П’ять причин швидкої зміни влади в Україні

Я не соціальний інженер, але події останніх днів говорять про швидку зміну влади. Кардинальну зміну

1. За три роки після Майдану система держави не стала системою. Копіюються найгірші кроки Януковича: телефонне право, віджимання бізнесу, смотрящі на державних активах, консолідація медіа в одних руках, відсутність справедливого суду, захисту інвесторів. Можете продовжити самі.  

  2. Президент в парламентсько-президентській республіці уявив себе царем. Хоче паспорти дає, хоче – відбирає. Не будучи ні однією з гілок влади (за Конституцією), контролює їх всі. І парламент через фракцію імені себе, через парламент (а також СБУ, ГПУ) контролює інші дві – виконавчу і судову. Завершувати люстрацію сенсу немає. Чиновники, що висять на гачку, слухняні. 

3. Перші особи країни стали блазнями. Влада не системна, не є послідовною. Роблячи гучні заяви, за спиною пропускають через кордон Мішу, після — заарештовують і віддають натовпу. Влада втратила обличчя, об неї витерли ноги і далі будуть витирати. Тепер вже все.  

4. Реформи закінчилися. З часів Майдану з десятків заявлених реформ, лише держзакупівлі можна вважати більш-менш тривалими. Справедливого суду немає. Боротьби з корупцією немає. Із сотень справ, переданих до судів, лише кілька вироків. Поліція, не оновившись до кінця, стала віддавати старих ділків, довіра до неї падає, підтримка теж. Зарплати держслужбовцям так не підняли. Повна демотивація. Ті, що прийшли після Майдану, майже всі пішли. Старожили потирають радісно руки. Фіскали блокують масово податкові накладні — на обличчя реваншизм. Бізнес переглядає плани на наступний рік.

У мене лише одне запитання. Вони самі до 2019 року покінчать один з одним чи їм допоможе народ?

Корупціонери перейшли в атаку на антикорупціонерів. НАБУ їм уже поперек горла, хочуть будь-якими шляхами прибрати Ситника. Антикорупційний суд – «не на часі». Безвіз лише спростив і прискорив відтік трудових ресурсів. З ким розвивати країну будемо, та й навіщо?  

5. Зростання економіки немає. 2% на тлі зростання світової економіки 3,4%, країн, що розвиваються, 4,8% – просто фарс. Борги зросли до критичних переддефолтних значень. Наступні п’ять років потрібно віддати кредиторам $40 млрд. А віддавати нічим. Зате йде боротьба за електорат до 2019 року. Президент з прем’єром змагаються, хто більше підніме зарплати перед виборами, і це при повній відсутності підстав для цього. Інфляція наздожене всіх дуже швидко. Насамперед тих, кому підняли.  Ніхто, ні Петя, ні Юля, ні Сеня не здатні під гнітом жадібності, амбіцій, зобов’язань і его, що зжирає зсередини, зробити крок в майбутнє для України і українців.  Найближчий рік нас «порадує» не тільки шоу підстаркуватихих гладіаторів, що добивають один одного, він прискорить розвал системи і десакралізації влади, зробить людей біднішими і злішими, а Україну відсуне від розвитку ще мінімум на 5 років.  Цим, що зараз керують країною, її вже, навряд чи, довірять.  У мене лише одне запитання. Вони самі до 2019 року покінчать один з одним чи їм допоможе народ?

Переклад українською створений журналом “Новое время“