Дональд Трамп: друг чи ворог Україні?

Вступ

Третього квітня американський президент Дональд Трамп оголосив про введення нібито дзеркальних (але зменшених на 50 %) торговельних мит щодо низки країн.

Україна потрапила до списку країн, які не мають мит щодо американських товарів, але також обкладаються американським митом у розмірі 10 %. Це, звичайно, не Камбоджа (введені США мита становлять 49 %) і не Лаос (48 %). Але все одно цей факт викликає питання на тлі того, що ні росія, яка розв’язала повномасштабну агресію проти України, ні Білорусь, яка є повноцінним співагресором, не потрапили до списку країн, які обкладають митом, через «відсутність торгівлі США з ними». При цьому торік російський експорт у США становив $3 млрд.

Фактично Вашингтон оголосив торговельну війну всьому світу. А Трамп навіть ввів надзвичайний стан у США через загрозу дефіциту торгового балансу.

Здавалося б, ця новина має мінімальний стосунок до України. Але це тільки на перший погляд. Вона свідчить дуже багато про самого Трампа і його можливі кроки в питанні врегулювання конфлікту.

Частина 1 : І не друг, і не ворог, а так…

 Трамп уже остаточно перестав бути для українців «добрим дядечком з-за океану», а Вашингтон стрімко втрачає статус вірного українського союзника.  На сайті Київського міжнародного інституту соціології опубліковано результати досліджень, де, серед іншого, йдеться про різку зміну в гірший бік думки українців про президентство Дональда Трампа. Якщо в грудні 2024 року 21 % українців вважали президентство Трампа «поганим для України», то в березні 2025 року цей показник зріс до 73 % (див. діаграму 1).

Відповідь на запитання «Чому українці втратили довіру до Трампа?», здавалося б, лежить на поверхні. Прагнучи виконати взяті на себе ще 2024 року зобов’язання щодо якнайшвидшого завершення російсько-українського конфлікту, американський президент і його команда обрали найпростіший, як їм здавалося спочатку, спосіб. Розуміючи, що в обох сторін конфлікту є умови, які, на їхню думку, є обов’язковими для припинення бойових дій і досягнення стійкого миру, Вашингтон вирішив чинити тиск на Київ, об’єктивно маючи для цього більше важелів впливу, ніж для тиску на москву.

Саме цим пояснюється дуже агресивна риторика Трампа та його адміністрації на адресу України. Тут можна згадати і скандальну провокацію проти українського президента В. Зеленського, влаштовану Трампом та його віце-президентом в Овальному кабінеті. І вимоги провести вибори президента України в найкоротші терміни. І грабіжницькі умови, висунуті США в рамках угоди про рідкісноземельні корисні копалини. І заяви про необхідність Києву відмовитися від частини українських територій, захоплених і анексованих Росією. І повне припинення (тимчасове і короткострокове, але все ж!) військової допомоги Україні. І заяви про те, що Україна ніколи не вступить до НАТО. І ще багато іншого…

Водночас на російському напрямку адміністрація Трампа використовує виключно «пряники». Вашингтон уже відмовився від участі в діяльності міжнародної групи з розслідування військових злочинів росії з метою притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Трамп також пообіцяв зняти міжнародну ізоляцію і санкції, водночас демонструючи прагнення до потепління американсько-російських відносин і відновлення взаємовигідних економічних проектів з москвою, включно з «Північним потоком-2».

Ще до переговорів в Ер-Ріяді (23-24.03.2025) Трамп, свідомо чи випадково порушивши всі правила проведення переговорів, від самого початку створив для росії вигідніші умови, першим ініціювавши прямі контакти з путіним. Американський президент сподівався, що «батога» для Києва і «пряників» для москви, підкріплених «величезним авторитетом Вашингтона і Трампа особисто», буде достатньо, як мінімум, для початку переговорного процесу. Однак дійсність виявилася зовсім іншою.

Спочатку Київ і український президент не «повелися» на хамську поведінку Трампа і продемонстрували міцну волю, відмовившись підписувати перший варіант угоди щодо рідкісноземельних корисних копалин і проігнорувавши вимогу про негайне проведення президентських виборів. Крім того, українське керівництво ще раз підтвердило, що територіальне питання буде основним у майбутніх переговорах.

Зі свого боку москва скористалася обіцянкою Вашингтона про дострокове зняття ізоляції і пов’язала «Чорноморське питання» зі скасуванням значного пакета санкцій.

