Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (25.04 – 29.04)

Події та тренди в РФ за 25.04 – 29.04

Висновки

1. Російське керівництво дозволило російським чиновникам не брехати своєму населенню щодо реального стану справ в економіці, фінансах, промисловості, торгівлі тощо. Але російська влада ще не ухвалила рішення, як саме комунікувати ці проблеми з населенням. Поки обмежуються лише відносно реалістичними прогнозами.

2. Логіка усіх дій РФ — це глобальне підвищення ставок, як в енергетиці (відключення Польщі та Болгарії від газу), в регіональній політиці (теракти у Придністров’ї), так і у міжнародній політиці (погрози країнам НАТО) із прицілом на те, що Захід піде на поступки.

3. Обмежувальні дії Заходу проти РФ ще не вичерпані, про що, зокрема, свідчить ситуація із АЕС у Європі, відключення яких у ЄС можуть відкласти для компенсації втрат, пов’язаних зі зменшенням імпорту російського газу. Те саме стосується банківської системи РФ, у якій “Сбербанк” ще не потрапив під серйозні санкції.

4. Ключова ставка РФ — на історію з розрахунками за газ в рублях, які мають відбуватися через спецрахунки в “Газпромбанку”. Судячи з усього, низка країн Європи та приватних компаній готові на це піти, але очікують “зеленого світла” від Єврокомісії, яка має повідомити, що це не суперечить санкціям ЄС.

Кремль змінює куратора роботи з квазіутвореннями та готує проект «СРСР-2»

Минулого тижня російське видання РБК повідомило, що в Кремлі новим куратором відносин із так званими «ДНР» та «ЛНР» визначено Сергія Кирієнка, замість Дмитра Козака, який відповідав за цей напрямок раніше.

Слід зазначити, що Кирієнко – перший заступник керівника Адміністрації президента Російської Федерації з жовтня 2016 року, з грудня 2016 року – голова наглядової Ради “Росатому”, а з квітня 2017 року – заступник голови комісії при президенті РФ з питань державної служби та резерву управлінських кадрів. У Кремлі він займається питаннями внутрішньої політики, в тому числі проведенням виборів.  Тобто вперше людина, яка відповідає за регіональну політику, буде курувати окуповані території!

Підтвердженням цієї інформації може слугувати візит Кирієнка до Донецька, де він зустрівся з Денисом Пушиліним і Леонідом Пасічником.

Дмитро Козак до війни був представником Путіна у переговорах з Україною щодо мирного врегулювання на Донбасі, Мінські переговори та зустрічі Нормандського формату. Відсторонення Козака від українського напрямку є логічним продовженням кадрових перестановок, пов’язаних із провалом плану блискавичної війни та хибними оцінками готовності України до протидії військовій агресії. Раніше кадрові висновки були зроблені відносно співробітників п’ятої служби ФСБ (керівник – С.Бесєда) та В.Суркова.

Покладання на Кирієнка обов’язків щодо курування політики на окупованих територіях може свідчити про зміну підходів Кремля у цих регіонах. Після провалу концепції «звільнення пригнічених народів і створення незалежних республік» планується встановлення прямого управління захопленими територіями з Москви, з можливим включенням їх до складу Російської Федерації або до ширшого політичного союзу разом із Білоруссю.

У травні можливе проведення референдумів у так званих «ДНР» і «ЛНР» щодо їх включення до складу Російської Федерації.

Очікувано, що буде готуватися рішення про включення цих територій до складу РФ у адміністративних кордонах Донецької та Луганської областей. Проте, подібне рішення може залежати від оперативної обстановки на фронті і успішності спроб російських військ захопити повністю територію цих двох областей. Від ідеї провести референдум про створення квазідержавного утворення в Херсонській області поки що РФ відмовилася, проте призначила своїх незаконних керівників міста і області.

 Як варіант, розглядається приєднання Херсонської області до Криму без проведення референдумів.

Олександр Лукашенко заявив, що РФ і Білорусь готують створення «Союзу суверенних держав» і очікують вступу до цього утворення інших територій.

