Негативне сприйняття України в США не дає можливості розвивати потужні політичні контакти та великі проєкти

Треба визнати, що відносини між Україною та США знаходяться в глибокій кризі, а не культивувати міф про стрімкий розвиток американського напрямку –  зазначає на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса. Так експерт прокоментував інтерв’ю держсекретаря США Майкла Помпео, який різко зупинив журналіста на питанні «Ви думаєте, комусь є справа до України?»

Експерт зазначає, що проблема навіть не в імпічменті, в який втягнули Україну, а в обмеженості й вузькості стратегічних відносин.

«У нас із США цілий букет проблем. Це і слабке інвестиційне співробітництво. Так, на 2018 рік інвестиції США в Україну склали $ 398 млн, а України в США – $ 4 млн. Це і несильні торгові позиції – загальний товарообіг $ 3,9 млрд, з них експорт в США – $ 1,4 млрд. Мізер в загальному товарообігу США, що і визначає вагу держави в їхній зовнішній політиці. Ще одна з проблем – криза довіри, адже бізнес і інвестклімат в Україні все ще на низькому рівні, система правосуддя кульгає, виразної національної стратегії немає, все планування на рівні тактичних короткострокових ходів. Усе це вбиває на корені будь-яку спробу налагодити складне співробітництво з американцями, в тому числі у військовій сфері», – зауважує Ілія Куса.

За його словами, проблемою є і негативне сприйняття України в США (корупція-совок-третій світ), що не дає можливості розвивати складніші, великі проєкти або встановити потужні політичні контакти.

«До проблем можна віднести і відсутність виразного бачення вирішення ситуації на  Донбасі в умовах активізації «флангової дипломатії» Росії на інших геополітичних майданчиках. Це також не дає Штатам можливості швидко і адекватно сприйняти позицію України. Обмеженість стратегічного бачення України зовнішньополітичною елітою США є лише кластером «безпеки». Україна для Вашингтона – це буферна зона, форпост, бастіон для стримування глобальних конкурентів, зокрема, Росії. Для будь-якої нормальної країни, яка має амбіції і бажання розвиватися в ногу з часом, ця роль не є вигідною і не може привести до прориву у відносинах з США», – пояснює Ілія Куса.

Експерт зазначає, що треба розвивати і інші напрямки двосторонніх зв’язків, а не чекати, коли американці самі раптом «усвідомлюють», яка ж Україна багата чорноземом, революційно-демократичним духом і традиціями.

«Після історії з Марі Йованович і тіньовими домовленостями навколо Джуліані і Байдена, ні у кого навіть бажання не виникне добровільно розвивати цей напрямок. Занадто це дорого й ризиковано, навіть для президента США.  Країна, в якій тіньові домовленості, залаштункові «drug deals», неформальні переговори і сумнівні схеми є основою правил гри в державі, елементами системи ухвалення рішень і невід’ємною частиною суспільного договору, не може розраховувати на те, щоб до неї ставилися не як до екстремального парку-сафарі для любителів гострих відчуттів і диких джунглів», – підсумовує Ілія Куса.