Запуск міжнародним Реєстром збитків для України (RD4U) заяв у групі С — це, без перебільшення, одна з найочікуваніших подій 2026 року для українського бізнесу, що постраждав від війни. На відміну від фізичних осіб, які вже можуть подавати звернення до RD4U у більшості категорій заяв (14 з 21) групи А, а також отримувати компенсацію за зруйноване житло у межах державної програми «єВідновлення», юридичні особи таких можливостей поки не мають, ані на національному рівні, ані на міжнародному.

Втім, протягом найближчих декількох місяців ситуація має змінитися, принаймні на міжнародному треку: нормативні передумови для цього вже створені. 2 січня 2026 року набув чинності затверджений Кабміном спеціальний Порядок звернення юридичних осіб та держави Україна щодо відшкодування збитків, втрат чи шкоди, які завдані агресією рф проти України, до RD4U (далі — Порядок №365). Цей нормативно-правовий акт на національному рівні деталізує алгоритми звернення у групах В (держава Україна) та С (заяви від юридичних осіб), за аналогією з правилами, які раніше були встановлені для групи А (звернення від фізичних осіб). Такий механізм враховує особливості регламентних процедур і форм звернення, встановлених раніше самим Міжнародним реєстром, адаптуючи їх до українських законодавчих реалій та спроможності інформаційних систем, а також технічних можливостей порталу Дія.

У цій публікації йтиметься про новий інститут цифрових повноважень представника і доказову базу у майнових категоріях заяв до RD4U, яку українському бізнесу, постраждалому від війни, варто збирати вже зараз. Адже відкриття окремих категорій заяв у групі С — це питання техніки. Відповідний функціонал для запуску цифрових повноважень знаходиться на етапі розробки, а окремі опції вже апробуються. Так, ще наприкінці минулого року Міжнародний реєстр спільно з порталом Дія розпочали бета-тестування подання окремих категорій заяв від юридичних осіб та державних установ.

Цифрові повноваження представника

Юридичні особи, як і держава Україна, зможуть звертатися до RD4U тільки через представників, які повинні бути належним чином призначені та ідентифіковані у Дії. Це одна із ключових відмінностей, яка вирізнятиме алгоритм подачі заяв у групах В та С від порядку звернення фізичних осіб до RD4U. Громадяни, нагадаю, мають подавати заяви самостійно через портал Дія, а в майбутньому ще зможуть звертатися до Реєстру опосередковано — через адміністраторів ЦНАП.

Заяви ж від бізнесу можуть бути подані через основного та/або призначеного представника. Основний представник — це фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність та загальні повноваження діяти від імені заявника і зазначена у відомостях про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (ЄДР). Тобто це може бути керівник підприємства або інша особа, уповноважена вчиняти дії від імені юридичної особи згідно з даними ЄДР.

Основний представник заявника має створити свій особистий електронний кабінет користувача на порталі Дія та пройти процедуру електронної ідентифікації та автентифікації, зокрема з використанням КЕП та/або печатки, а також інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу. Такий представник зможе призначати інших представників заявника шляхом надання їм цифрових повноважень.

Ці повноваження надаватимуть можливість призначеному представнику виконувати визначений основним представником перелік дій засобами порталу Дія, включаючи доповнення, внесення змін та відкликання заяв, які були раніше подані до Реєстру збитків. Водночас є певна умова: цифрові повноваження надаватимуться призначеному представнику на кожну категорію заяв окремо.

На порталі Дія основний представник повинен ідентифікувати фізичну особу, яку він має намір призначити представником, шляхом внесення відповідних ідентифікаційних даних (ПІБ, РНОКПП та ін.), та повідомити про це таку особу через Дію, підписавши відповідне повідомлення за допомогою КЕП. 

Цифрові повноваження призначеного представника будуть дійсні до моменту їх відкликання основним представником.

Тріада доказів

Які докази для RD4U юридичним особам  необхідно збирати вже зараз?.. Сфокусуюся на основних компонентах, трьох «китах», на яких триматиметься  доказова база у майнових категоріях заяв від бізнесу.

Перший компонент доказової тріади — це підтвердження права власності на майно, зокрема нерухоме, яке зазнало  пошкоджень або було знищено під час війни, так звана верифікація права власності.

З огляду на вимоги, які висуває Реєстр і особливості подачі заяв, встановлені у Порядку №365, наявність інформації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) у більшості «майнових» категорій буде ключовим аргументом. Втім, відповідний витяг з ДРРП не є безумовним доказом на підтвердження права власності на відповідне майно для Міжнародного реєстру. Передбачена альтернатива автоматичній верифікації права власності у ДРРП за аналогією з правилами подачі заяв для фізичних осіб (група А). Власне, збережена умова про необхідність попереднього звернення до реєстратора ЦНАПу або нотаріуса та отримання відмови у проведенні державної реєстрації, а також щодо наявності документа, що підтверджує набуття права власності на об’єкт нерухомості, що подавався разом із заявою про державну реєстрацію прав.

Іншими словами, представник бізнесу, який є власником зруйнованого нерухомого майна, за умови, що інформація про право власності у ДРРП відсутня, може звернутися до державного реєстратора або нотаріуса і внести відповідні відомості до ДРРП. Якщо ж така державна реєстрація у межах адміністративної процедури з тих чи інших причин унеможливлена (наприклад, майно розташовано на ТОТ і реєстратор не може отримати відповідну підтверджувальну інформацію від БТІ), заявник не зобов’язаний визнавати право власності на майно у судовому порядку. Для звернення до RD4U йому достатньо отримати відмову у проведенні державної реєстрації прав від реєстратора чи нотаріуса, і подати її разом зі скан-копією документа, що підтверджує право власності на майно. У ситуації, коли правовстановлювальні документи було втрачено і здійснити державну реєстрацію прав у межах адміністративної процедури неможливо, представнику бізнесу все ж доведеться звертатися до суду.

