Український інститут майбутнього -

КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ ТА ПОДІЇ

Загальна ситуація у воєнній сфері

Характер бойових дій принципових змін не зазнав: наступальні дії російських угруповань проти оборони Сил оборони України. Темпи просування противника у січні на тактичному рівні залишаються меншими порівняно з попереднім місяцем. Росія продовжує стратегію затяжної війни на виснаження, роблячи ставку на знищення критичної інфраструктури та використовуючи інтенсивність бойових дій як інструмент тиску для створення “аргументів” для світової спільноти.

Міжнародний контекст ускладнюється. За даними The Financial Times, адміністрація США впроваджує формулу, за якою гарантії безпеки для України можуть надаватися лише після укладення мирної угоди, що створює додатковий виклик для дипломатії України. У відповідь країна проводить глибоку трансформацію оборонного сектору.

Ключові показники та факти періоду (за даними документу):

Темпи просування РФ (січень 2026): -6.5 км² на добу (проти -14.4 у грудні 2025).
Інтенсивність ППО (за тиждень): випущено понад 1700 ударних дронів та 69 ракет різних типів.
Удари по енергетиці (з жовтня 2025): задокументовано 256 атак. Цілеспрямовано пошкоджено 11 ГЕС, 45 найбільших ТЕЦ, 49 ТЕЦ та 151 підстанцію.
Оборонні закупівлі України (підсумки 2025): частка вітчизняної продукції зросла до 82% (обсяг ~430 млрд грн).
Удари СОУ по РФ (підсумки 2025): атаковано 44 регіони. ТОП-3: Краснодарський край (43 удари), Ростовська обл. (36), Самарська обл. (29).

Повітряні атаки та протиповітряна оборона

Зміна підходу РФ до ударів по енергетиці. Росія продовжує систематичні ракетно-авіаційні удари, зосереджуючись на “енергетичній війні”. З початку опалювального сезону противник цілеспрямовано атакував об’єкти генерації (ГЕС, ТЕЦ), що відновлюються місяцями, прагнучи завдати максимально тривалих збитків. СБУ кваліфікує ці удари як послідовну політику, спрямовану на знищення частини населення, та збирає доказову базу за статтею про злочини проти людяності (ст. 442-1 КК України). Зростає загроза від вдосконалених БпЛА: застосовуються атаки з використанням обладнання Starlink для наведення, що дозволяє ухилятися від радарів. Для протидії Україна, за підтримки партнерів (зокрема Німеччини, що забезпечує понад 30% оголошеної допомоги на 2026 рік), розвиває не лише традиційні системи (Patriot, IRIS-T), але й нові концепції, такі як створення ешелонів ППО вздовж кордону на основі дронів-перехоплювачів зі ШІ.

Наземна складова бойових дій

Стабілізація лінії фронту та локальні вогнища найвищої інтенсивності.

Спільний тренд: Незважаючи на високу інтенсивність зіткнень, загальні темпи російського просування значно сповільнилися.
Стратегічна мета РФ: Основні зусилля противник зосередив на спробі вийти на адміністративні кордони Донецької області та створенні сприятливої конфігурації фронту для майбутніх переговорів.
Найгарячіші точки: Найзапекліші бої точаться навколо Покровсько-Мирноградської агломерації (масивні авіабомбові удари, штурмові дії в місті), на Харківщині та під Гуляйполем (тотальне дистанційне мінування).
Стратегія України: Українська сторона, як зазначив Головнокомандувач ЗСУ О. Сирський, паралельно з обороною проводить окремі наступальні операції, що зривають плани противника.

Прогнози та загрози

РФ продовжує стратегію на виснаження. Росія зберігає незмінні стратегічні цілі, продовжуючи війну на виснаження та розраховуючи на зменшення оборонного потенціалу України. Кремль не готовий до справжніх переговорів про припинення війни та реалізує стратегію затягування часу.

Позиція РФ: Ключова умова — вирішення територіального питання (виведення ЗСУ з Донбасу). “Червоні лінії”: нечленство України в НАТО та відсутність іноземних військових контингентів. Ставка на “обвал фронту” через удари по енергетиці та просування на полі бою.

Військові спроможності РФ (за даними СЗР): Залучено до війни практично всі боєздатні частини. Мобілізаційний план виконується: близько 420 тис. контрактників + 30 тис. добровольців на рік. Обмеження: нестача ОВТ, проблеми з комплектуванням нових з’єднань, дефіцит електроніки. У 2026 році планується виробництво 260 нових танків (на 20% більше), але відновлення знизиться на 40%.

Загрози ударів: Високий рівень загрози масованих/комбінованих ударів з акцентом на енергетику. До 60-68 пускових установок ОТРК поблизу кордону. Більшість Ту-160 та Ту-95МС після ударів 19-20 січня зосереджені на Далекому Сході. У ЧФ: фрегати “Адмирал Макаров”, “Адмирал Эссен”, 3 ПЧ проєкту 636.3, 3 МРК “Буян-М”. Загроза “Орешник”: РФ має 3-4 ракети, планує серійне виробництво (5+ ракет на рік).

Питання обороноздатності держави

Оборонна трансформація та цифровізація війни. В умовах геополітичного тиску Україна здійснює структурну трансформацію оборонного сектору, переходячи від хаосу до керованої технологічної війни на основі точних даних.

Досягнення АОЗ у 2025 році: Частка вітчизняної продукції зросла з 46% до 82%. Обсяг закупівель у вітчизняних виробників — майже 430 млрд грн. Частка імпорту скоротилася з 54% до 18%.

Цифрові проєкти:

Mission Control: Централізоване управління дронами в системі DELTA для переходу від “ручного режиму” до управління на основі даних.
Brave1 Dataroom: Захищене середовище для тренування AI-моделей військового застосування (автономні дрони-перехоплювачі) на базі реальних фронтових даних.

Потреби на 2026 рік (презентація на OFDEF): Загальна потреба: $120 млрд ($60 млрд власний бюджет + позики ЄС, $60 млрд від партнерів). Пріоритети (80% безпекової допомоги): ППО/ПРО, БпЛА українського виробництва, артбоєприпаси великої дальності. План виробництва: понад 7 млн дронів.

Міжнародний контекст

Зміна позиції США та зростання геополітичного тиску. Адміністрація Трампа змінює підходи до підтримки України, що прямо випливає з нової прагматичної стратегії Пентагону. Відповідальність за врегулювання в Україні та стримування Росії, яку документ кваліфікує як “постійну, але керовану загрозу”, офіційно перекладається на європейських союзників. Ця зміна акценту знаходить практичне відображення в умовній політиці підтримки, де гарантії безпеки від США залежать від укладення Україною мирної угоди з РФ, що може передбачати територіальні поступки (формула “спочатку мир — потім гарантії”).

Позиція США (за даними The Financial Times): Гарантії безпеки залежать від укладення мирної угоди з РФ. США тиснуть на Україну, пропонуючи створення “вільної економічної зони” на Донбасі як компроміс, і заявляють, що пропозиція гарантій “не буде на столі вічно”.

Результати переговорів: Публічно декларуються успіхи (наприклад, в Абу-Дабі), але реально ключове питання територій залишається невирішеним, а реалізація будь-яких технічних домовленостей неможлива без територіального компромісу.

Оцінка К. Келлога: Війна може завершитися до 24 серпня 2026 року, якщо Україна переживе зиму. Росія не досягла жодної стратегічної цілі.