Володимир Шолох, «Український інститут майбутнього»

23-24 березня в Ер-Ріяді (Саудівська Аравія) з ініціативи американського президента Д. Трампа відбулися переговори за участю офіційних представників США, росії та України.

Фактично відбулися прямі переговори США – Україна (23.03) і США – росія (24.03). Обговорення питань по лінії Україна – росія пройшли в так званому «форматі непрямих переговорів».

25 березня з’явилися офіційні заяви сторін, які беруть участь у переговорах, а також коментарі політиків. Примітно, що спочатку кремль відмовився повідомляти подробиці переговорів, що відбулися в Ер-Ріяді. Однак після того, як Вашингтон і Київ публічно озвучили відповідну інформацію, москва спішно виклала у відкритий доступ російську інтерпретацію.

За інформацією української сторони, під час переговорів досягнуто кілька важливих домовленостей:

• про безпечну навігацію в Чорному морі;
• про повну заборону ударів по енергетичній інфраструктурі двох країн;
• про можливість залучення третіх країн для забезпечення і контролю за виконанням досягнутих домовленостей.

Також сторони домовилися про продовження роботи над досягненням стійкого миру і про збереження прихильності США сприяти обміну військовополоненими, звільненню цивільних затриманих осіб і поверненню примусово вивезених українських дітей.  

В опублікованій заяві Білого дому єдиною відмінністю від українського варіанту є пункт щодо тимчасового мораторію на взаємні удари. В американській версії заявляється, що «США та Україна домовилися розробити заходи щодо реалізації угоди президента Трампа і президента Зеленського про заборону ударів по енергетичних об’єктах росії та України».

Тобто поки що йдеться тільки про розробку якихось заходів в інтересах реалізації досягнутої між США та Україною домовленості про заборону ударів. Найімовірніше, це особливості викладу дипломатичних документів різними мовами. Головне тут те, що обидві сторони конфлікту погодилися відмовитися від ударів по об’єктах енергетичної інфраструктури та розпочали вироблення механізмів практичної реалізації цієї домовленості.

москва опублікувала перелік об’єктів, що підпадає під дію тимчасового мораторію на удари по енергосистемі, який, згідно із заявою кремля, діє протягом 30 діб, починаючи з 18 березня 2025 року і, за взаємною домовленістю, може бути продовжено. До переліку включено:

• нафтопереробні підприємства;
• нафто-, газопроводи і сховища, включно з насосними станціями;
• інфраструктура, що виробляє і передає електрику, включно з електростанціями, підстанціями, трансформаторами і розподільниками;
• атомні електростанції;
• дамби гідроелектростанцій.

Цього ж дня В. Зеленський на зустрічі з журналістами (Київ, 25.03), повідомив, що Київ передав москві список українських об’єктів енергетики, на який має поширюватися тимчасовий мораторій.

москва, коментуючи минулі переговори, заявила, що «діалог був непростим» і припустила необхідність залучення до переговорного процесу міжнародного співтовариства, включно з ООН.

Згідно з подальшими заявами та коментарями, і Київ, і москва також обговорювали з Вашингтоном питання двосторонніх відносин.

Під час зустрічі з журналістами (Київ, 25.03), президент України Володимир Зеленський повідомив, що США підготували і передали до Києва новий варіант угоди про надра, який є поглибленим опрацюванням  попередньої рамкової угоди.

В. Зеленський також розповів про обговорення під час телефонної розмови з Трампом, що відбулася напередодні, питання щодо Запорізької атомної електростанції (ЗАЕС). За словами українського президента, до його американського колеги було доведено позицію Києва: ЗАЕС має контролюватися Україною і не постачатиме електроенергію в росію. Крім того, Київ дав попередню згоду Вашингтону на участь останнього у відновлювальних роботах на ЗАЕС, які можуть за оцінками тривати щонайменше два роки, у разі, якщо США вкладуться в модернізацію ЗАЕС і допоможуть повернути її Україні.

Своєю чергою, за інформацією кремля, набуття чинності домовленостей щодо реалізації «Чорноморської ініціативи», яка передбачає забезпечення в Чорному морі безпеки судноплавства, незастосування сили та недопущення використання комерційних суден у військових цілях, можливе тільки після зняття з росії певних обмежень. І список вимог росії в цьому питанні досить широкий:

• зняття санкційних обмежень з россільгоспбанку та інших фінансових організацій, задіяних у забезпеченні операцій з міжнародної торгівлі продовольством (зокрема рибопродукцією) і добривами, їхнього підключення до SWIFT, відкриття необхідних кореспондентських рахунків;
• зняття обмежень на здійснення операцій торговельного фінансування;
• зняття санкційних обмежень з компаній-виробників та експортерів продовольства (зокрема рибопродукції) і добрив, а також зняття обмежень на роботу страхових компаній з вантажами продовольства (зокрема рибопродукції) і добрив;
• зняття обмежень на обслуговування в портах суден і санкцій із суден під російським прапором, задіяних у торгівлі продовольством (зокрема рибопродукцією) і добривами;
• зняття обмежень на постачання в рф сільськогосподарської техніки, а також інших товарів, задіяних у виробництві продовольства (зокрема рибопродукції) і добрив.

На перший погляд ці вимоги не є надмірними і спрямовані виключно на благородні цілі – забезпечення міжнародної та регіональної продовольчої безпеки. Мабуть, саме під цим «соусом» москва і переконала Вашингтон включити ці вимоги в підсумковий документ переговорів.

