Що можна змінити у школах вже тепер

Джерело: “Українська правда. Життя“

У липні поточного року очікується ухвалення закону “Про освіту”, який уможливить реалізацію концепції “Нової Українського Школи” (НУШ), представленої Міністерством освіти і науки.

З наступного навчального року (2018-2019 роки) у перший клас підуть ті, хто вже навчатимуться по-новому.

Реформа система шкільної освіти в Україні – це не лише про ухвалення нового закону і запровадження концепції. Передусім йдеться про психологічну готовність педагогів працювати і у новому нормативному полі, і у новому полі суспільних очікувань.

Вчителю надається більше свободи, але й очікується більше відповідальності та самостійності.

НУШ виходить з того, що у центрі навчального процесу – дитина, а не методика.

Стосунки будуються на партнерстві між учителем, учнем, батьками, а також – співпраці педагогів між собою.

Це потребує не лише “підвищення кваліфікації”, але й “перепрошивки” особистості вчителя. А значить потрібні умови для того, щоби педагог міг стати кращою версією себе. Це передбачає комплексний або ж – інтегральний підхід.

Саме про це масштабна програма “Інтегральне лідерство в освіті”, ініційована консорціумом організацією “Вільна хата”, Міжнародний інститут інтегрального розвитку “Empatia.pro” та підтримана Посольством Литви в Україні та програмою розвитку і співробітництва, Шведським інститутом.

Відкрив програму тренінг “Емпатія як основа педагогіки партнерства. Навички XXI століття. Емоційний інтелект, усвідомлене вчителювання та інновації в освіті“.

Одним із його завдань була спроба сформулювати основні виклики, з якими стикаються педагоги і директори шкіл запроваджуючи зміни на своєму рівні.

Учасниками події були педагоги і управлінці у сфери освіти з низки міст як Сходу, так і Заходу України. Їх склад можна розглядати як доволі репрезентативну фокус-групу, що дозволяє визначити виклики, які постають перед агентами змін в освіті на теперішньому етапі.

Зокрема, учасники тренінгу озвучили таке:

1. 1. Багато зусиль поглинає громіздка система управління в освіті, Педагоги перевантажені звітністю.
3. 2. Професійне вигорання (відбувається не лише в загальноосвітніх, але й альтернативних школах).
5. 3. Підручники зорієнтовані на знання, а не на компетентності.
7. 4. Вчитель скерований у навчальному процесі на підготовку ЗНО, натомість бракує сил, щоби розкрити особистість учня.
9. 5. Мислення вчителя націлене на особистісний успіх, а не на командну роботу (у спілкуванні виявилося, що так однозначно як було озвучено, колектив неоднорідний і в ньому є протистояння угруповань).
11. 6. Рейтинги шкіл перешкоджають партнерству.
13. 7. Якщо сам педагог не володіє навичками і не розділяє цінності, він їх не передасть учням.

Ці проблеми є доволі передбачуваними.

До того ж у подальшій роботі виявилося, що більшість із них є симптомами та їх не варто випускати з поля зору, адже вони формують “точку входу” до свідомості учасників освітнього процесу.

Але тренінг все ж був про те як бути частиною рішення, а не проблеми.

Тож наступного дня у проміжках між вправами з mindfulness та кейсами з Apple International School від Пранджали Дас та навичками емпатії від Еви Рамбали учасники працювали над позитивною програмою.

Склад учасників дав змогу об’єднатися у чотири групи:

А. Управлінці і експерти

В. Директори шкіл

С. Вчителі-предметники

D. Викладачі молодших класів

ОСЬ ЩО, НА ДУМКУ КОЖНОЇ ГРУПИ, МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ ТЕПЕР НА РІЗНИХ ДІЛЯНКАХ ОСВІТНЬОГО ПОЛЯ:

Управлінці і експерти за формування “великої картини”, що дозволить суспільству розгледіти нові виміри інституту шкільної освіти:

1. Сформувати в Україні власну модель освіти за формулою: “від цінностей до соціальних норм, від норм – до практик”.

2. Формування у школі і навколо неї атмосфери емоційної безпеки через нові моделі відносин і ставлення.

3. Орієнтація на побудову індивідуальних траєкторій навчання як для вчителів, так і для учнів.

4. Введення у навчальний процес практик оцінки через формування портфоліо учня і наповнення його виконаними проектами.

Звісно, це ще далеко не системне рішення. І тим більше – не чарівний ключик. Але, що цінно у подібних навчальних форматах для педагогів і наведених висновках – вони є симбіозом практики і натхнення від нового досвіду.

Такий підхід дає змогу намацати реалістичну точку входу для змін у доволі невизначеному середовищі. Адже пропонуються кроки, які легко зробити вже сьогодні, з доступними вже тепер ресурсами і можливостями.