Дзеркало в майбутнє: чому вибори в Молдові це відображення українських виборів?

Вибори в Молдові – блискучий приклад того, як ​​хвиля романтичного ідеалізму та ілюзій розбилася зіткнувшися зі скелею грубої і примітивної реальності.

З одного боку, маємо малу частину прогресивної громадськості, яка вірить у вищу справедливість, про-європейський цивілізаційний ціннісний курс.

А з іншого боку, маємо сіру, безлику більшість, яка спокійно голосує за умовні “гречку”, “тисячу” і “сухпайки”, і з таким же покерфейсом ностальгує за Радянським Союзом, віддано втупившись у телевізор, по якому йде улюблений російський серіал, або ток-шоу, від якого несе ароматом совкової вареної ковбаси.

Я вважаю, що у головах молдаван переміг Радянський Союз.

Майже третина населення – за соціалістів, нічим не кращих за “папєрєдніків”, що прорвалися в парламент на плечах бюджетників і пенсіонерів, гречці та обіцянках швидкого і хорошого життя.

Майже чверть – за “злочинну владу” та “олігархів” з Демократичної партії, яку раніше, здавалося, списали через значну кількість скандалів.

Лише трохи більше чверті проголосували за опозицію у вигляді новоутвореного альянсу Майї Санду та Андрія Нестасе.

Вишенька на торті – проходження в парламент одіозної популістської партії мільярдера Ілана Шора, який “стирив” з трьох банків $ 1 мільярд. Він набрав майже 9%, Карл!

Для мене вибори в Молдові дзеркальні до виборів в Україні. Схожі люди, схожий менталітет, схоже мислення та підходи до виборів, іноді схожі ціннісні пріоритети.

Тепер соціалісти і олігархи домовляться, і Молдова попрямує в світле майбутнє ще на 4 роки, що стане справжньою трагедією для Євросоюзу з урахуванням їх політики Східного партнерства.

Ось так виглядає пострадянська стагнація, замкнена в одному і тому ж колі сірої одноманітності, тупих обіцянок і закостенілих інститутів, які кожні 4 роки відтворюють самі себе в нескінченному циклі марності.

Ілія Куса, експерт з міжнародних відносин UIF

Посилання на оригінал