Сезонне потепління зумовило скорочення попиту на електроенергію. А збільшення тривалості сонячного дня та інтенсивності інсоляції зумовило зростання продуктивності сонячних електростанцій. Окрім цього, як повідомив міністр енергетики, вдалося відновити 3,5 ГВт потужностей в енергосистемі. Комплекс цих чинників зумовив суттєве скорочення дефіциту в енергосистемі, навіть незважаючи на те, що в ремонт виведено два атомні енергоблоки. За повідомленнями системного оператора, ми поступово відходимо від застосування графіків відключень для населення із збереженням графіків обмеження потужності для промислових споживачів. Звісно, ситуація не є сталою, передусім через ризик нових пошкоджень внаслідок російських обстрілів.
Отже, на фоні скорочення дефіциту уряд скасував тимчасові заходи, які були спрямовані на збільшення залучення імпорту задля пом’якшення графіків відключень узимку. Так, було скасовано вимогу для державних компаній (Нафтогаз, Укрзалізниця та Укроборонпром) імпортувати щонайменше половину електроенергії, яку вони споживають. Окрім цього, знову понижено порогове значення імпорту електроенергії для комерційних споживачів, які прагнуть уникнути відключень: з 90 % до 60 % обсягу споживання.
Але окрім зазначених рішень у січні було прийнято ще одне – тимчасовий перегляд прайс-кепів на окремих сегментах ринку електричної енергії. Інакше кажучи, було збільшено максимальну дозволену ціну, щоб забезпечити можливість імпортувати додаткові обсяги електроенергії, яка була дорожчою і не могла потрапляти на український ринок раніше.
По-перше, сам по собі факт, що НКРЕКП, яка начебто має бути незалежною у прийнятті рішень, здійснила регуляторні зміни за закликом органів виконавчої влади. Ну, насправді, таке вже відбувалося і раніше, що давало розуміти, що незалежність регулятора часто є формальною.
По-друге, зміна прайс-кепів потягнула за собою не лише зміну цін, а й скандали та звинувачення на ринку щодо того, що окремі компанії отримали додаткові доходи, а інші – збитки.
Термін тимчасово підвищених прайс-кепів спливає наприкінці березня. В умовах кон’юнктури ринку, яка складатиметься у квітні, у разі, якщо не буде масштабних руйнувань внаслідок обстрілів, великий дефіцит не очікується. Але питання, якою ситуація буде улітку, коли попит знову зростатиме через спеку, а атомні блоки перебуватимуть у ремонтах. Зростаючий дефіцит знову може зумовити потребу у додатковому імпорті електроенергії. Але на той час у Європі ціни можуть зростати через підвищений попит на електроенергію внаслідок спеки та вищі ціни на газ, зумовлені війною в Ірані та обмеженнями постачання газу.
І якими ж в такому разі будуть дії відповідальних органів? Знову тимчасове підвищення прайс-кепів? І чи не буде нових скандалів та обвинувачень?
Тимчасове підвищення цінових обмежень могло б бути виправданим, якби не один нюанс: відповідно до європейської моделі ринку, яку імплементує Україна, прайс-кепи у нинішньому вигляді мають бути скасовані. Цей крок є однією із передумов для обʼєднання українського ринку електроенергії з європейським – так званий процес маркет-каплінгу. А відповідно до чинних планів, маркет-каплінг має бути реалізований у 2027 році.
Мотиви жонглювання з прайс-кепами зрозумілі: побоювання щодо росту ціни електроенергії і впливу на конкурентоспроможність українських виробників, передусім експортерів. Але такий наслідок частково може бути нейтралізований іншими рішеннями.
Нещодавно Міністерство економіки опублікувало проєкт постанови про механізм стабілізації цін. Пропонується, щоб три державні компанії – Енергоатом, Укргідроенерго та Гарантований покупець – продавали 3,5 % електроенергії на спецаукціонах.
Це фактично означає, що частково державні енергетичні компанії дотуватимуть окремих великих споживачів. Вочевидь, логіка така, що компанії отримають більшу виручку у разі підвищення цін, а частину електроенергії продаватимуть на спецаукціонах.
Такий механізм все ж викликає запитання. Впродовж аукціону ціна зростатиме, і питання: до якого рівня вона виросте в межах цих торгів і чи не нівелює це всю мету таких заходів? Чому компанії продаватимуть саме 3,5 % електроенергії, а не, скажімо, 5 чи 7? Чи і справді торгівля на аукціонах 3,5 % виробітку зазначених компаній буде здатною нейтралізувати волатильність цін на ринку?
Як аукціонний продаж зіставлятиметься з вимогою закуповувати конкретно визначену частину споживання електроенергії компанією (згадані вище 60 % та 90 %), щоб уникнути застосування графіків відключень? Яким компаніям і для чого вистачить таких обсягів електроенергії?
І ключове питання: а чи оцінювали вклад для економіки від такого кроку?
Безумовно, що окремі підприємства можуть потребувати субсидування, оскільки мова не лише про виробничі комплекси, а й зайнятість населення, зібрані податки, функціонування мономіст, утворених на базі виробничих комплексів тощо. Але в такому разі субсидування вимагає оцінки економічного ефекту.
І саме такий підхід варто використовувати у питанні стабілізації цін для окремих комерційних споживачів. Забезпечення, наприклад, знижки на електроенергію для конкретного великого споживача має відбуватися, якщо загальний результуючий внесок у національну економіку перевищуватиме розмір цієї субсидії. І за такої моделі це не відповідальність окремих енергетичних компаній, навіть якщо вони перебувають у державній власності. Це відповідальність уряду, який повинен суб’єктам підтримки здійснити відповідні оцінки та розрахунки, визначити розмір підтримки, яка буде виділена, та очікуваний ефект. А просте непродумане жонглювання цифрами закінчиться лише тим, що фокус не вдасться
Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.
Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.