Переговори зайшли в глухий кут. На цьому тлі не дивно, що Трамп відреагував надзвичайно збуджено у відповідь на заяви президентів РФ і України, які вони зробили 27 березня.

Президент України В. Зеленський заявив, що росія готує масштабний наступ на Сумську та Харківську області вже цієї весни. За його словами, москва не відмовляється від планів захопити нові території, а відмова путіна від припинення вогню підтверджує намір продовжувати війну. Одночасно Київ опублікував деякі подробиці нового варіанту угоди зі США щодо рідкісноземельних металів.

путін зі свого боку запропонував запровадити тимчасове зовнішнє управління в Україні під егідою ООН і Заходу для проведення виборів і укладення мирної угоди. Він також заявив, що нинішня українська влада нелегітимна, а чинне керівництво «під контролем неонацистів».

Трамп тут же заявив, що він «дуже злий» і «оскаженілий» через пропозицію путіна впровадити в Україні тимчасове зовнішнє управління, щоб там відбулися вибори і була змога вести переговори з «легітимним» президентом. Однак, Трамп тут же додав, що «дуже хороші відносини» з путіним дозволяють його гніву швидко розсіюватися, «якщо той чинить правильно».

Частина 2. Скажи мені, хто твій друг. І я скажу, хто ти…

Американський президент уже не вперше говорить про свої добрі стосунки зі своїм російським колегою. Трамп не розглядає путіна як непередбачуваного противника, який прагне покласти край глобальній гегемонії США (як його бачили в адміністрації Байдена). Навпаки, тепер – це розумний, люб’язний і симпатичний друг, який, за словами спецпосланця президента Віткоффа, не буде захоплювати більше українських територій або нападати на Європу в майбутньому. путін позбувся у Вашингтоні статусу «упослідженого» і його було відновлено як глобального лідера, з яким можна вирішувати питання стабільності в Близькосхідному регіоні або відновити партнерські відносини для реалізації арктичних проектів США.

Трамп зовсім по-іншому оцінює сучасний світ. Те, що в очах Байдена та інших західних політиків робить путіна агресором і автократом, Трампа, навпаки, зближує з ним. Трамп – прагматик, який заради досягнення своїх цілей не звертає уваги на критику за нехтування демократії та прав людини. путін, на думку Трампа, такий самий.

За словами одного зі сподвижників путіна владислава суркова, Трамп «ідеологічно ближчий до путіна, ніж, скажімо, до [президента Франції Еммануеля] Макрона». І тут він має рацію. У питаннях досягнення своїх бажань підходи Трампа і путіна дуже схожі. Розмови Трампа про захоплення Панамського каналу, перетворення Канади на 51-й штат і отримання Гренландії «у той чи інший спосіб», можуть свідчити, що йому «наплювати» на сформований після Другої світової війни світопорядок. Відсутність обмежень на територіальну експансію, зокрема із застосуванням сили, – такі погляди дуже схожі з політикою, яку проводить російський президент.

Тому багато дій американського президента і його команди на українському напрямку мимоволі приносять вигоду росії.

По-перше, ще до початку переговорів Вашингтон поставив москву в більш вигідну позицію. Спочатку Білий дім публічно відкинув ключові вимоги Києва, включно зі членством у НАТО, гарантіями безпеки та поверненням анексованих росією українських територій. Потім – анонсував економічні договори з росією після підписання мирної угоди. 

По-друге, кілька агентств національної безпеки США припинили роботу з протидії російським диверсіям, дезінформації та кібератакам. Американський Держдепартамент припинив фінансування проєкту Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, спрямованого на з’ясування долі тисяч викрадених в Україні дітей, і заборонив передавати до суду будь-які докази, отримані під час досліджень. Вашингтон також припинив співпрацю з Міжнародним центром із переслідування злочинів агресії та притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за агресію росії проти України.

По-третє, припинення діяльності Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) і зупинка фінансування Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РСЕ/РС) та «Голосу Америки» фактично дало росії змогу домогтися давно бажаної мети – зруйнувати основні інструменти американської «м’якої сили», що просуває демократичні цінності та протидії автократам. москва у 2017 році визнала РСЕ/РС іноземним агентом, у 2024 – оголосила її «небажаною організацією», а у 2025 Вашингтон допоміг «добити» старого кремлівського ворога.

