14 жовтня 2025 року Український інститут майбутнього (UIF) представив результати масштабного дослідження «Між фронтом і майбутнім: сценарії та економічні наслідки ветеранської політики».
Анатолій Амелін, виконавчий директор та співзасновник UIF, відкрив презентацію з чіткої оцінки ситуації: «Ми детально вивчали досвід різних країн, які мають великі ветеранські групи. Ми вивчили всі українські стратегії, документи, які вже розробляються. І бачимо, що сьогодні ми не готові. Ми не готові до великої кількості ветеранів, які є частиною нашого суспільства. Це не окрема соціальна група. Можна сказати, що ми, цивільні, є частиною великої ветеранської країни. І ті виклики, з якими ми зіткнемося, можуть бути катастрофічними для нашої країни».
Яна Лаврик, ведучий економіст та експертка економічних програм UIF, підкреслила економічну важливість теми: «Я дійсно вважаю, що ця тема є найважливішою для економіки України, тому що це тема про людей, про людський капітал, а саме люди створюють додану вартість, саме люди генерують ідеї, сенси, ми створюємо технології, які призводять до економічного зростання».
Кожен п’ятий українець — ветеран або член його родини
Станом на жовтень 2025 року в Україні налічується 1,66 млн ветеранів (порівняно з 1,56 млн у липні), і це число продовжує зростати. Найбільш тривожним є те, що 40%, або 600 тис. ветеранів — це чоловіки віком 26–45 років, найбільш продуктивна категорія населення. Фактично, кожен десятий чоловік цієї вікової групи сьогодні є ветераном.
Після завершення гарячої фази війни масштаб проблеми зросте в кілька разів: очікується 5–6 млн ветеранів разом із членами родин (близько 20% наявного населення), з них 2.5 млн — самих ветеранів (9% населення України). При цьому до 1 млн людей можуть одномоментно повернутися з фронту, що становить 7% трудових ресурсів країни.
Однак найбільш шокуючою виявилася статистика довіри. За даними опитування Українського ветеранського фонду, 80% ветеранів вважають, що держава майже або повністю не виконує своїх зобов’язань перед ними.
Приховані загрози
Опитування UIF вперше в Україні зібрало детальну статистику про стан здоров’я демобілізованих ветеранів, і ці дані викликають серйозне занепокоєння. 33% опитаних ветеранів мають діагностовану черепно-мозкову травму (ЧМТ), ще до 25% припускають, що можливо мали ЧМТ. Загалом близько 55 % опитаних ветеранів можуть мати наслідки ЧМТ.
Ситуація з посттравматичним стресовим розладом: 24% мають діагностований ПТСР, а 31% не впевнені, але мають симптоми. Крім того, за даними фокус груп, 20% військових мають ігрову залежність (гемблінг).
Яна Лаврик наголосила на критичній проблемі: «В Україні сьогодні немає реєстрів людей з черепно-мозковою травмою, з ПТСР військових. А як можна вирішувати проблеми, коли ми навіть не знаємо, скільки людей і в кого взагалі є ці наслідки війни».
За міжнародним досвідом, ЧМТ та ПТСР є головними предикторами труднощів реінтеграції. Особливо тривожить те, що наслідки можуть проявитися лише через 5–7 років. Для порівняння: у США 24 ветерани щодня вчиняють самогубство, і ще 20 помирають від самоушкодження. У 2012 році США витратили 7 млрд дол. на психологічні програми для ветеранів, але ця проблема залишається невирішеною.
Економічна реінтеграція: від безробіття до підприємництва
Опитування UIF виявило серйозні проблеми з реінтеграцією вже зараз. 30% демобілізованих ветеранів не працевлаштовані, 42% стикнулися зі складнощами при оформленні пільг і послуг, 47% незадоволені медичним обслуговуванням, 43% незадоволені грошовою допомогою. При цьому ветерани найбільше задоволені безоплатним проїздом і комунальними субсидіями — що сприймається як гірка іронія для людей, які захищали країну.
