Резюме панельної дискусії
Панельна дискусія була присвячена актуальним питанням взаємозв’язку між енергетикою та економікою України, зокрема ціноутворенню на енергоресурси, конкурентоспроможності української промисловості та перспективам енергетичного сектору в контексті післявоєнного відновлення.
Докладний аналіз основних проблем українського енергетичного сектору
Історичний контекст та поточний стан
Дискусія розпочалася з окреслення історичного протиріччя між енергетиками та промисловцями. Зазначалося, що великі споживачі традиційно скаржилися на високі ціни на енергію, тоді як енергетики відзначали неможливість розвитку через недостатнє фінансування. Ситуація значно загострилася після масованих ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі, що розпочалися в жовтні 2022 року.
Віктор Куртів надав конкретні цифри: “17 тисяч мегават залишилося на окупованій території. У минулому році на певний момент нам розбомбили більше 9 тисяч. Дві з копійками, майже плюс три ми поремонтували. Чисте сальдо, втрата ще 6 тисяч мегават на контрольованій території.”
Розподілена генерація як відповідь на виклики
Станіслав Ігнатів представив детальну аналітику щодо розвитку розподіленої генерації в Україні:
- За минулий рік було встановлено приблизно 944,7 МВт розподіленої генерації
- Ця цифра “дуже сильно схожа на цифру в 1 ГВт, яку озвучував президент України на конференції «Ukraine Recovery» у Берліні”.
- Розподіл за джерелами фінансування:
- 1,8% – встановлено органами місцевого самоврядування
- 2% – за рахунок міжнародної технічної допомоги
- Решта (96,2%) – приватним бізнесом
- 527,2 МВт складають сонячні станції, побудовані великим бізнесом (рітейл, торговельні центри, логістичні термінали, рітейлери нафтопродуктів).
Доповідач підкреслив, що ці станції переважно побудовані для власних потреб без підключення до мереж, оскільки наявні технічні умови роблять продаж електроенергії в мережу економічно невигідним. Він наголосив на двох ключових умовах для розвитку:
- Відновлення довіри бізнесу до держави (на тлі низького рівня розрахунків за “зеленим” тарифом — лише 74%).
- Створення механізмів залучення зовнішніх коштів для будівництва нової розподіленої генерації.
Детальний аналіз впливу високих цін на електроенергію на конкурентоспроможність промисловості
Андрій Тарасенко з ГМК-центру навів конкретні цифри, що демонструють критичний стан промисловості:
- У собівартості залізорудного концентрату, що експортується переважно до Китаю, 50% становить електроенергія.
- Собівартість залізорудної продукції зросла більш ніж на 50% у 2024 році порівняно з 2021 роком.
- Кеш-кост (грошова собівартість) одного з українських виробників окатків у 2024 році сягнула 84 долари на тонну.
- З урахуванням доставки до Китаю ціна становить 130-135 доларів при середній річній ціні в Китаї – 140 доларів.
- “За нашими оцінками, в 2030 році ціна окатків у Китаї може складати 130 доларів в цінах 2024 року. А в нас вартість сьогодні вже 135 доларів.”
- “Якщо зараз ціна руди в Китаї, так званий бенчмарк, ферум 62%, піде нижче за 100 доларів, будуть закриття підприємств”.
Доповідач також звернув увагу на проблеми з реалізацією проєктів декарбонізації:
- “При поточних цінах на енергію в Україні будь-який проєкт декарбонізації в сфері металургії нежиттєздатний”.
- Для реалізації таких проєктів потрібні “мільярди інвестицій”.
- Необхідна не просто дешева, а й низьковуглецева енергія.
Андрій Тарасенко поставив питання: “Чи можливо забезпечити в Україні ціну на електроенергію на рівні Іспанії або Швеції? Якщо це вдасться, то в Україну прийдуть інвестиції в промисловість.”
Докладний аналіз перспектив розвитку енергетики
Олександр Харченко представив жорстку оцінку ситуації: “Дешева електроенергія в Україні закінчилась і її не буде. Крапка. Ніколи. Крапка”. Він пояснив: “Ми проїли радянське легасі, радянські активи. Надбання ліквідовані фізично, ракетами, дронами, віком. Тобто ми більше не можемо проїдати, проїдати нема чого.”
Він запропонував конкретні заходи для стабілізації енергетичного сектору:
- Суттєва трансформація енергетичного ринку, включаючи відмову від субсидій для домогосподарств.
- Перехід на адресні субсидії: “Наші розрахунки показують, що десь приблизно 6,4 мільярди євро на рік необхідно для того, щоб були охоплені всі вразливі верстви населення”.
- Впорядкування ринків електроенергії та газу.
