Український Інститут Майбутнього спільно з Всеукраїнською профспілкою захисників України, спортсменів та працівників сфер та Асоціацією підприємців – ветеранів АТО та Фондом “Сталеві”, за підтримки МХП завершив роботу над масштабним дослідженням “Між фронтом та майбутнім: сценарії та економічні наслідки ветеранської політики”.

Структура дослідження:

Розділ І. Скорочення, термінологія, класифікація, оцінка чисельності ветеранів в Україні. Соціографічний портрет українського ветерана

Розділ ІІ. Міжнародний досвід у сфері ветеранської політики

Розділ ІІІ. Поточна ветеранська політика в Україні

Розділ ІV. Постановка проблеми: труднощі та виклики реінтеграції українських ветеранів у цивільне життя

Розділ V. Сценарний аналіз розвитку подій в Україні

Розділ VІ. Концепція ветеранської політики

Розділ VІІ. Оцінка соціально-економічних наслідків у розрізі двох сценаріїв

Мета дослідження

Сформувати рекомендації для влади на розробку нової комплексної та якісної програми реінтеграції ветеранів, оцінити економічний ефект від реалізації такої політики.

Обʼєкт дослідження

Ветеранська політика в Україні.

Процес реінтеграції ветеранів у цивільне життя після завершення військової служби в Україні, аналіз міжнародного досвіду, включно з дослідженням проблем реінтеграції.

Предмет дослідження

Умови, фактори та механізми успішної соціальної, економічної й психологічної реінтеграції ветеранів.

Соціально-економічні наслідки ефективної реінтеграції ветеранів та у разі її відсутності.  

Актуальність

Ми, як аналітичний центр, вважаємо, що реінтеграція ветеранів має бути пріоритетом державної політики на найближчі 3-5 років. У разі її провалу на нас усіх чекають серйозні соціально-економічні наслідки, такі як зростання безробіття, соціальної напруженості, формування ізольованих ветеранських груп із власним розумінням справедливості, формування передумов для розвитку криміногенної обстановки в країні і особливо в регіонах, ризик політичної дестабілізації та загрози національній безпеці, погіршення якості людського капіталу, відтік людей з країни, демографічна криза, зростання навантаження на державний бюджет і економічна стагнація України.

Що було зроблено в ході дослідження

• Проведено низку фокус- груп з ветеранами
• Організовано глибинні інтерв’ю та анонімне опитування (≈ 100 ветеранів і ветеранок)
• Разом з представниками ветеранських спільнот змодельовано можливі сценарії розвитку подій в Україні після припинення активних бойових дій, а також визначено ключові ризики та можливості
• Записано інтерв’ю з фахівцями, які працюють із питаннями підтримки ветеранів та їхньої реінтеграції
• Проведено дослідження соціально-демографічного портрета ветеранів та аналіз основних  викликів, з якими вони стикаються
• Вивчено міжнародний досвід реінтеграції ветеранів у цивільне життя
• Проаналізовано поточну політику України у сфері ветеранських питань
• Визначено проблеми у розрізі ключових суб’єктів взаємодії: держава (влада), суспільство, роботодавці, самі ветерани. 
• Розроблено концепцію ветеранської політики України
• Оцінено потенційний економічний ефект у розрізі двох сценаріїв (із запровадженням запропонованої концепції ветеранської політики та  без неї).

Які методики використовувались

Статистичний аналіз — обробка та аналіз офіційних даних Міністерства у справах ветеранів України, Державної служби статистики, Пенсійного фонду України, Національного Банку України та інших джерел.

Моніторинг та аналіз відкритих джерел — використання публічних даних міжнародних організацій (МОМ, ООН тощо), аналітичних центрів та інших організацій.

Порівняльний аналіз — зіставлення підходів до формування та реалізації ветеранської політики в Україні та інших країнах із системами підтримки ветеранів (США, Канада, Велика Британія, Ізраїль).

Сценарний аналіз — моделювання можливих варіантів розвитку ситуації в Україні залежно від готовності суспільства до змін та державної політики щодо ветеранів.

Контент-аналіз — вивчення нормативно-правових актів, державних програм, стратегічних документів тощо, що стосуються ветеранської політики.

Опитування ветеранів — власне дослідження, проведене серед українських ветеранів з метою виявлення їхніх актуальних потреб, проблем, оцінки стану фізичного та психічного здоров’я, стану психологічної, соціальної та економічної адаптації після демобілізації.

Фокус-групові інтерв’ю – серія глибинних якісних обговорень із ветеранами, представниками ветеранських спільнот та роботодавцями.

Які основні типи джерел використовувались

• офіційні джерела даних в Україні (Міністерство у справах ветеранів України, Державна служба статистики, Пенсійний фонд України, Національний Банк України, КМУ тощо);
• міжнародні офіційні джерела (Department of Veterans Affairs (US), Office for Veterans’ Affairs (UK), Ministry of Defence Israel, Government of Canada тощо);
• аналітичні та наукові публікації (звіти Українського ветеранського фонду, Міжнародної організації з міграції, Corioli Institute тощо);
• результати власних досліджень (опитування, фокус-групи, інтерв’ю);
• інші відкриті джерела та медіа.

Короткі висновки дослідження

Станом на липень 2025 року чисельність українських ветеранів становила 1,56 млн ветеранів, з яких 82% — учасники бойових дій. Кількість ветеранів продовжує зростати і, за даними Мінветеранів, може сягнути 5–6 млн осіб разом з членами їхніх родин після завершення активної фази війни — це до 20% населення країни. Ми припускаємо, що у разі припинення або заморожування активної фази бойових дій з фронту можуть одночасно повернутися до 800 тис. — 1 млн осіб. Це стане новим викликом і для держави, і для цивільного суспільства, і для самих ветеранів, та потребує початку реалізації ефективної програми реінтеграції ветеранів, а також підготовки суспільства вже зараз.