Особливо вражаючою виявилася статистика щодо підприємництва. 69% ветеранів хотіли б мати власну справу, але лише 8% зайнятих ветеранів наразі є підприємцями (для порівняння: до війни підприємцями були 13% ветеранів). Головний бар’єр — відсутність доступу до капіталу. Банки не хочуть працювати з ветеранами через репутаційні ризики та статус захищеної категорії.
Сергій Позняк, ветеран, голова Асоціації підприємців-ветеранів АТО підтвердив цю проблему: «Ветеранське підприємництво глибоко безресурсне, фінансові установи бояться репутаційних ризиків, і ветеран — це взагалі дискредитуючий фактор».
Контроверсійне питання: приватні військові компанії
Дослідження торкнулося й делікатної теми приватних військових компаній. Виявилося, що 21% опитаних ветеранів готові розглядати участь у недержавних військових структурах. За оцінками експертів, 10-15% ветеранів, які брали участь у бойових діях (45–75 тис. осіб), за своїм психотипом можуть ніколи не повернутися до цивільного життя.
Легалізація приватних військових компаній могла б створити легальну зайнятість для цієї категорії та принести від сотні мільйонів до мільярдів доларів валютної виручки.
Сценарії майбутнього
Дослідження UIF змоделювало сценарії розвитку подій на період 2026–2030 років, і різниця між ними вражає.
Сценарій без ефективної політики: шлях до стагнації
У сценарії без ефективної ветеранської політики Україна може втратити до 5 млн людей за 5 років (з 29–30 млн зараз до 25 млн у 2030 році). Це охоплює відтік 2 млн осіб за кордон, а також скорочення економічно активного населення на 3 млн через смертність, хронічні захворювання та неможливість інтеграції ветеранів у суспільство.
Економічні наслідки будуть катастрофічними: середньорічна зміна ВВП складе -0,4% (стагнація або рецесія). ВВП у 2030 році, за нашими оцінками, становитиме близько 264 млрд доларів проти 337 млрд у позитивному сценарії. У разі відсутності ефективної ветеранської політики українська економіка може недоотримати 200 млрд дол. ВВП за 5 років.
При цьому держава все одно витрачатиме близько 2–3% ВВП на рік, але ці кошти йтимуть на «гасіння пожежі»: додатково 11 млрд дол. на внутрішню безпеку (боротьба з радикалізацією, злочинністю), 2 млрд на лікування хронічних хвороб (коли люди вже втрачені для економіки), витрати на соціальне забезпечення. Соціальні наслідки спричинятимуть напруження у суспільстві, радикалізацію, конфлікти та можливу революційну ситуацію.
Яна Лаврик попередила про небезпеку негативного сценарію: «Може бути революційний сценарій… Революція, скоріше, це можуть бути протести, але це може бути неконтрольована історія, яка створює загрози та ризики для нашої країни».
Сценарій з ефективною політикою: шлях до зростання
У позитивному сценарії Україна зберігає 29 млн населення, а економічно активне населення буде на 3,5 мільйони більше, ніж у негативному сценарії. Це дає можливість досягти позитивного приросту ВВП і створити 200 млрд дол. додаткового ВВП за 5 років, порівняно з песимістичним сценарієм.
Конкретні економічні ефекти вражають:
Від працевлаштування 700–800 тис. ветеранів: 10,5–12 млрд дол. доданої вартості за один рік та 2,7–3,2 млрд дол. надходжень до бюджету щороку.
Від підприємництва ветеранів (за програмою на кшталт 5–7–9): 155 тис. нових підприємців із числа ветеранів, які створять 300 тис. нових робочих місць (крім самих підприємців) та 20 млрд дол. додаткового ВВП щороку (8% додаткового ВВП) що забезпечить 7 млрд дол. додаткових надходжень до бюджету.