Водночас у питанні формування доказів на підтвердження права власності важливо враховувати, чи підлягає відповідний об’єкт державній реєстрації. Зауважу, що, за загальним правилом, у ДРРП реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (житлові будинки; будівлі, споруди, а також їх окремі частини; квартири; житлові та нежитлові приміщення; меліоративні мережі та їхні складові частини). Тоді як  інформація про речові права на окремі об’єкти (наприклад, МАФи, автомобільні дороги, мережі зв’язку, залізничні колії тощо) не має міститися у ДРРП апріорі. Відтак щодо таких об’єктів ключовими доказами на підтвердження права власності, або права оперативного управління, господарського відання (окрім нового виду речового права — узуфрукта, який підлягає державній реєстрації) будуть паперові документи, не обов’язково посвідчені нотаріально.

Другий компонент у тріаді доказів для юридичних осіб, які планують звертатися до RD4U — це фіксація руйнацій. Основним джерелом підтверджувальної інформації у цьому випадку буде — Реєстр пошкодженого та знищеного майна (РПЗМ). До майнових категорій заяв від бізнесу, як визначає Порядок №365, можуть додаватися акти комісійного обстеження пошкодженого та знищеного майна (за наявності в РПЗМ), а також звіти про технічне обстеження, що містять висновок про технічний стан об’єкта (також за наявності в РПЗМ).

Наразі фіксація воєнних руйнацій — пошкоджень будівель та споруд усіх форм власності — проводиться у межах процедур, передбачених так званим Порядком №473. Обстеження пошкоджених об’єктів здійснюється за рішенням уповноважених органів (ОМС) шляхом комісійного обстеження та/або технічного обстеження.

Як отримати акт комісійного обстеження? Це досить поширене питання від юридичних осіб — власників або управителів пошкоджених або знищених об’єктів нерухомості, які не були поінформовані про результати комісійного обстеження і хочуть отримати відповідне документальне підтвердження. Дійсно на практиці можуть траплятися випадки, коли ОМС не надсилає вчасно копію відповідного акта власнику об’єкта. Зазвичай, такі ситуації трапляються тоді, коли в уповноваженого органу на момент проведення комісійного обстеження відсутня інформація щодо власника (управителя) пошкодженого об’єкта або невідомо його місцезнаходження. У таких випадках ОМС має надати власнику (управителю) об’єкта доступ до акта комісійного обстеження на вимогу, або ж можна отримати відповідний витяг про реєстрацію об’єкта в РПЗМ у ЦНАПі або в нотаріуса.

У разі коли за результатами комісійного обстеження неможливо встановити ступінь наявних пошкоджень або факт знищення будівлі, проведення технічного обстеження об’єкта є обов’язковим. Таке обстеження виконується згідно з  Порядком проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об’єктів будівництва, затвердженим урядовою постановою №257 від 12 квітня 2017 року (далі — Порядок №257). Воно може проводитися на замовлення як власника зруйнованого об’єкта, так і відповідного ОМС. У разі коли замовником такого обстеження є уповноважений орган — тоді він письмово має повідомити власника (управителя) об’єкта про початок робіт з обстеження, а також надати копію акта технічного обстеження.

Акцентую увагу на важливій практичній деталі: за наявності декількох актів комісійного обстеження або звітів та актів технічного обстеження щодо одного пошкодженого об’єкта, які суперечать одне одному, питання про визначення стану пошкодження відповідного об’єкта має вирішуватися в судовому порядку.

Третій важливий компонент у тріаді доказів для Міжнародного реєстру — оцінка збитків. Згідно з Порядком №365 така оцінка у майнових категоріях заяв у групі С є бажаним, але необов’язковим елементом — надається RD4U за наявності. Однак така оцінка може мати вирішальне значення для формування суми вимоги заяви, тому сфокусуюся на національних реаліях і певних процедурних особливостях її проведення.

Основоположний нормативний документ для оцінки воєнних збитків — відповідна Методика, яка була затверджена спільним наказом Мінекономіки та Фонду держмайна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223 (далі — Методика). Така методика застосовується під час визначення:

•         розміру реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб’єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв’язку зі збройною агресією рф,

•         упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб’єктами господарювання;

•         потреб у відновленні майна суб’єктів господарювання.

Ця Методика є обов’язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, а її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна має обґрунтовуватися у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Оцінка збитків, завданих постраждалому бізнесу внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків (готується звіт про оцінку збитків) або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Поки не зрозуміло, чи буде RD4U або ж майбутня компенсаційна комісія, заснування якої має стати наступним кроком у розбудові глобального міжнародного компенсаційного механізму для України, здійснювати перевірку доказів  щодо оцінки збитків на належність, допустимість та достовірність, як це відбувається у національних судах. Втім, на мою думку, точно не зайвим буде пересвідчитися, що оцінка збитків проведена належним суб’єктом —  кваліфікованим оцінювачем або судовим експертом, який має дійсний сертифікат або свідоцтво. 

Джерело: https://interfax.com.ua/news/blog/1145082.html

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.

Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.