Для чого нам нове свято – День державності

Фото: КМДА

Те, що в нас не було своєї суверенної національної держави, подібної до Франції чи Британії, не означає, що український народ не мав державності взагалі.

Цього року, 28 липня, Україна вперше святкуватиме День державності. Кандидат історичних наук, експерт Українського інституту майбутнього Сергій Громенко розповів, як він ставиться до запровадження в Україні нового державного свята, чи є подібні дати в інших держав і як День державності допоможе нам у російсько-українській війні.

Цього року ми будемо вперше відзначати День Державності. З однієї сторони, можливо, виглядає дивно, що День державності прив’язаний саме до Дня пам’яті Святого Володимира, коли ми відзначаємо День хрещення Русі (бо точної дати хрещення ніхто не знає). З іншого боку у контексті теперішньої війни між росією та Україною, зокрема за спадок Київської Русі, то очевидно, що такі підкреслення тяглості між Руссю та Україною гратиме на руку українцям. Також у принципі не можна казати, що в нас є багато історичних свят, тим більше, що цей день, 28 липня, і так святковий, тому ми не вносимо жодних дисонансів у наш календар. Кількість вихідних не змінюється.

Треба подивитися, в якому форматі держава запропонує святкування і відзначення цього свята і тоді робити висновки, як будемо діяти наступного року.

Зазначу, що Україна – не єдина країна, де існує День Державності. Зокрема, у Литві, яка є нашим давнім союзником і досвідом якої ми можемо скористатися, День Державності відзначають 6 липня якраз на честь і згадку про коронацію першого короля Литви Міндовга. Вони прив’язали цей день до своєї історичної дати, 1253 року, а ми прив’язуємо до X століття.

Схожа традиція існує ще у Хорватії, там День Державності приурочили до 1990 року на згадку про засідання першого демократично обраного багатопартійного парламенту. Є також День Державності Чорногорії, прив’язаний до XIX століття, до проголошення незалежності 1878 року. Тобто, литовський день є прямою предтечою українського – він звертається до давньої історії, від якої литовці можуть будувати свою державність.

Тому тут немає нічого новаторського. Не можна сказати, що теперішній президент України взяв і «зі стелі» вигадав теперішнє свято і що воно не має аналогів.

Чи піде це свято на користь українцям? Цілком очевидно, що українському народові держава і спеціалізовані інституції не достатньо розповідали про його історію – навіть в останні роки. Тому безумовно кожне свято, яке дозволяє нам зазирнути у X століття і краще орієнтуватися у власній історії, це на благо. З іншого боку, одне свято нічого не вирішує – без просвітницької діяльності, зміни парадигми викладання у школі, без щоденної популяризаторської роботи державних інституцій.

В українців була своя державність у часи Русі, і в часи Великого князівства Литовського, і у козацькі часи. Були буквально кілька періодів бездержавності, пов’язані з російською імперією, коли українські землі перебували у статусі адміністративних одиниць, як будь-які інші землі у цій імперії. Але в давньоруський та інші періоди в українців були свої ознаки низового самоврядування, свої зведення законів, які інколи працювали навіть в інших державах, свої політичні традиції та інститути.

Просто те, що в нас не було своєї суверенної національної держави, подібної до Франції чи Британії, не означає, що український народ не мав державності взагалі.

Джерело: Твоє місто