 30 грудня 2022 року виповниться рівно сто років з дати підписання декларації і договору про утворення СРСР. Оскільки нинішнє російське керівництво приділяє велику увагу датам і символізму, то створення СРСР-2 може розглядатися як вірогідний сценарій. Проте, агресія проти України внесла корективи і до цього плану. Так, наприкінці березня спікер абхазького парламенту оголосив, що Абхазія не розглядає планів щодо проведення референдуму по приєднанню до РФ. Подібний референдум може бути проведений у Південній Осетії після президентських виборів. Другий тур цих виборів заплановано на 8 травня, причому дата переноситься через вірогідність втрати посади нинішнім так званим «президентом» – членом «Єдиної Росії» А.Бібіловим. До другого туру разом із ним вийшов опозиційний кандидат А.Гаглоєв, який виступає проти такого референдуму, причому А.Гаглоєв у першому турі набрав навіть більше голосів, ніж А.Бібілов.

Російська Федерація зіткнулася із серйозним супротивом цивільного населення на окупованих територіях. Українські громадяни виїжджають із захоплених регіонів або проводять масові протестні акції. Випадки появи колаборантів поодинокі, їх не вистачає навіть для створення позитивних теленовин. У таких умовах стає очевидним повний провал концепції «звільнення братнього народу від незаконної влади». Натомість, Росія починає реалізувати плани контролю чи анексії територій, незалежно від кількості населення, яке там залишиться, та його реальних уподобань. Це може бути приєднання українських територій до складу РФ або створення «коаліції квазіреспублік» із частин захоплених областей. Ніякої юридичної сили будь-які рішення про зміну статусу окупованих територій не матимуть, і російська влада нестиме всю відповідальність за долю людей та об’єктів інфраструктури під час окупації.

 ПМР, Молдова, Одеська область

Протягом минулого тижня відбулася низка подій, яка змусила ЗМІ активно обговорювати проблему Придністров’я. Проте, ключові інформаційні приводи, їх географія та збіг у часі дозволяють робити висновок, що йдеться про спробу дестабілізації значно більшої частини регіону. Росія спробує через дестабілізацію отримати як короткострокові (у війні з Україною) так довгострокові результати.

Події

ПМР

Нижче подаємо ключові події навколо “ПМР” за версією російських та молдовських ЗМІ. Більша частина з них висвітлювалася й в українському медіа-полі. Наводимо короткий перелік:

• 22 квітня заступник командувача ЦВО з військово-політичної роботи генерал-майор Рустам Міннєкаєв заявив, що завданням “наступної фази спецоперації” має стати контроль над всім півднем України та забезпечення сухопутного коридору до Придністров’я де “є факти утиску російськомовного населення”.
• І, майже одразу, з 23 по 26 квітня на території самопроголошеної ПМР відбулася серія інцидентів. Серед ключових можна назвати: обстріл будівлі місцевого МДБ, вибухи на ретрансляційному центрі та заяви місцевої “влади” про обстріли арсеналу біля села Колбасна.
• 26 квітня президент так званої ПМР Вадим Красносєльський скликає місцевий радбез. Результатом засідання стало оголошення “червоного рівня терористичної небезпеки” та демонстративна активізація місцевих силових структур, включно з будівництвом блок-постів на ключових дорогах.При цьому Красносєльський звинуватив Україну в атаках на “ПМР” та Молдову з початку транспортної блокади.  На цьому тлі з території Придністров’я почався масовий виїзд цивільного населення.
• Того ж дня відбувається засідання Радбезу Молдови. Президент країни Майа Санду заявила, що вибухи в Придністров’ї є результатом протистояння між “внутрішніми силами, які зацікавлені в дестабілізації”. В той же час, вона наголосила на тому, що Молдова має намір вирішувати проблему ПМР лише “мирним шляхом”.
• Конкурент Санду, Ігор Додон того ж дня заявив, що на дестабілізацію працюють “зовнішні сили”, проте також наголосив на необхідності підтримки стабільності та миру в Молдові.
• 28 квітня речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що Росія розцінює події в Придністров’ї як “акти тероризму” що мають на меті “дестабілізацію регіону”.
• 28 квітня відбулася робоча зустріч представників Кишинева та Тирасполя. Ключовим питанням було обговорення поточної ситуації та кроки по деескалації

Молдова-РФ, Гагаузія

В той же час є дуже важливі (для розуміння всієї картини) події, що залишилися поза увагою українських ЗМІ. А саме:

