У 2020 році Східне Середземномор’я стане одним з епіцентрів регіонального та глобального протистояння

Ситуація у Східному Середземномор’ї і Лівії, де розростається повноцінний проксі-конфлікт між Туреччиною і Єгиптом, загострюється. Про це пише на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Турецький парламент, нагадав експерт, затвердив угоду про військове співробітництво з Лівією, яка передбачає надання Туреччиною військово-матеріальної допомоги своїм союзникам в Триполі. Напередодні голосування президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив про намір відправити війська до Лівії в разі необхідності. Раніше Уряд національної згоди Лівії (ПНС) офіційно звернувся до Туреччини з проханням про військову допомогу в обороні столиці від нападаючих сил «Лівійської Національної Армії» (ЛНА) генерала Халіфи Хафтара.

Боротьба за владу в Лівії між Хафтаром і ПНС, що переросла у битву за столицю – це лише локальне протистояння в руках більших регіональних і глобальних гравців, зазначає Ілія Куса. Це багаторівневий проксі-конфлікт, наголошує експерт UIF, в який втягнуто величезну кількість сторін.

«Генерала Халіфа Хафтара та його ЛНА підтримують Єгипет, Йорданія, Алжир, Саудівська Аравія, Емірати, Франція, Росія і Китай. А за ПНС в Триполі стоять Італія, Туреччина, Катар, ЄС (формально), Британія. Позиція США невизначена. Адміністрація Трампа останнім часом тяжіє до Хафтару, тоді як демократи в Конгресі схиляються до підтримки номінально визнаного ПНС в Триполі», – пише Ілія Куса.

В останні тижні, додає експерт, ситуацію в Лівії загострило міжнародне протистояння, коли Хафтар оголосив про «фінальний штурм» ​​Триполі, кинувши в бій свої загони.

«Єгипет почав постачати йому танки. Емірати – наносити авіаудари по позиціях ПНС в Триполі. Росія відправила групу найманців (для охорони нафтових родовищ, де працює «Татнафта») і радників (для удосконалення планів наступу). У відповідь Туреччина активізувала в небі над Триполі свої ударні безпілотники. Крім того, в Триполі прибули про-турецькі найманці з-поміж сирійських бойовиків. Наразі турки готуються серйозно заходити до Лівії сушею, розгортаючи війська для оборони міста», – наголошує Ілія Куса.

Все це, зауважує він, накладається на ситуацію навколо Кіпру та його газового шельфу, який оскаржує Туреччина. Вона продовжує бурити там свердловини.

«Фактичне захоплення турками контролю над газовими родовищами біля берегів Кіпру йде всупереч інтересам Ізраїлю, Кіпру та Єгипту сформувати за їх рахунок регіональний газовий хаб та побудувати трубу для прокачування газу в Європу. Для Туреччини це непотрібна конкуренція, тому вони почали нагнітати ситуацію навколо Кіпру. Минулого тижня Туреччина і ПНС в Лівії підписали угоду про морські кордони, за якою Анкара де-факто відібрала шматок території між островом Крит і Кіпром, де повинен був пройти газопровід. Це не сподобалося ЄС і США. ВМС Франції та Італії заявили, що направлять до Кіпру свій флот для «охорони бурильників». А США зняли ембарго на поставки зброї Кіпру, введене в 1987 році. У відповідь Туреччина заявила, що посилить свою військово-морську присутність біля берегів Кіпру й планує встановити в одному з портів Північного Кіпру військово-морську базу», – зазначає Ілія Куса.

Відтак, резюмує експерт UIF, 2020 рік буде «спекотним» для Східного Середземномор’я й Близького Сходу в цілому. І тут важливими є події в Іраку, Лівані, Сирії, Ірані, Алжирі, Судані та Ємені, а також стрімка мілітаризація Червоного моря й переозброєння регіональних гравців, особливо їхнього флоту.