Ветеранська політика в Україні фактично почала формуватися лише після 2014 року, а з 2022 року її актуальність зросла в рази. Повномасштабна війна призвела до кратного збільшення кількості військових та відповідно ветеранів, які потребують та потребуватимуть (після завершення бойових дій) реінтеграції у цивільне життя. Це вимагає відповідних своєчасних кроків з боку держави. Ветеранська політика має бути одним із основних напрямів державної політики наступні 3–5 років.

Хоча наприкінці 2024 року було ухвалено дві стратегії у сфері ветеранської політики, реальне впровадження політики залишається слабким. Системі бракує координації, професійних кадрів, фінансування, а також сучасного бачення реінтеграції.

Поки ми бачимо більшою мірою незадоволеність ветеранів державною політикою.  Ветерани стикаються з бар’єрами та труднощами на всіх етапах та у всіх напрямках реінтеграції: від отримання статусу ветерана і реалізації своїх прав як громадянина до відновлення здоров’я, психологічної адаптації, працевлаштування та інтеграції в громади.

Усе це створює ризик маргіналізації значної частини ветеранів після завершення бойових дій.

Без системного підходу держава ризикує зіткнутися з соціальними кризами — зростанням безробіття серед ветеранів, посиленням психологічних розладів і фізичних захворювань, конфліктами в сім’ях та громадах, зростанням злочинності та соціального відчуження.

Аналіз міжнародного досвіду реінтеграції ветеранів показав:

• Багато ветеранів не шукають і не користуються ветеранськими програмами чи послугами. Треба працювати з їхньою мотивацією до змін, реінтеграції. 
• Програм має бути небагато, але вони мають бути простими та зрозумілими. 
• Важливо приділити особливу увагу підвищенню обізнаності серед ветеранів та їхніх сімей про доступні програми допомоги, оскільки ветерани не завжди знають і розуміють, що пропонує їм держава.
• Велика кількість програм та масштабне фінансування не гарантують отримання ветеранами очікуваної допомоги і вирішення їхніх проблем. 

На основі вивчених проблем і викликів реінтеграції ветеранів та вивченого міжнародного досвіду, Український інститут майбутнього сформував концепцію ветеранської політики, яка передусім спрямована на:

1.       Перетворення ймовірних ризиків на можливості для економіки (відповідно, для громадян).

2.       Забезпечення комфортного та ефективного повернення ветеранів до цивільного життя, їхню реінтеграцію та підвищення благополуччя.

3.       Забезпечення адаптації цивільних громадян до нових реалій — оновленого суспільства, де ветерани та військові, з одного боку, і люди без будь-якого військового досвіду, з іншого боку, щодня йдуть пліч-о-пліч і взаємодіють одне з одним у різних сферах.

Концепція містить 4 напрямки реалізації:

I. Забезпечення доступу до послуг, пільг, отримання статусу ветерана.

II. Забезпечення відновлення / покращення фізичного та психічного здоров’я ветеранів.

III. Створення умов для економічної реінтеграції ветеранів.

IV. Створення умов для ресоціалізації ветеранів.

Згідно із запропонованою концепцією, політика реінтеграції ветеранів має спиратися на створення умов для повноцінного повернення до цивільного життя — через забезпечення доступу до послуг, підтримку працевлаштування, розвиток підприємництва, інституційну спроможність органів влади, а також підготовку самого суспільства до прийняття нової реальності та щоденної взаємодії з ветеранами. Україна має обмежений час, щоб перейти від фрагментованих реакцій до стратегічної, випереджувальної політики реінтеграції.

Інвестиції у ветеранську політику — це інвестиції у людський капітал, демографічну стабільність і економічне зростання.

У рамках дослідження, ми оцінили витрати на ветеранську політику за двома сценаріями — при наявній політиці та за умови реалізації запропонованої концепції ветеранської політики.

За нашими розрахунками, різниця у витратах на ветеранів у двох сценаріях становитиме лише 3,7 млрд дол. сумарно за 5 років, але в сценарії з ефективною політикою кошти перетворюються на інвестиції у здоров’я, зайнятість і соціальну інтеграцію.

За 5 років може бути створено додатково 200 млрд дол. ВВП, а додаткові податкові надходження можуть скласти 72 млрд дол. за 5 років. Витрати на рівні 2% ВВП щороку здатні забезпечити додаткові 3–8% ВВП доходів завдяки економічному ефекту від реінтеграції ветеранів.

Витрати на ветеранську політику і ефект несумірні: відносно невеликі інвестиції в інтеграцію ветеранів здатні забезпечити кратно більший економічний результат. Але для цього потрібні ресурси, які набагато важче забезпечити, ніж гроші — сильний організаційний ресурс, комунікаційна спроможність, політична воля та системність у роботі з ветеранами. Лише за цих умов ветеранська політика стане драйвером розвитку, а не соціальним тягарем.

Отже, ветеранська політика має стати одним із ключових державних пріоритетів  найближчими роками. Україні потрібен перехід від декларацій до системних дій — створення умов для повноцінного повернення ветеранів у цивільне життя, підтримки працевлаштування, розвитку підприємництва та інклюзивного середовища. Лише за наявності політичної волі, організаційної спроможності й суспільної готовності ветеранська політика може стати рушійною силою розвитку країни, а не соціальним тягарем.