Яна Лаврик підкреслила: «В підприємництві додана вартість вища. Якщо ці ветерани будуть не просто найманими працівниками, а вони будуть створювати власний бізнес, то ефект для економіки буде більший».
Від інтеграції ветеранів з інвалідністю при витратах 5,3 млрд дол. за 5 років на безбар’єрне середовище можна отримати 2,6 млрд дол. ВВП щороку — окупність інвестицій менше ніж за 2 роки.
Загалом бюджетні витрати на превентивні заходи передбачають: 11 млрд дол. на здоров’я (превентивне лікування), 5,3 млрд дол. — на безбар’єрне середовище, 10,6 млрд дол. — на соціальне забезпечення, 1,4 млрд дол. — інші витрати.
Загальний баланс за 5 років: ефективна ветеранська політика при додаткових інвестиціях лише 3,7 млрд дол. здатна зберегти 5 млн населення, створити 200 млрд дол. додаткового ВВП та забезпечити 72 млрд надходжень до бюджету — окупність кожної вкладеної гривні становить 20:1.
Яна Лаврик підсумувала: «Тому от — якщо в країні буде нормальна політика розвитку людського капіталу, якщо буде в країні нормальна політика ветеранська, то бюджет може отримати 72 млрд дол. надходжень додатково. Якщо не буде, ну тобто рахуйте, там кожен рік просто держава буде витрачати 5 млрд дол., щоб гасити цю пожежу».
Вона також пояснила парадокс витрат: «Витрати на ветеранську політику майже однакові у сценарії з політикою і без політики, але вони будуть відрізнятися, скажімо так, на що будуть витрачатися гроші». Жартома вона додала, що ROI від інвестицій у ветеранів краще, ніж дохідність від криптовалюти.
Чотири блоки рішень для держави
На основі аналізу міжнародного досвіду (близько 80 документів зі США, Канади, Ізраїлю), глибинних інтерв’ю та анонімного опитування серед 100 ветеранів і ветеранок, дослідники розробили конкретні рекомендації, систематизовані у чотири блоки.
1. Забезпечення доступу до послуг і отримання статусу ветеранів
Сьогодні 42% ветеранів зіткнулися зі складнощами при оформленні пільг, 65% не довіряють державі, скрізь бюрократичні перешкоди та непрозорість процедур. Рішення лежить у площині цифровізації всіх процесів, створенні реєстрів (ветеранів, пільг, ЧМТ, ПТСР), синхронізації баз даних та, найголовніше, постійній комунікації з ветеранами.
Яна Лаврик наголосила: «Держава має ввести постійну комунікацію з ветеранами. Тобто збирати зворотний зв’язок, щоб не було оцієї прірви між державою і ветеранами. Щоб побудувалася довіра, постійна комунікація».
2. Відновлення та покращення здоров’я
Для вирішення проблем зі здоров’ям потрібне створення спеціалізованих центрів для ЧМТ та ПТСР, але не через державне будівництво (яке часто призводить до корупції та неефективності), а через регуляторне поле для комерційних центрів. Держава має надавати адресні субсидії для ветеранів на вибір центру реабілітації та забезпечувати індивідуальні плани лікування.
Необхідні витрати становлять від 4 до 1,3 млрд дол. на рік (з 4 млрд у перший рік до 1,3 через 5 років), всього 11 млрд дол. за 5 років. Це превентивні інвестиції, які допоможуть уникнути набагато більших витрат на лікування хронічних захворювань та втрати працездатності.
3. Створення умов для економічної реінтеграції
Для працевлаштування необхідні податкові пільги для роботодавців: зниження ЄСВ з 22% до 11%. За розрахунками UIF, при працевлаштуванні 65%+ ветеранів ця пільга стає самоокупною через зростання надходжень ПДФО та військовий збір. Потенціал — до 90% ветеранів (з поточних 70%) можуть бути працевлаштовані.
