У статті досліджується, як Україна змінює свою аграрну політику, щоб узгодити її з європейськими стандартами та вимогами Спільної аграрної політики ЄС.
Встановлено, що Спільна аграрна політика ЄС — це система заходів, які спрямовані на сталий розвиток сільського господарства, підтримку стабільності ринків і гарантування продовольчої безпеки.
З’ясовано, що основні напрями політики ЄС полягають у підвищенні ефективності сільського господарства, раціональному використанні природних ресурсів та розвитку аграрного виробництва так, щоб зберігати баланс між економічними, соціальними й екологічними потребами.
Наголошено, що соціальна мета Спільної аграрної політики полягає в тому, щоб підвищити доходи фермерів, зробити аграрні ринки стабільними та підтримувати розвиток сільських територій.
Підкреслено, що успіх цієї політики залежить від того, наскільки добре враховуються особливості кожної країни, це стосується особливостей життя в селі, природних умов та відмінностей у структурі сільського господарства.
Констатовано, що сучасна Спільна аграрна політика враховує екологічні аспекти, підтримує сталий розвиток сільських територій та поєднує загальні плани ЄС із гнучкістю для кожної країни.
Розкрито взаємозв’язок положень Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій України на період до 2030 року з цілями Спільної аграрної політики 2023-2027 років, зокрема у сфері продовольчої безпеки, підвищення конкурентоспроможності фермерів, модернізації аграрного сектору та впровадження інновацій.
З’ясовано, що розвиток органічного виробництва та «зеленої» економіки допомагає Україні зблизитися з європейським ринком, зробити сільське господарство більш конкурентним і сприяти сталому росту сільських територій.
Наголошено, що результати дослідження допомагають розробити нові підходи до оновлення державного управління сільським господарством України. Вони спрямовані на створення гнучкої системи, яка зможе гарантувати стабільне забезпечення країни харчовими продуктами та відповідність європейським стандартам.