• суперечки навколо заборони в Молдові георгіївської стрічки та символів V та Z. Таке рішення було прийнято в Кишиневі. Проте на базі Народних сходів Гагаузької автономії проходять слухання про “правовий статус “символів перемоги”, а депутат НС Володимир Петров наголосив, що символіка буде дозволена та буде використовуватися на території регіону.
• Влада Молдови звернулася до “Газпрому” з проханням продовжити час проведення “аудиту боргу за газ” у зв’язку з “подіями в Україні”. Умова визнання боргу (та його сплати) є базовою в контракті на постачання палива в Молдову.

Одеська область

І, нарешті, варто згадати про ситуацію в Одеській області. А саме про удари по транспортній інфраструктурі, результатом яких стало пошкодження залізничного мосту через Дністровський лиман.

Короткий аналіз

Однією з тем обговорення проблеми ПМР в українських ЗМІ стала можливість “наступу” з Придністров’я на Одесу, чи (в обхід міста з півночі) на Миколаїв. Проте наявних сил у РФ недостатньо ні для одного, ні для другого сценарію:

• “армія ПМР” нараховує біля 6-7 тисяч військовослужбовців та біля 8 тисяч в резерві. На озброєнні мають 18 танків та біля 120-140 броньованих машин переважно старих радянських зразків.
• російський контингент в Придністров’ї складається з двох мотострілецьких батальйонів так званих “миротворців” і батальйону охорони та обслуговування. Загальна чисельність — до 3 тисяч осіб (разом з місцевим персоналом).
• біля села Колбасна розташований найбільший в регіоні склад озброєнь. На ньому зберігається не менше 22 тис тон боєприпасів. Та можливо декілька десятків одиниць броньованої техніки (РФ заявляла про її знищення в 2004-2005 роках, проте верифікації цього факту досі немає).

 Таким чином наявних сил та засобів не вистачить ні на удар по Одесі, ні на спробу прориву до Миколаєва. Активізацію угруповання в ПМР можна очікувати лише в разі успіху ВС РФ у штурмі (або оточенні) Миколаєва зі сходу.

Більш тривожними є удари по транспортній інфраструктурі України. На південь Одеської області ведуть лише дві дороги: через Дністровський лиман (район Затоки) та через Паланку (формально через територію Молдови). Залізнична колія лише одна — саме та, по який було завдано ударів.

В той же час на Дунаї є принаймні чотири порти, які здатні приймати кораблі класу “ріка-море”. І, що саме важливе — вони не є заблокованими станом на сьогодні. Таким чином, саме з використанням Дунайської інфраструктури Україна може спробували вибудувати логістичні  ланцюжки експорту як в ЄС (річкою), так і в інші регіони (морем). Крім того, румунський напрям є вкрай важливим для постачання критичного імпорту (включно з паливом, та товарами для ЗСУ) — морські порти Румунії вже працюють як хаби для такого роду вантажів. Перерізання залізниці створює перешкоди для використання потенціалу Дунайського напряму та для постачання критично важливих товарів в Україну.

За умови дестабілізації півдня Одеської області та загалом Бессарабії (чи то масові заворушення, чи то робота ДРГ або десант) це робить використання “румунського коридору” неможливим. Україна має сили та засоби щоб протистояти подібному сценарію за умови доступності доріг. В цій логіці удари по мосту в Затоці можуть мати ще одну мету — створення проблем логістики. Використання автодороги через Паланку для перекидання підрозділив ВСУ, НГ чи поліції можливо лише за умови стабільності в Молдові (дорога йде молдовською територією). І тут варто згадати активізацію політиків Гагаузької автономії, а також той факт, що на півдні Одещини також є території компактного проживання гагаузів. Тому РФ може спробувати спровокувати масові заворушення в Молдові (виступи проросійських сил) з прицілом на дестабілізацію української частини Бессарабії (чи то через виступи населення, чи то через роботу ДРГ або вторгнення).

Прогноз

Масштабна участь ПМР у війні на боці РФ станом на сьогодні маловірогідна. Місцеве населення не бажає втягування в конфлікт, а “влада” побоюється втратити переваги ПМР як контрабандного хабу регіону.