- Відмова від спеціальних обов’язків державних компаній: “Поточна ситуація в Україні така, що коли прибрати проблеми, пов’язані зі спеціальними обов’язками державних компаній, які генерують шалені борги в енергоринку та фактично заблокували балансовий ринок… якщо цю проблему прибрати… в нас інвесторів буде достатньо, більш ніж достатньо.”
Харченко оцінив перспективи експорту енергії: “За 7-10 років ми можемо вийти в експорт електроенергії в Європу в доволі великих кількостях”, і прогнозує, що “українські індустріальні ринкові ціни будуть нижчі, ніж європейські, на ті самі 10-12% як у кожного виробника”.
Щодо поточного стану, він зазначив критичний стан наявних потужностей:
- “Ті вугільні потужності, які зараз претендують на те, що вони працюють — їм по 50 років, і всі вони працюють останні місяці”.
- “Ефективність споживання газу цих енергоблоків 23-25%, в той час, коли сучасна турбіна «Сіменс» чи газопоршневий двигун «Енбахер» видасть вам від 82% до 92% ефективності”.
- “Щонайменше в 4 рази знижуємо ми викиди в енергетиці, якщо переходимо просто на сучасні газоспалювальні технології”.
Щодо відновлюваної енергетики, Харченко заявив: “Сонячна електроенергія досі залишається такою, що в неї тупо невигідно інвестувати. Ми нарахували проєктів із сонячними панелями… 12-15 років окупності. Газопоршневий двигун окупається в найгіршому варіанті за 4 роки.”
Детальний аналіз розвитку розподіленої генерації та нових моделей енергоспоживання
Сергій Шакалов представив аналіз переходу до нової енергетичної парадигми:
- “Ми переходимо зі старої парадигми великої генерації до парадигми розподіленої невеликої генерації. І це вже невідворотний шлях”.
- “Кожне підприємство може самостійно впливати на вартість електроенергії в себе за лічильником”.
- Існують можливості компенсувати споживання з мережі: “Компанії компенсують наразі більше 20% власного споживання”.
- “Технології, які зараз вже на столі… можуть вам вже на даний час при достатньому рівні інвестицій компенсувати до 70-75% від власного споживання”.
Щодо часових рамок і прогнозів Шакалов зазначив:
- “Нам доведеться пройти період великих цін. І я оцінюю цей період приблизно до 5 років, коли ціни у нас можуть бути досить високими”.
- “Після 30-го року ми точно будемо бачити різке і поступове зниження ціни на електроенергію”.
Щодо атомної енергетики Шакалов висловив контраверсійну думку: “Я не вважаю атомну енергетику дешевою. Я вважаю, що атомна електроенергетика є більш дорожчою, ніж навіть мікс вітру, сонця та батарей.”
Економічний аспект енергетичних трансформацій
Анатолій Амєлін, аналізуючи ситуацію з економічної перспективи, висловив занепокоєння:
- “Сьогодні ми бачимо, що вартість електричної енергії в Україні не створює достатніх конкурентних переваг для того, щоб саме в Україні створювались нові виробництва”.
- “Я знаю велику кількість українських компаній, які під час війни вже почали релокацію… Є проєкти, де українські компанії будують заводи в США”.
- “В деяких штатах вартість електричної енергії втричі нижча, ніж в Україні”.
Щодо потенційної угоди Україна-США Амєлін зазначив: “Американці прямо кажуть: « Ми хочемо заробити на цьому від 150 до 500 мільярдів доларів”, і висловив занепокоєння: “Якщо вони кажуть про те, що будемо тільки видобувати в Україні копалини і експортувати… додана вартість створюється в інших юрисдикціях”.
За оцінкою Амєліна: “Якщо оцінювати потреби американської економіки в критичних матеріалах, які є в Україні, то для цього достатньо інвестувати чисто в розробку родовищ… до 20 мільярдів доларів. І це буде створювати в Україні кілька десятків тисяч робочих місць”.
Щодо можливих рішень, він запропонував формат Public Private Partnership: “Якщо ми створюємо державну політику, яка робить електричну енергію конкурентною, і ці виробництва з’являються, це створює робочі місця, це створює додану вартість, це створює ВВП, це створює експортну валютну виручку… Нам треба це вважати не тільки проєктом для економіки, це елемент екосистеми, де держава співінвестує в створення тих підприємств, це не дотація, це не субсидії, це співінвестиції”.
Концептуальний підхід до трансформації енергетики
Віктор Куртів запропонував розглянути проблеми енергетики на концептуальному рівні:
- “Навіть ті проблеми, які нам здаються дуже великими, можна насправді дуже швидко вирішити. Років за два”.
- “Технічно збалансувати енергосистему… це можна вирішити дуже швидко. Протягом трьох років”.