Небезпека тут полягає в тому, що погодившись на ці умови, Вашингтон і Україна створять прецедент у переговорному процесі, який потім буде обов’язково використаний росією надалі.

За окремою неофіційною інформацією, на переговорах в Ер-Ріяді росія також виставила вимоги щодо передачі під контроль москви всієї території чотирьох областей України – Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської – в їхніх адміністративних кордонах, попри те, що жодного з цих регіонів російська армія не контролює повністю. Станом на кінець лютого росія тримала під контролем 98,6% Луганської області, 62,6% – Донецької, 71,9% – Запорізької та 69,3% – Херсонської. Причому у двох останніх регіонах військові рф не контролюють столиці – Запоріжжя та Херсон. Мотивування цієї вимоги, за інформацією джерела, має досить дивний вигляд – нібито в Конституції рф не прописано механізмів виведення зі складу федерації анексованих і включених до її складу регіонів.

Отже, переговори відбулися. Конкретних рішень немає, але їх і не чекали так швидко. Головне, що сторони, хай і не напряму, розпочали діалог, який має призвести спочатку до часткового, потім – до повного зупинення бойових дій і встановлення міцного миру в Україні. Це – очевидні результати переговорів, що відбулися в Ер-Ріяді.

Але існують ще неофіційні й неочевидні підсумки та результати, які в нинішніх умовах мають для України більше мінусів, ніж плюсів.

Психологічні особливості американського президента будуть його підштовхувати займати позицію «над переговорами»: мовляв, я вас посадив за стіл переговорів, а далі ви вже самі. У цій ситуації Вашингтон завжди зможе виставити себе переможцем, незалежно від результатів переговорів. На відміну від України та Європейського союзу, яких Трамп, для виконання своїх гучних, голослівних і нічим не підкріплених обіцянок, готовий «здати» і оголосити переможеними. Тому команда Трампа демонструє готовність обговорювати вигідні росії умови, уникаючи тиску на кремль і часто ігноруючи позицію Києва та Брюсселя.

Трамп, свідомо чи випадково порушивши всі правила проведення переговорів, спочатку створив для росії вигідніші умови, першим ініціювавши прямі контакти з путіним. Потім Вашингтон пообіцяв дострокове зняття ізоляції, чим одразу ж скористалася москва, пов’язавши «Чорноморське питання» зі зняттям значного пакета санкцій. Трамп ще до початку зустрічей в Ер-Ріяді чітко продемонстрував, що для швидкої угоди він готовий чинити тиск на Київ, маючи для цього численні важелі.

Нині адміністрація Трампа демонструє москві винятково «пряники»: відмова від участі в діяльності міжнародної групи з розслідування військових злочинів росії з метою притягнення до відповідальності винних посадових осіб, обіцянки потепління відносин з москвою та відновлення взаємовигідних економічних проєктів, обіцянка зняття ізоляції тощо. Можна було б припустити, що США і Європа в переговорному процесі обрали тактику «хорошого і поганого поліцейського».  Однак одіозна особистість Трампа і його непередбачуваність залишає цьому припущенню надто мало шансів, тим паче за умов, коли ЄС повністю відсторонений від переговорів.

І Україна, і Європейський союз на початковій стадії переговорів практично позбавлені простору для маневрів. Київ змушений мовчки погоджуватися з багатьма невигідними для України заявами і вимогами, висунутими як москвою, так і Вашингтоном. Причому Трамп у притаманній йому хамській манері від самого початку продемонстрував, що чекає на Україну в разі незгоди з американською позицією, відразу зупинивши всіляку військову допомогу, включно з обміном розвідданими. Для Києва це, звісно, не смертельно, але за нинішніх умов сприяє захопленню росією українських територій, які потім буде дуже важко повернути як військовими, так і дипломатичними методами. Євросоюз, який фактично взяв на себе зобов’язання надання Україні гарантій і фінансування наслідків майбутнього миру, від переговорів виявився відстороненим і, відповідно, не має можливостей впливу на цей процес. Однак не можна остаточно «списувати з рахунків» країни «Старого світу». І Велика Британія, і Франція, і Німеччина можуть серйозно вплинути на переговори, якщо зуміють виключити з нової «коаліції охочих» усіх тих, хто вагається і незгодних, повністю ігноруючи їхню думку з українського питання.

І Україна, і росія вже чітко дали зрозуміти, що основним каменем спотикання майбутніх переговорів про майбутній мир буде питання про окуповані й анексовані українські території. У москви є військовий потенціал і запас часу, щонайменше до осені, що дає змогу путіну навіть не розглядати серйозних компромісів у цьому напрямі. Київ, навпаки, змушений буде поступитися чимось у цьому питанні, щоб не втратити ще більше. І, на жаль, Трамп і його команда поки що демонструють бажання якнайшвидше закінчити конфлікт, навіть без урахування інтересів України та її народу. Тож тут надзвичайно важливою буде жорстка позиція Європи, яка має нарешті усвідомити, що віддавши росії українські території, європейці ризикують стати наступними жертвами агресивних устремлінь путіна.

кремль намагається максимально використати всі слабкості Трампа та його команди з огляду на їхнє прагнення до укладання «швидкої угоди». Тому москва від самого початку переговорного процесу висуває вимоги та умови, які з повним правом можна вважати нездійсненними. У такий спосіб путін виграє час і прагне нав’язати Україні та Європі свої умови. Побічно це підтвердив і Д. Трамп, висловивши впевненість, що і Київ, і москва прагнуть завершення війни в Україні, і водночас припустивши, що росія свідомо «тягне час». В України цього часу залишається все менше…

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.