Проте вірогідність провокацій на кордоні, використання ПМР як території підготовки  перекидання ДРГ залишається дуже високою. РФ буде продовжувати нагнітати інформаційний фон, намагаючись, з одного боку мобілізувати для участі у війні місцеві еліти, з іншого підготувати громадську думку до можливого втручання в справи Молдови та активний наступ в напрямі Одеської області.

З іншого боку для дестабілізації Молдови необхідна участь місцевих проросійських сил.  Проросійські політики в Молдові (наприклад Додон) також не демонструють бажання до активізації, обмежуючись заявами про можливе (!) зовнішнє втручання в дестабілізацію ПМР. А Молдовський уряд наголошує на пріоритетності мирних, дипломатичних методів врегулювання. Тому можливість масових протестів, заворушень поки що (на найближчий тиждень) залишається невеликою.

На цьому тлі, на жаль, можна очікувати нових ударів по транспортній інфраструктурі регіону.

Зустріч Зеленського та Путіна

На останньому тижні тема двосторонньої зустрічі президентів знову піднімалася у публічному просторі з подачі Туреччини. Президент Реджеп Таїп Ердоган висловив оптимізм щодо того, що найближчим часом така зустріч може відбутися.

Однак на нашу думку, така зустріч наразі є малоймовірною, здебільшого через відсутність у сторін предмету обговорення. Зустріч Путіна-Зеленського можлива лише у випадку, коли сторони будуть готові підписати мирну угоду або угоду про перемир’я. В умовах активних бойових дій та за відсутності проекту мирної угоди така зустріч навряд чи відбудеться.

4. “Парад заяв” у Росії

За останній тиждень у РФ одразу декілька ключових людей у політичній системі — Д. Медведєв, М. Патрушев та С. Лавров —  виступили із заявами, логіку яких можна звести до підвищення ставок у протистоянні із Заходом по всіх рівнях.

Зокрема, секретар Радбезу РФ М. Патрушев заявив про “біологічну загрозу” на півдні Росії, доручив перевірити готовність бомбосховищ у південних регіонах РФ, а також повідомив про загрозу “розповсюдження неонацизму” у Європі. Це свідчить про те, що російська влада готує населення до подальшого підвищення ставок та ескалації, яка вже зачіпає територію РФ. Це може допомогти російській владі мобілізувати людей для консолідації навколо В. Путіна перед загрозою з боку Заходу. Фактично, Росія перейшла від “недружньої” до воєнної риторики відносно країн Заходу.

Міністр закордонних справ С. Лавров висловився ще різкіше, і заявив, що загроза “третьої світової війни” цілком реальна, провину за це поклав на Захід. Подібні заяви також гармоніювали з висловлюваннями заступник голови Держради РФ Д. Медведєва, який порівняв німецький Бундестаг з “нацистами”, а також пригрозив Німеччині через поставки зброї Україні.

Усі ці заяви свідчать про те, що Росія й надалі використовує давно напрацьовану тактику: залякування, шантажу та підняття ставок, які мають призвести до поступок з боку інших сторін.

Шантаж рублем

Москва продовжила підвищувати градус напруги у енергетичних взаєминах із Європою в частині вимог оплачувати поставки у рублях. Російська сторона запропонувала окремий механізм – відкриття рахунків у російському банку, де валютні кошти європейських компаній конвертуються в рубль, а надалі сума сплачується енергетичним компаніям. Вочевидь, рублевий розрахунок суперечить чинним укладеним контрактам, які чітко визначають умови поставки, зокрема й валюту контракту. Такі порушення можуть бути оскаржені у арбітражах.

Рублева вимога має дві мети. Перша – можливість акумулювати валюту іноземних контрагентів у російських банках, а отже захист для РФ від можливих арештів цих коштів. Друга важлива ціль – підвищення ставок у протистоянні із ЄС: намагаючись тиснути та погрожуючи припинити поставки, Кремль очікує, що ЄС відступить із посиленням енергетичних санкцій та підтримкою України у війні із Росією.

Деякі європейські компанії повідомляли, що готові здійснювати оплату за рублевим механізмом, якщо Єврокомісія визначить, що цей механізм не суперечить запровадженим санкційним обмеженням. Водночас, представники Угорщини заявляли про готовність платити рублях, не згадуючи потенційну позицію Єврокомісії.

