Аналітичне дослідження «Перспективи українського ринку нафтопродуктів до 2030 року» присвячене комплексному аналізу сучасного стану та майбутнього розвитку нафтогазового сектору України в умовах воєнно-економічної нестабільності. Метою роботи є оцінка поточного стану ринку нафтопродуктів, прогнозування попиту з урахуванням різних сценаріїв розвитку подій, аналіз можливостей самозабезпечення нафтою та нафтопродуктами, а також визначення стратегічних пріоритетів для ключового гравця ринку — АТ «Укрнафта». Увагу приділено перспективам модернізації нафтопереробних потужностей та пропозиціям щодо вдосконалення державної політики у сфері нафтовидобутку та нафтопереробки.
Дослідження базується на аналізі актуальних даних про структуру споживання, логістичні ланцюги, виробничі потужності та ціноутворення, а також враховує вплив воєнних дій на ринок. Пропонується сценарний підхід до прогнозування, що дозволяє оцінити потенційні зміни попиту та пропозиції в залежності від розвитку економічної та воєнної ситуації. Окремий акцент зроблено на оцінці потенціалу Укрнафти як провідної компанії галузі та формуванні рекомендацій для посилення її позицій.
Цей документ призначений для стейкхолдерів нафтового ринку, представників державного сектору, інвесторів та аналітиків, які прагнуть отримати ґрунтовне розуміння перспектив розвитку галузі в Україні до 2030 року.
Метою дослідження є прогнозування попиту на нафтопродукти в Україні до 2030 року з урахуванням різних сценаріїв розвитку подій (воєнно-економічних), аналіз можливостей самозабезпечення нафтою та нафтопродуктами, визначення стратегічних пріоритетів для ключового гравця ринку — АТ «Укрнафта». Особлива увага приділяється перспективам модернізації нафтопереробних потужностей та пропозиціям щодо вдосконалення державної політики у сфері нафтовидобутку та нафтопереробки. Загалом робота спрямована на комплексний аналіз сучасного стану та майбутнього розвитку нафтогазового сектору України в умовах воєнно-економічної нестабільності до 2030 року.
Об’єктом дослідження є український ринок нафтопродуктів як цілісна система в умовах воєнно-економічної нестабільності. Предметом дослідження є попит на нафтопродукти в Україні до 2030 року за різними сценаріями перебігу воєнних дій та можливістю його покриття національними виробниками.
Актуальність теми дослідження.
В Україні існує великий ринок нафтопродуктів — близько 12 млн тонн на рік до початку повномасштабної війни (за даними 2021 року). З початку 2022 року цей ринок зазнав значних структурних змін. Однак він залишається глибоко імпортозалежним. Історично в Україні був потужний сектор нафтопереробки, але сьогодні нафтопереробні заводи або простоюють, або працюють на мінімальних потужностях через застаріле обладнання і ризики обстрілів. Модернізація сприятиме зменшенню імпортозалежності, підвищенню енергетичної безпеки та активізації економічного відновлення. Дослідження формує у стейкхолдерів (державних органів, інвесторів, аналітиків) уявлення про можливі сценарії попиту до 2030 року, враховуючи вплив війни та інших трендів на структуру споживання.
Структура дослідження містить наступні розділи:
- Поточний стан ринку нафти та нафтопродуктів в Україні.
- Прогнозування попиту споживання нафтопродуктів у розрізі воєн-но-економічних сценаріїв.
- Перспективи самозабезпечення нафтою та нафтопродуктами. Мо-дернізація та будівництво НПЗ.
- Оцінка виробничого потенціалу Укрнафти.
- Стратегічні пріоритети для Укрнафти у середньостроковій перспек-тиві.
- Пропозиції змін державної політики у сфері нафтовидобутку та на-фтопереробки.
ОСНОВНІ ВИСНОВКИ
Український ринок нафтопродуктів залежить від воєнної ситуації; мирний сценарій відкриває можливості для самозабезпечення й зростання, тоді як війна посилює імпортну залежність і ризики. Дослідження підкреслює необхідність інвестицій у модернізацію, реформу політики та посилення ролі АТ «Укрнафта» для досягнення енергетичної незалежності до 2030 року.
Поточний стан ринку нафтопродуктів
Споживання нафтопродуктів (бензинів, дизельного пального, LPG) скоротилося приблизно на 11% порівняно з 2021 роком через окупацію, міграцію населення та руйнування інфраструктури.
Прогноз попиту на нафтопродукти
Прогнозування проводилось у межах двох сценаріїв: «Стабілізація» (сталий мир, часткове повернення мігрантів) та «Затяжна війна» (циклічні ескалації і продовження повзучої еміграції).