- “Якщо повернути ЗАЕС, продовжити блоки і побудувати 3 тисячі мегават-батарейок та більше не робити нічого, то ось цього запасу міцності набагато більше, ніж у нас є потреби”.
Він наголосив на необхідності кластерного підходу: “Нам потрібен перехід до кластерного принципу управління економіки” і описав його суть: “Є титанове родовище, є ГОК, є ось ця енергетика з базовою потужністю, але дешевою. Є переробка і є виготовлення кінцевого титанового продукту, який коштує мільйон доларів за тонну, а не 300 доларів за тонну”.
Щодо атомної енергетики він зазначив: “Коли у тебе розірваний ядерно-паливний цикл… і уран у тебе чужий, збагачення чуже, технологія чужа, і все чуже… тоді [атомна енергетика] дорога. А якщо у тебе замкнутий ядерно-паливний цикл, і ти думаєш категоріями реакторів наступного покоління…”
Куртів також навів прогноз щодо зростання попиту на енергію: “Дякуємо штучному інтелекту, в цій ніші попит на електроенергію буде подвоюватися кожні два роки”.
Практичні приклади та кластерні ініціативи
Станіслав Ігнатів навів практичні приклади розвитку кластерів в Україні:
- Харківський енергетичний кластер, створений практично “власними руками”.
- Львівська агломерація, де формується промислово-енергетичний кластер.
- Індустріальний парк “Біла Церква”, де розвивається енергетичний кластер з сонячними станціями.
“Кластери створюються самостійно, хаотично, і потім бізнес самостійно врегульовує ці кластери”, — зазначив Ігнатів, додавши, що “бізнес сам регулює, де є кращі умови” і “змінюється на сьогодні локалізація споживання електричної енергії”.
Перспективні напрямки розвитку
На основі дискусії можна виділити такі перспективні напрямки розвитку:
- Розвиток кластерного підходу:
- Створення інтегрованих енергетично-виробничих комплексів
- Фокус на виробництві продукції з високою доданою вартістю
- Забезпечення замкнутих циклів виробництва
- Стимулювання розподіленої генерації:
- Створення сприятливих умов для розвитку власної генерації бізнесом
- Розвиток балансуючих потужностей
- Впровадження систем акумулювання енергії (до 3000 МВт батарейних систем)
- Диверсифікація енергетичного міксу:
- Реабілітація та модернізація атомних потужностей
- Розвиток сучасних газових технологій (ефективність 82-92%)
- Побудова відновлюваних джерел енергії у регіонах з найвищим потенціалом
- Трансформація енергетичного ринку:
- Відмова від субсидій та перехід до адресної підтримки (6,4 млрд євро на рік)
- Ліквідація спеціальних обов’язків для державних компаній
- Створення конкурентних умов для інвесторів
- Розвиток державно-приватного партнерства:
- Співінвестування у стратегічні проєкти (окупність 5-7 років)
- Розробка моделей державної підтримки без прямого субсидування
- Формування довгострокової промислової політики з фокусом на енергетичне забезпечення
Основні прогнози та строки
За результатами дискусії можна виділити наступні основні прогнози:
- Короткострокова перспектива (1-3 роки):
- Збереження високих цін на електроенергію
- Балансування енергосистеми за 2-3 роки за наявності політичної волі
- Можливі відключення електроенергії (блекаути)
- Середньострокова перспектива (3-7 років):
- Період високих цін триватиме приблизно 5 років
- Потенційне повернення ЗАЕС в енергосистему України (3-4 роки)
- Розвиток балансуючих потужностей
- Довгострокова перспектива (7-10+ років):
- Після 2030 року очікується зниження цін на електроенергію
- Можливість експорту електроенергії до Європи
- Формування внутрішніх цін на 10-15% нижчих, ніж середньоєвропейські
Висновки
Панельна дискусія виявила складну та багатогранну картину взаємозалежності між енергетикою та економікою України. Учасники виклали різноманітні, іноді протилежні погляди на шляхи вирішення поточних проблем, але зійшлися у баченні необхідності системного підходу.
Високі ціни на електроенергію становлять критичну загрозу для конкурентоспроможності української промисловості, особливо в сфері експорту металургійної продукції. Водночас трансформація енергетичного сектору відкриває нові можливості, зокрема у сфері розподіленої генерації та розвитку кластерного підходу.
Ключовим фактором успіху буде здатність узгодити короткострокові кризові рішення з довгостроковою стратегією розвитку, що забезпечить конкурентоспроможність української енергетики та економіки в цілому. Необхідно не просто відновити енергетичну систему, а створити нову модель, орієнтовану на виробництво продукції з високою доданою вартістю в Україні.
Як підсумував один з учасників: “Для мене, як для економіста, дуже важливо, щоб виробництво кінцевої продукції створювалося саме в Україні, а для цього ми повинні мати кращі умови.”