При цьому, однозначно, мають місце маніпуляції в інформаційному полі, в яких росіяни намагають показати прогрес у реалізації власних вимог, заявлячи про готовність деяких компаній до оплати рублями. Так, за повідомленнями медіа, австрійська OMV готова оплачувати у рублях, але ця інформація одразу була спростованаканцлером країни. Відтак, росіяни, можливо, спотворюватимуть інформаційне поле намагаючи демонструвати успіхи свого шантажу.

26 травня Газпром оголосив намір припинити постачання газу до Польщі та Болгарії, зважаючи на небажання компаній із цих країн оплачувати у рублях. Важливим контекстом є те, що обидві країни і до того планували відмовитись від російських поставок. Польща, яка роками готувалась відмовитись від російського газу, плануючи здійснити це у 2023 році, на фоні початої війни оголосила намір відмови вже цього року. Аналогічно, Варшава запровадила національне вугільне ембарго відносно Росії раніше ніж це зробить ЄС. Крім цього, буквально за кілька годин до повідомлення Газпрому, Варшава наклала санкції і проти російського монополіста. Болгарія ж у березні заявила, що не продовжуватиме контракт із Газпромом, який закінчується у 2022 році.

Таким чином, Кремль вдарив по країнах, які вже готувались відмовитись від російського газу, тим самим намагаючись залякати інші «недружні» країни. Таку ж погрозу озвучив і голова Держдуми РФ Володін. Крім цього, незважаючи на здійснений платіж у рублях, Газпром відхилив платіж колишньої своєї німецької дочірньої компанії, яка фактично була взята владою в управління.

Натомість Єврокомісія пообіцяла безпеку газопостачання цих країн, вчергове назвавши дії Москви енергетичним шантажем. Готовність країн ЄС до якомога більшого обмеження імпорту енергоресурсів із РФ наростає, незважаючи на неприйнятий цього тижня шостий пакет санкцій, що, як планувалось, мав включати нафтове ембарго чи іншого типу обмеження.

Імовірно, що наступними кому РФ може припинити постачання енергоносіїв під таким же приводом стане Фінляндія та країни Балтії.

За повідомленнями ЗМІ, ЄС планує визнати рублевий механізм, як такий що суперечить санкціям.

Оцінюючи шантаж РФ, слід пам’ятати, що країна й сама  залежна від ритмічних поставок енергоносіїв в Європу, не менше аніж сам Євросоюз залежить від цих ресурсів. Перш за все, енергетичний експорт складає понад половину всієї експортної виручки РФ. По-друге, у випадку скорочення експорту, у РФ виникнуть проблеми із складуванням видобутих нафти й газу. Це означатиме необхідність спалювання газу на родовищах, а також консервування свердловин, що зумовить скорочення видобутку у майбутньому. Обсяги газу, які не будуть поставлені у ЄС фізично неможливо повністю переправити на ринки Азії.

Висновки

На сьогодні ЄС не вичерпав усіх можливості санкційного пливу на РФ та заміщення поставок російських енергоресурсів альтернативними варіантами. Зокрема, Німеччина – найбільший споживач російського газу, могла б піти шляхом відкладення виведення з експлуатації вугільних та атомних електростанцій та тимчасово задіяти вже зупинені. 1 січня 2022 року з експлуатація було виведено три АЕС, а ще три – останні, планується закрити цього року. Виробіток цих АЕС мало замінити використання вугілля та газу (російського походження), а також відновлювані ресурси.

Таким шляхом, зокрема, пішла Бельгія. Наприкінці 2021 року країна оголосила остаточний намір виведення власних АЕС з експлуатації у 2025 році, а вже у березні цього року оголосила про відкладення цього рішення на тривалу перспективу.

Великобританія задля зниження енергетичної залежності, зокрема і від РФ, вирішила наростити виробіток електроенергії на АЕС, а також оголосила плани будівництва нових АЕС, планує оголосити конкурси на розробку нових нафтових та газових родовищ – вперше з 2020 року, а також планує відновити видобуток вугілля.