Попит зросте в мирному сценарії за рахунок відновлення економіки; у воєнному — стабілізується з акцентом на військові потреби.
Бензини. У сценарії 1 (стале припинення війни) прогнозується зростання споживання за рахунок повернення населення та міграції споживачів з сектору LPG через підвищення акцизів. У сценарії 2 (затяжний конфлікт) — зниження споживання. Акцизи сприяють переходу на бензин, але воєнні фактори обмежують динаміку.
Дизельне пальне. У сценарії 1 очікується зростання у 2030 році завдяки активізації видобувних галузей, логістики (з відкриттям портів Чорного моря та активізацією перевезень внутрішнім транспортом через прискорення економіки) і промисловості. Споживання аграрним сектором стабільне, споживання Збройними силами суттєво скорочується. У сценарії 2 — зниження споживання через обмеження логістики, промисловості та активні бойові дії. Основним драйвером росту споживання дизельного палива будуть Збройні сили.
Скраплений газ (LPG). В обох сценаріях прогнозується зниження через зростання акцизів і втрату цінової конкретності. Відновлення до довоєнного рівня споживання малоймовірне без змін податкової політики.
Авіапальне. У сценарії 1 передбачається відновлення цивільного споживання до 0,12–0,15 млн т із відкриттям аеропортів у центральних і західних регіонах. У сценарії 2 — споживання цивільним сектором відсутнє. Оцінки споживання авіапалива Збройними силами не наводяться через чутливість даних.
Бітум. У сценарії 1 можливе зростання споживання бітуму до 30–50 тис. т/ міс. у зв’язку з відновленням інфраструктури. У сценарії 2 — рівень зали-шиться низьким (10–15 тис. т/міс.).
Перспективи модернізації НПЗ та самозабезпечення нафтопродуктами
Модернізація НПЗ неможлива під час активної війни через ризики обстрілів. Самозабезпечення можливе лише за сталого миру; без модернізації ринок нафтопродуктів залишиться імпортозалежним, а суттєвого нарощення видобутку нафти не варто очікувати до 2030 року.
Потенціал компанії АТ «Укрнафта» у посиленні сектору
Ключовою перешкодою для нарощування видобутку нафти є виснаженість родовищ, брак сучасних технологій (як 3D-сейсміка та ГРП) та воєнні ризики, що ускладнюють розвідку на шельфі Чорного моря і залучення іноземних інвесторів. Інвестиційні потреби охоплюють модернізацію бурового флоту, розвиток сервісів та інфраструктури із потенціалом зростання видобутку за рахунок інтенсифікації на існуючих свердловинах.
Драйвери розвитку Укрнафти охоплюють великий внутрішній ринок нафтопродуктів, наявність НПЗ для модернізації, імпортну інфраструктуру та можливість синергії з хімічною промисловістю, що могло б перетворити Укрнафту на національну вертикально інтегровану нафтохімічну компанію. Однак обмеження — від руйнувань інфраструктури та застарілої матеріальної бази до відтоку кадрів, бюрократії та відсутності преференцій для національних виробників — паралізують прогрес, посилюючи залежність від імпорту та гальмуючи енергетичну безпеку. Реалізація потенціалу Укрнафти вимагає відповідної державної програми подолання структурних бар’єрів та уникнення стагнації сектору.
Стратегічні пріоритети для АТ «Укрнафта» та змін у державній політиці
Узагальнюючи стратегічні пріоритети для АТ «Укрнафта» та пропозиції реформ державної політики в нафтовидобувній і нафтопереробній галузях, документ підкреслює необхідність перетворення компанії на вертикально інтегровану національну структуру з фокусом на нарощування запасів, модернізацію видобутку, розвиток нафтопереробки, нафтохімії та ритейлу, а також стійкість до воєнних ризиків через корпоративні реформи та інтеграцію з міжнародними ринками. Критичні проблеми — занепад сектору через популістську політику, бюрократію та відсутність пріоритету національних інтересів — вимагають радикальних змін: розробки державної програми геологорозвідки, спрощення дозволів, залучення іноземних технологій, реформи ліцензування та структури Нафтогазу, переходу на стандарти E10, коригування акцизів і оновлення Стратегії енергетичної безпеки з акцентом на національну вертикально-інтегровану компанію. Без цих кроків відновлення галузі неможливе, тоді як їх реалізація забезпечить енергетичну незалежність і конкурентоспроможність України в умовах воєнних викликів.
