Вулична політика

Аналітик “Українського інституту майбутнього” для “Новое время“

Замість того, щоб говорити про події трирічної давності, питати владу чому немає підсумків розслідування на Майдані, все це перетворили на фарс

19 лютого під Адміністрацією президента відбулися зіткнення між поліцією і групою протестувальників. Активісти намагалися встановити намети на перетині вулиць Банкової та Інститутської. Сутички почалися, коли представники правоохоронних органів не пропустили мітингувальників на Банкову.

Ми маємо справу з досить провокаційними діями ряду політиків активістів, що їх підтримують. Мова йде про народних депутатів Парасюка, Семенченка і Соболєва, які з метою власного піару в день жалоби замість того, щоб нормально вшанувати пам’ять загиблих, влаштовують бійку з поліцією в центрі Києва. При цьому постраждали декілька поліцейських, серед яких дівчина, якій здоровий так званий блокадник металевим прутом переламав пальці.

Вважаю, що це перенесення блокади, що фактично провалилася на Донбасі. Вони дивним чином блокували спочатку одну, потім другу гілку залізниці. При цьому величезна кількість інших залізничних і автомобільних шляхів залишалися вільними. Тобто під телевізійні камери, з метою власного піару просто створювався інформаційний привід. Оскільки там він себе вичерпав, до того ж там стало небезпечно, блокаду вирішили перенести в центр Києва.

Навіщо це робиться? Тому, що потрібно влаштувати акції протесту в трагічні дати в надії на те, що третя річниця виведе людей на вулиці столиці. Але в результаті нічого не виходить, кияни не підтримують. Більш того, насильницький характер випускає цей протест у свисток. У людей з’являється відраза, оскільки замість того, щоб говорити про події трирічної давності, питати владу, чому немає підсумків розслідування на Майдані, все це перетворили на фарс. Досить цинічний, жорсткий і безглуздий.

Люди зараз взагалі не схильні підтримувати насильницькі дії. У країні вже йде війна. Та й в суспільстві немає відповідного градуса напруги.

Що стосується цієї блокади на Сході, то єдиний позитивний наслідок – повернення теми торгівлі з тимчасово окупованими територіями в інформаційне поле, тому у Верховної Ради немає іншого шляху, крім як приймати окремий закон, що регламентує це. Тобто там, де необхідно, заборонити торгівлю, і залишити тільки життєво важливі товари для того, щоб Україна могла отримувати їх з тимчасово окупованих територій.

Крім того, потрібно терміново приймати окремий документ «Стратегія деокупації Донбасу» та «Стратегія деокупації Криму». В якому будуть чітко прописані положення стосовно того, чи потрібна блокада, коли вона включається, особливо в частині введення надзвичайного або воєнного стану на територіях, що робити з колаборантами, що робити з людьми, що отримують там незаконні паспорти ЛНР-ДНР.

Але замість того, щоб виконувати прямі обов’язки народного депутата – працювати у Верховній Раді, Семенченко черговий раз займається голим політичним популізмом. Це не функція. Нехай працює в Комітеті з нацбезпеки, де він є першим заступником голови комітету і давно вже повинен був працювати над стратегією деокупації Донбасу. Торгівля з Росією – це компетенція Верховної Ради. Якщо він хоче її заборонити – нехай подає законопроект. Є законний шлях.