Крім цього, можливим є стимулювання зниження температурних нормативів при опаленні приміщень. Так, Італія, вирішила скоригувати нормативи температури в приміщеннях задля скорочення споживання газу.

Відтак, в ЄС залишається достатньо варіантів для скорочення споживання енергоресурсів, а відтак і зниження поставок з РФ.

РФ продовжує заливати економіку грішми

За підрахунками голови Рахункової палати Кудріна, додаткові витрати на стабілізацію російської економіки складуть понад 4 трлн рублів у 2022 році, очікується зростання інфляції до 20%. Падіння ВВП оцінюється на 8% – 12%. Міністр фінансів Силуанов заявив, що дефіцит бюджету РФ у 2022 році може становити 1,6 трлн рублів (Державний фонд національного благополуччя складає 12,6 трильйонів рублів).

Реальні грошові доходи росіян у I кварталі 2022 року знизилися на 1,2% у річному вираженні (до цього вони зростали протягом трьох кварталів: на 6,8% у ІІ кварталі 2021-го, на 8,8% у ІІІ та на 0,5% у IV). Тобто, падіння не виглядає ані загрозливим, ані критичним.

Продажі житлової нерухомості у великих містах Росії знизилися у квітні вдвічі порівняно з березнем 2022-го. Цей сигнал вказує перш за все на те, що у росіян наразі немає комфортного бачення свого майбутнього, що не стимулює купувати житло. Окрім того, сигнали з ринку про проблеми у будівельних компаній з поставками цілого  ряду матеріалів змушують росіян займати очікувальну позицію.

Іноземні компанії продовжують залишати Росію. Так, французька автомобільна компанія Renault планує продати свою частку в «Автовазі» та автозаводі «Автофрамос», а шведська SKF, яка є найбільшим у світі виробником підшипників, заявила про вихід з російського ринку. Через це російська промисловість, зокрема і Автоваз, втрачає доступ до європейських технологій та важливих комплектуючих.

РФ намагається реалізувати програму імпортозаміщення, прагнучи забезпечити себе критичними матеріалами, важливими у ВПК. «Норнікель», найбільший у світі виробник паладію та нікелю, і «Росатом» планують створити спільне підприємство, яке претендуватиме на розробку найбільшого в Росії родовища літію.

Федеральна митна служба призупинила публікацію статистики щодо імпорту та експорту на тлі санкцій. Це вказує як на те, що статистичні дані є негативними, так і на те, що цілком реально, РФ таким чином пробує обходити санкційні обмеження  та закриває інформацію для можливих нових санкцій щодо ряду компаній.

Для протистояння зовнішньому тиску на країну Уряд Росії намагається штучно стимулювати підтримку економіки та зайнятість, заливаючи економіку грошима. Було запропоновано:

• Провести бюджетні коригування. За цим законопроектом уряду отримує повноваження спрямовувати додаткові нафтогазові доходи на заміщення позик, погашення державного боргу, виконання інших зобов’язань, щоб і надалі протистояти зовнішньому тиску та підтримати людей та бізнес.
• Володимир Путін запропонував знизити ставку за пільговою іпотекою з 12% до 9%, аби «стимулювати будівництво». Витрати бюджету на її реалізацію з урахуванням змін оцінюються в 461 млрд рублів у 2022-2023 роках.
• Банк Росії пом’якшив валютний контроль для російських експортерів несировинного неенергетичного сектора. Тепер вимоги щодо обов’язкового продажу валюти вони зможуть виконувати протягом 60 робочих днів з дня отримання валютної виручки (замість 3 робочих днів). Обсяг валютного виторгу, який вони мають реалізувати, залишився незмінним.
• Уряд РФ виділить 16,7 млрд рублів на пільгові кредити системотворчим підприємствам транспортної галузі, ще 2,85 млрд рублів – на такі позики компаніям житлово-комунального господарства (ЖКГ). Очевидно, що російські компанії зіштовхнулися із кризою ліквідності. Але виділені суми не є значними для бюджету Росії.
• Банк Росії обмежив можливості для прискореного розпродажу акцій на ринку після їх конвертації з іноземних депозитарних розписок, для збереження фінансової стабільності ринку. Таким чином Центробанк обмежує можливість виходу інвесторів з російських цінних паперів та подальшого можливого тиску на рубль.
• Росія узаконила піратство та відкриває свій ринок для контрафактної продукції. Мінпромторг підготував перелік товарів, які можна буде ввозити до Росії без дозволу правовласників. До переліку увійшло 50 груп товарів та близько 200 брендів.
• Мінпромторг повідомив про виділення грошей із Фонду національного добробуту на закупівлю авіатехніки для авіакомпаній за держучастю. Програма розрахована до 2030 і передбачає виділення 2,5 трлн руб. На першому етапі (2022-2024 р.) буде виділено 200 млрд руб. під 1,5%.