Для підприємництва потрібна програма на кшталт 5–7–9, але спеціально для ветеранів. Це 18 млрд грн на програму кредитування, підтримка ветеранських кредитних організацій (типу Фінстрім), можливість випуску «військових бондів» та звільнення від ЄСВ за себе для ФОП-ветеранів.
Щодо приватних військових компаній, потрібне прийняття законодавства про легалізацію, ліцензування та контроль, що дозволить експортувати послуги та забезпечити приплив валюти.
4. Забезпечення ресоціалізації
Сьогодні існує глибоке нерозуміння між ветеранами та цивільними: 54% військових відчувають розчарування до цивільних, існує поділ на «своїх» і «чужих». Рішення включає інформаційну кампанію про позитивний образ ветеранів, героїзацію (не віктимізацію!) захисників, інвестиції в безбар’єрне середовище (5,3 млрд дол. за 5 років) та програми адаптації цивільних до нової нормальності.
Яна Лаврик підкреслила необхідність зміни підходу: «Держава має створити позитивний образ ветерана і героїзацію захисників. Ветеран — це взагалі нова еліта країни».
Міжнародний досвід: гроші вирішують не все
Дослідження міжнародного досвіду привело до несподіваного висновку: проблему реінтеграції не можна просто залити грошима. У США у 2013 році діяло 40 тис. програм підтримки ветеранів, країна витрачає $21,000 на ветерана на рік (в Україні: $1,500 без медицини), але більше 50% ветеранів не знали про безкоштовні медичні послуги, які їм були доступні.
Яна Лаврик зробила важливий висновок: «Програм має бути не так вже багато, їх там не треба безліч, але про них мають знати ветерани, тобто, Мінветеранів постійно має вести діалог, розказувати, збирати фідбек, корегувати ці програми. І тут має бути якийсь креативний підхід».
Вона також зауважила щодо підходу до дослідження: «Вся наша концепція далі побудована таким чином, що грошей нема, але ми маємо щось придумувати… Більшість запропонованих кроків не потребують додаткових витрат, а частина заходів є самоокупними».
Філософія концепції: від утриманців до нової еліти
Дослідження завершилося чотирма принципами нового підходу до ветеранів, які кардинально змінюють парадигму ветеранської політики:
1. Інвестиції замість допомоги — «Ветерани не хочуть бути утриманцями. Їм потрібні можливості для самореалізації».
2. Повага замість жалості — «Ми маємо пишатися, а не жаліти ветеранів».
3. Інтеграція замість ізоляції — «Ветерани — це не якась окрема когорта. Це є громадянське суспільство».
4. Відповідальність — «Якщо вже ветерани — це нова еліта, то, будь ласка, тоді беріть на себе обов’язки нової еліти і допомагайте змінювати цю країну».
Анатолій Амелін анонсував подальші заходи: «Розуміння проблем — це десь пів шляху, половина шляху до вирішення проблеми. Тому ми розуміємо, з якими проблемами і наслідками неефективної ветеранської політики ми зіткнемося. І зараз ми маємо всі разом об’єднатися для того, щоб побудувати таку політику, яка зробить наше суспільство сильним, ефективним».
Про дослідження
Дослідження “Між фронтом та майбутнім: сценарії та економічні наслідки ветеранської політики” було проведене Українським інститутом майбутнього протягом майже пів року в партнерстві з Асоціацією підприємців-ветеранів АТО, Всеукраїнською профспілкою захисників України, спортсменів та працівників сфер безпеки і оборони, Фондом Сталеві та МХП.
У рамках дослідження було проаналізовано близько 80 документів з міжнародного досвіду (США, Канада, Ізраїль), проведено глибинні інтерв’ю з ветеранами, здійснено анонімне опитування серед 100 ветеранів і ветеранок, проведено сценарне моделювання (форсайт) разом з ветеранами та діючими військовими, вивчено всі українські стратегії та державні документи.
