітичного міжнародного консенсусу, якого всі і чекають.

Загалом, така залежність за рахунок подальшої ерозії суверенітету і розбалансування внутрішніх соціальних взаємин між владою і суспільством в Білорусі – це, на мій погляд, і була перша мета тієї ж РФ ще напередодні виборів, з якою вони успішно впоралися.

А ось по зовнішнім силам у нас поки не густо.

Позиція США, як відомо, все ще до кінця не визначена. Заява держсекретаря Майка Помпео на прес-конференції з Яцеком Чапутовичем чітко продемонструвала бажання адміністрації діяти за принципом “Realpolitik”: насильство засуджуємо, вибори викликають питання, але в цілому, продовжуємо обережно співпрацювати, щоб не розвалити досягнення останніх півтори років.

Такі ж проблеми з позицією ЄС. Мій колега Ігор Тишкевич вже згадував у себе на сторінці, що спільна заява міністрів закордонних справ ЄС щодо Білорусі була заблокована Грецією через їх розбіжності з Німеччиною з приводу спору з Туреччиною в Середземномор’ї (так, широкий контекст буває заграє найнесподіванішими фарбами).

Можливо, у ЄС з’явиться шанс вирватися з глухого кута на позачерговому засіданні Європейської ради у середу 19 серпня, але це, звичайно, інший рівень, ніж рада глав МЗС.

Китай позначив свою позицію чітко і зрозуміло ще в перші дні протестів – на користь Лукашенка. Втім, головна інтрига стосується їх загальної проблеми – чи готові вони втручатися багато, глибоко і безпосередньо для захисту своїх інвестицій і політичних позицій в Білорусі? Відповіді, судячи з усього, поки що немає навіть на рівні китайського істеблішменту.

РФ очевидно взяли курс на подальшу інформаційно-медійну і соціо-психологічну розкачку, що вони роблять через численні тг-канали та ЗМІ, до того ж граючи на риториці Заходу, позичаючи їх основні тези, що дуже забавно і цікаво для аналізу і вивчення.

Однак я б не сказав, що у них позначилася конкретна позиція, що робити з Лукашенком. Росія має в своєму розпорядженні більше за всіх ресурсів, можливостей і організаційно-технічних інструментів для прямого впливу на ситуацію в Мінську. І всі зовнішні гравці про це знають.

Відповідно, питання зараз лише в тому, коли і на яких умовах Росія домовиться з Заходом і Китаєм. Переговори у Відні слід розглядати як один з елементів цих широких консультацій», — вважає Ілія Куса.

Експерт також вважає, що у опозиції є шанс отримати підтримку зовнішніх гравців, додавши суб’єктності в їх очах за рахунок консолідації доступних їм фінансових, політичних та інтелектуальних ресурсів.

«Справжня трагедія ситуації полягає в тому, що головними переможеними будуть власне самі білоруси, які вже нічого самостійно вирішити не зможуть, і Олександр Лукашенко, який певною мірою сам загнав себе в таку ситуацію, і за будь-яких обставин буде сильно ослаблений, вимушений покинути свій міні-Олімп, в тій чи іншій формі, це вже не важливо.

Втім, білоруська опозиція може собі трохи допомогти, додавши суб’єктності в очах зовнішніх гравців за рахунок консолідації доступних їм фінансових, політичних та інтелектуальних ресурсів для створення єдиного, потужного центру прийняття рішень, генерування подальшого бачення країни і переговорів з акторами навколо Білорусі. Те ж саме стосується команди Лукашенко.

Якщо їм це вдасться, вони зможуть розраховувати на своє слово в подальших договорняках шодо Білорусі. Якщо ж ні – повторять долю “сирійських революціонерів”, які так і не змогли нічого народити за всю війну, щоб переконати зовнішніх акторів у своїй здатності стати справжньою альтернативою Башару Асаду», — спрогнозував Ілія Куса.