Підтримка авіаперевізників обговорювалася на нараді щодо розвитку авіаційних перевезень та авіабудування. За його підсумками, Путін доручив уряду до 1 червня затвердити комплексну програму розвитку галузі до 2030 року. Путін також заявив про готовність виділити 100 млн. руб. на субсидування внутрішніх перевезень.

• Міністерство праці та соціального захисту оголосило, що з 1 квітня 2022 року соціальні пенсії та пенсії з державного пенсійного забезпечення в Росії будуть проіндексовані на 8,6%.
• На компенсації подорожчання будівництва в рамках держзамовлення через стрибки цін на матеріали з резервного фонду уряду виділяється 126 млрд руб. на 2022-2024 роки. Цього року на ці цілі буде направлено 70,3 млрд. руб. із резервного фонду. У 2023-2024 роках планується виділити ще 56 млрд. руб.

Висновок

Центробанк та Уряд проводять політику щодо стабілізації економіки та стримування виходу інвесторів. Попри це процес відпливу іноземних компаній та капіталу з Росії продовжується, але ситуація далеко не критична. Вплив санкцій на економіку Росії недостатній для появи соціальних протестів в РФ.

РФ повертає радянську практику розподілу студентів-технарів після закінчення університетів

Електроніка, ІТ

Санкції країн заходу, насамперед США завдали потужного удару по технологічній частині російської економіки. Зокрема, по військово-промисловому комплексу, який залежить від постачань елементної бази більш розвинених країн. Протягом остатнього місяця приходили новини про зупинку виробництва російських процесорів (в тому числі тих, що використовуються у виготовленні сучасної зброї, починаючи від бортових ВМ бронетехніки, закінчуючи системами РЕБ та системами наведення ракет). Новини минулого тижня говорять про спробу Кремля не лише знайти альтернативні шляхи постачання, а й почати виготовлення частини товарів. Проте, в кремлі розуміють, що для власного виробництва та розвитку галузі потрібні кадри. І це є ще одним проблемним напрямком, за яким швидких результатів досягти буде важко.

Події

На минулому тижні в російських медіа з’явилося одразу декілька повідомлень, на які варто звернути увагу:

