Один проти Путіна, двоє проти ЄС: підсумки президентських дебатів у Франції

Надія Коваль, для Європейської правди

Ввечері 4 квітня у Франції пройшли другі президентські дебати, що поставили національний рекорд щодо кількості учасників.

До п’яти чільних кандидатів з поточним рейтингом вищим від 10% долучилися ще шестеро, різного ступеня маргінальності. Їхній сумарний президентський рейтинг не перевищує 6%, а політичні погляди різняться від ліворадикальних до ультранаціоналістичних, аж до негайного виходу Франції з ЄС.

Обговорення в режимі 11 кандидатів виявилося доволі хаотичним. Протягом трьох годин кандидати розповідали кожен про своє, і переважно – про питання внутрішньої політики.

Але не обійшлося і без тез, важливих для України.

Ле Пен заявила про цивілізаційне значення виборів у Франції, Фійон божився за 10 років зробити з Франції найпотужнішу державу Європи, а Амон – єдиний з кандидатів – зі старту взяв на себе зобов’язання нещадно поборювати путінську Росію.

Так, це не описка. Це – перший висновок з вівторкових дебатів у Парижі.

Бенуа Амон, кандидат від Соціалістичної партії, якого більша частина самої партії не підтримує (навіть колишньому прем’єру Вальсу миліший його недавній супротивник Макрон), виявився єдиним кандидатом, який послідовно і чітко засуджує путінську агресію в Україні. Ще тиждень тому саме ця позиція стала одним з факторів, який розділив його та іншого ліворадикального кандидата Жана-Люка Меланшона, який не приховує симпатій до нинішнього російського лідера.

На дебатах, під час відведеної учасникам на початку хвилини для представлення, Амон підкреслив, що хоче бути президентом, який “боротиметься з Путіним, з Трампом”.

Думка інших учасників дебатів виявилася принципово іншою.

Більшість оминала російську тему. А від тих, хто згадував про неї, звучали і відверто проросійські думки (Фійон вкотре підкреслив важливість співпраці з Росією для поборювання “ісламістського тоталітаризму”), і розмиті згадки про спільність терористичних загроз для Франції та Росії у зв’язку з терактом в Санкт-Петербурзі (таку тезу французи почули від Макрона).

По-друге, дебати показали політичну гнучкість, на яку здатна Марін Ле Пен на шляху до омріяного президентства.

Якщо ще в лютому вона ставила Frexit та вихід Франції із зони євро серед перших вимог своєї передвиборної риторики, то тепер – вочевидь, щоб не відлякувати частину виборців, – дещо пом’якшила позицію.

Ле Пен обіцяє в разі перемоги провести переговори з ЄС щодо зміни основоположних угод та спитати думку французів щодо членства в ЄС на референдумі. Знайома схема, чи не так?

Під час дебатів сувереніст Франсуа Асселіно вже звинуватив Ле Пен у відході від власної програми та взявся сам доводити необхідність Frexit, вправно жонглюючи статтями і цитатами з європейських договорів та вимагаючи негайно послідувати за прикладом “мудрих британців” і написати Дональдові Туску прощального листа.

Щоправда, наразі ця позиція не рятує Асселіно – його рейтинг лишається на рівні статистичної похибки.

По-третє, дебати довели, що політична моральність та боротьба з корупцією є не менш актуальними темами у Франції, ніж в Україні.

Зіркою вечора в цьому контексті став троцькіст і представник профспілок Філіп Путу.

Спочатку він звинуватив Фійона в тому, що той однією рукою захищав політику суворої ощадності, а іншою – забирав гроші з державної скарбниці. А потім закинув те ж саме Марін ле Пен з тією тільки різницею, що скарбниця була європейською: “Національний фронт називає себе антисистемним, однак він захищає себе за допомогою законів системи, з допомогою парламентського імунітету”.

“Коли нас викликають до поліції, то ми йдемо туди, адже робітничого імунітету не існує!” – завершив Путу свою промову під бурхливі оплески аудиторії.

Ці дебати можуть стати останніми під час передвиборчих перегонів у Франції, адже частина чільних кандидатів відмовилася від участі в третьому раунді, який призначений на 20 квітня, за кілька днів до першого туру.

В кожному разі, вони вже стали особливими і відкрили політиків з нового боку.

Через регламент виступів у півтори хвилини дрібніші кандидати, намагаючись донести до нації максимум інформації про себе, скоромовили, як з кулемета, на підвищених тонах. Основні ж претенденти зосередилися не стільки на детальному представленні власних програм, як на створенні візуального образу “президентськості” – posture presidentielle, висловлюючись порівняно спокійно, розмірено та поважно.

Передусім учасники обговорювали три питання: безпека і протидія тероризму, повернення моральності в політичне життя, а також робочі місця для французів. Через останнє питання кандидатам довелося розповісти і про своє ставлення до ЄС (у більшості учасників перегонів, за винятком Макрона, воно виявилося назагал скептичним).

Як бачите, України чи Росії в цьому переліку немає, тож про важливі для нас теми згадували, швидше, побічно.

Підсумовуючи, можна сказати: дебати 4 квітня принесли більше яскравих емоцій, ніж програмної ясності, передовсім щодо зовнішньої політики кандидатів.