Іншою серйозною проблемою Трампа залишається його власний язик. Критикуючи своїх супротивників під час передвиборчої боротьби, він наліво і направо роздавав обіцянки, які виконати не так-то й просто. Водночас Трамп звинувачував у всіх невдачах свого попередника Байдена і його команду. За логікою Трампа, в тому, що відбувається в Україні, винні Байден, Зеленський, Європа і НАТО. Але не путін.

Тому Трампу і важко зараз зізнатися, насамперед самому собі, що путін – «це поганий хлопець», який не поважає авторитет Америки й особисто Трампа. Тим самим йому доведеться стати поруч із Байденом, який говорив це від самого початку конфлікту. Нарцису, яким безсумнівно є Трамп, зізнаватися у власних помилках дуже важко. У випадку з Трампом, коли він фактично одночасно визнає правоту свого головного політичного опонента, це практично неможливо.  

Частина 3. І тут вони прозріли…

Як з’ясувалося, американський президент і його команда виявилися абсолютно не готовими до того, що росія проігнорує «авторитет» Вашингтона і Трампа, виставивши свої умови для укладення зернової угоди і фактично зірвавши переговори, що почалися. Багато в чому це, звісно, можна списати на організаційний хаос, що охопив усі без винятку урядові установи США. Сам американський президент ніяк не відреагував на висунуті росією умови, які Європейський Союз уже назвав неприйнятними, заявивши про свою готовність продовжувати тиск на Росію, зокрема запроваджувати нові санкції.

Однак згодом американський президент пригрозив рф вторинними митами, які він запровадить щодо покупців російської нафти, що автоматично поставить під сумнів їхню торгівлю зі США. З огляду на те, що основними покупцями російської нафти є Китай, Індія, Туреччина і Бразилія, а розмір мита може скласти від 25 % до 50 %, ця загроза, у разі її виконання, виглядає досить серйозно. Свого президента підтримала група з 50 сенаторів США, яка оголосила про готовність посилити санкції проти РФ за відмову від участі в мирному процесі – заходи включатимуть 500 % мита проти країн, які закуповують російську нафту, газ і уран. Той факт, що серед сенаторів присутні як демократи, так і республіканці, робить цю заяву ще сильнішою. Спецпосланець президента США Кіт Келлог заявив про можливу конфіскацію заморожених російських активів і блокування в Балтійському морі тіньового флоту, що перевозить нелегальну російську нафту по всьому світу.

У Трампа є серйозні інструменти тиску на путіна. Америка може посилити санкції – і російська економіка затріщить по швах. Вашингтон може збільшити військову допомогу Україні – і ситуація на фронті зміниться докорінно. Трамп може пообіцяти повернутися до питання вступу України до НАТО – і це буде серйозним ударом по політичних амбіціях путіна.

Тим більше, Трампа в цьому готова підтримати Європа. 31 березня Міністри закордонних справ Німеччини, Франції, Італії, Польщі, Іспанії, Великої Британії, а також верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас на саміті в Мадриді випустили спільну заяву, в якій оголосили про готовність продовжувати тиск на росію, зокрема запроваджувати нові санкції. Вони також підтримали ідею заморожування російських активів доти, доки москва не припинить війну і не компенсує завдані Україні збитки, і закликали притягнути росію до відповідальності за військові злочини.

Однак Трамп ще не готовий до відкритого протистояння з путіним. Тому він і оголосив торговельну війну з усім світом, занурившись у більш звичний йому «світ бізнесу». Тепер багато чого залежатиме від росії. Якщо москва почне створювати видимість поступок, вдаючись до різних дипломатичних методів, включно з обманом, то і Трамп подаватиме це як свою чергову перемогу.  

Українське питання відступило для Трампа на другий план. Не добившись швидкої перемоги, американський президент втратив інтерес до цього питання. Тим більше, що Україна має абсолютно різну значущість для Вашингтона і москви. Для путіна це головний і останній політичний проєкт, на успішну реалізацію якого він поставив усе без винятку. А для Трампа Україна — лише одне з багатьох зовнішньополітичних питань, не важливіше, скажімо, за Близький Схід.

Тому Україні треба приготуватися до тривалих і важких переговорів. А до цього – терпіти, терпіти й терпіти. Тим більше, що інший не менш важливий український союзник – Європа – демонструє рішучість залишатися з Києвом до переможного кінця.

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.