• 20 квітня на сайті Вищої Школи Економіки (ВШЕ) РФ опубліковані результати експертної дискусії з питань “паралельного імпорту”. Учасники підкреслили важливість відмови Росії від обмежень, пов’язаних з авторськими правами під час імпорту технологічної продукції. Фактично йдеться про рекомендації до розширення непогодженого з правовласниками імпорту, а також про виготовлення власних клонів технологічної продукції.
• Посол Малайзії в РФ Бала Чандран заявив, що його країна готова розглянути будь які запити РФ на закупівлю електроніки (насамперед напівпровідників та мікросхем).
• 25 квітня Володимир Путін підписав указ про оголошення 2022-31 років “десятиріччям технологій та науки”. Фактично йдеться про створення нової “Державної програми” з метою компенсувати відсутність критичного імпорту електроніки та брак кадрів. Указом створена координаційна рада, до якої включено представників адміністрації президента, уряду, низки урядових установ, профільних корпорацій та НКО (проурядових).
• 25 квітня КоммерсантЪ повідомляє про дефіцит вільного простору зберігання даних (free storage space) в російських дата-центрах та проблеми з пошуком та купівлею нового обладнання. Це може спричинити проблеми в розвитку як державних сервісів, так і проблеми щодо засобів впливу на населення. Наприклад, соціальної мережі “В контакте”.
• 25 квітня російська компанія “Мікрон” заявила про плани подвоїти випуск мікросхем до 2025 року. Фінансувати розвиток виробництва буде АФК “Система”, щовходить до складу корпорації “Ростех”. Перший етап передбачає виділення 10 млрд рублів. Проте, оскільки санкції унеможливлюють закупівлі нового виробничого обладнання, пропонується шукати таке, яке вже було у використанні.
• 25 квітня Росатом та Норнікель заявили про створення СП з видобутку літію в Мурманській області РФ.
• 26 квітня МТС заявив про відмову від планів продажу частини (23 тисяч) вишок для мобільного зв’язку. В якості причини вказана “загальна ситуація в країні”
• 26 квітня МВС РФ та Мінпраці РФ заявили, що завершена робота над законопроектом про спрощення імміграції до РФ працівників ІТ сфери. Пропонується спрощений режим надання таким фахівцям права на проживання та, в майбутньому, громадянства. Це рішення приймається на тлі різкого скорочення кількості вакансій в російській ІТ галузі.
• Того ж дня в Парламенті РФ була озвучена пропозиція повернутися до практики “розподілу” випускників ВНЗ — молодих спеціалістів (електроніка, ІТ, фізика тощо) пропонують направляти на роботу в структури, пов’язані з ВПК.
• 27 квітня РБК повідомив про випуск ВШЕ дослідження (на сайті установи його немає) щодо впливу санкцій на процес цифрової трансформації РФ. Зазначається, що обмеження вже охоплює 70% високотехнологічного імпорту Росії, що ставить під загрозу плани розвитку російського ІТ, електроніки та інших технологічно насичених галузей економіки
• 28 квітня Ростелеком оголосив про створення СП разом з НПЦ «Элвис» (розробник процесорів СКІФ).Завданням нової компанії буде випуск російських мікропроцесорів та напівпровідників.
• 29 квітня російські ЗМІ повідомили, що проблеми з електронними компонентами та загальна економічна ситуація спричинили відмову “Роскосмосу” від розвитку “програми польоту на місяць”

Аналіз

Тональність російських ЗМІ дозволяє зробити висновок, що еліти РФ усвідомлюють рівень проблем, з якими вони зіткнулися. При цьому на сьогодні ця політика не несе загрози для влади, внаслідок чого остаточно немає рішення щодо необхідності створення для населення “історій про успіхи”. Основні матеріали виходять або в галузевих виданнях або в тематичних розділах національних ЗМІ (які не читають “пересічні громадяни”). Виключенням є хіба що доповідь ВШЕ.

Серед ключових проблем, на які влада РФ намагається вплинути є:

• дефіцит елементної бази
• нестача критичних матеріалів (до прикладу, літій)
• брак та відтік кадрів.

Запропоновані механізми носять середньостроковий характер й не направлені на швидке отримання результату. Це означає, що РФ усвідомлює, що принаймні на рік-півтора санкції будуть збережені. Або, якщо дивитися з іншого боку — вони триватимуть рік-півтора до виходу на мирну угоду з Україною чи замороження конфлікту.

Потенційні зовнішні партнери заявляють про готовність торгувати з РФ. Але, як і у випадку з  КНР, це поки що заяви, які не підкріплені навіть попередніми меморандумами.

Зусилля щодо компенсації впливу технологічних санкцій будуть зосереджені в рамках де-факто нового національного проєкту й будуть адмініструватися безпосередньо адміністрацією Путіна.

В короткостроковій перспективі РФ не розраховує на можливість швидкої компенсації й починає політику призупинення другорядних програм, яким в якості ресурсу потрібна імпортна елементна база. Решта програм має працювати на старих запасах, а також на сірих та цілком контрабандних схемах постачання.

Прогноз

В найближчі місяці РФ навряд чи компенсує проблеми з елементною базою. Наслідком цього може стати скорочення випуску технологічної продукції, зокрема зразків озброєння. Проте, вже наприкінці літа 2022 року можлива апробація та запуск альтернативних механізмів забезпечення критичного імпорту.

В перспективі 12-18 місяців варто очікувати активізацію РФ в спробах перетягування спеціалістів ІТ сфери, фізики, електроніки на роботу на територію Росії. А також слід очікувати чергової активізації рекрутингу студентів до навчання в російських ВНУ.  Насамперед, це стосуватиметься країн колишнього СРСР.