Отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС у червні 2022 року суттєво прискорило проведення структурних реформ, зокрема у сфері земельних відносин. Ключовим завданням стало приведення земельного законодавства у відповідність до норм та принципів права ЄС,  передусім це   прозорість, добросовісна конкуренція та ефективне управління.

Відкриття ринку сільськогосподарських земель розглядається як один із базових елементів цієї реформи.

Закон № 552-IX від 31 березня 2020 року легалізував ринок землі з 2021 року, впровадивши поетапну модель:

  1. З початку дії Закону —обмежене коло учасників та ліміти на площу землі в одних руках.
  2. З 2024 року — дозвіл на участь українських юридичних осіб та збільшення максимального розміру землеволодіння до 10 тис. га.

Водночас доступ іноземців до ринку землі залишається обмеженим, що відповідає підходу поступової лібералізації.

Для підвищення прозорості та контролю за державною підтримкою агросектору впроваджуються цифрові інструменти, зокрема Інтегрована система адміністрування та контролю (ІСАК), яка забезпечує облік земель та моніторинг використання бюджетних коштів.

Законодавчі зміни 2021–2022 років (№ 1423-IX та № 2698-IX) були спрямовані на дерегуляцію земельних відносин, спрощення процедур та передачу значної частини державних земель у комунальну власність територіальних громад, що посилило роль місцевого самоврядування у земельному питанні.

Досвід країн Центральної та Східної Європи, зокрема Польщі, Румунії та Угорщини, показує, що відкриття ринку землі може поєднуватися з механізмами захисту від надмірної концентрації та втрати контролю за національними земельними ресурсами.

Порівняння цін на землю в країнах ЄС та регіонах України свідчить про суттєві відмінності, що впливають на інвестиційну привабливість і формування повноцінного конкурентного ринку землі.

Ринок землі як головний елемент земельної реформи

Реформа земельних відносин в Україні спрямована на формування ефективного та прозорого ринку землі, здатного поєднати економічну результативність із соціальною збалансованістю. Важливою умовою його стабільного функціонування є узгодження інтересів:

  • держави;
  •  власників земельних ділянок;
  •  потенційних інвесторів,

Саме цей баланс визначає стійкість аграрного сектору та його внесок у розвиток національної економіки.

 Запровадження дієвих регуляторних механізмів є одним із ключових завдань земельної реформи.

 Від якості такого регулювання залежить не лише ефективність ринку землі, а й рівень інвестиційної привабливості аграрного сектору та соціальна стабільність у сільській місцевості.

Надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу у червні 2022 року істотно прискорило узгодження національного законодавства з правими засадами ЄС, адже саме інституційна сумісність визначає готовність держави до виконання зобов’язань майбутнього членства.

Земельне законодавство в цьому процесі посідає особливе місце.

Його модернізація має відповідати європейським стандартам:

  • прозорості;
  •  конкуренції;
  •  ефективного управління земельними ресурсами.

Додаткового значення цьому напряму надало офіційне оголошення 25 червня 2024 року про початок переговорів щодо вступу України до ЄС, що перевело земельну реформу у практичну площину підготовки до членства.

Етапи відкриття ринку сільськогосподарських земель в Україні

Інституційний старт ринку землі в Україні був пов’язаний з ухваленням Закону України № 552-IX від 31 березня 2020 року, який започаткував обіг земель сільськогосподарського призначення з 2021 року.

Початкова модель ринку передбачала обмежений суб’єктний склад:

право купівлі було надано виключно фізичним особам — громадянам України, а максимальний розмір землеволодіння обмежувався 100 гектарами.

Такий підхід був орієнтований на поступовість змін і мінімізацію ризиків надмірної концентрації земельних ресурсів.

З початку 2024 року, попри умови воєнного стану, розпочався наступний етап лібералізації ринку.

До участі в земельному обігу були допущені українські юридичні особи, засновниками яких є виключно громадяни України, а граничний рівень концентрації земель було збільшено до 10 тис. гектарів.

Розширення кола учасників і підвищення площинних лімітів створили передумови для активізації інвестицій та масштабування агровиробництва, зокрема в корпоративному сегменті аграрної економіки.

Водночас ринок сільськогосподарських земель в Україні залишається закритим для іноземних громадян та юридичних осіб з іноземним капіталом.

Чинне законодавство допускає їхню участь лише за умови схвалення такого рішення на всеукраїнському референдумі. Оскільки проведення референдумів у період воєнного стану заборонене, зміна цього підходу в короткостроковій перспективі є неможливою.

Таким чином, український ринок землі функціонує як обмежений за суб’єктним складом, що дозволяє державі зберігати контроль над стратегічними земельними ресурсами та утримувати їх у національній юрисдикції, що є важливим з огляду на процес євроінтеграції.

Законодавчі ініціативи у сфері земельних відносин

Важливим доповненням до реформи ринку землі сталоухвалення Закону України № 4619-IX від 8 жовтня 2025 року, спрямованого на формування сучасної системи державної підтримки аграрного сектору відповідно до стандартів ЄС.

У межах земельної реформи цей закон заклав основи створення інтегрованої системи адміністрування та контролю, покликаної забезпечити прозорість, підзвітність і ефективність розподілу державних ресурсів.

Ключовим елементом цієї моделі є Інтегрована система адміністрування та контролю (ІСАК), яка розглядається як інструмент цифровізації земельних і аграрних відносин. Її запровадження спрямоване на уніфікацію збору та перевірки даних, необхідних для реалізації програм державної підтримки та узгодження національних процедур із європейськими регуляторними вимогами.

Значний вплив на трансформацію системи управління земельними ресурсами мав Закон України № 1423-IX від 28 квітня 2021 року. Його положення передбачили:

  • дерегуляцію процедур у сфері землеустрою;
  •  скорочення дозвільних бар’єрів;
  •  зменшення корупційних ризиків;
  • розширення повноважень територіальних громад.

Ключовим нововведенням стала передача земель державної власності за межами населених пунктів у власність територіальних громад, за винятком ділянок, що залишаються у державній власності з функціональних причин. Такий підхід відповідає європейській практиці децентралізованого управління та створює додаткові стимули для регіонального розвитку й залучення інвестицій.

Подальші інституційні зміни були спрямовані на спрощення доступу громадян і бізнесу до земельних ресурсів. Зокрема, було усунуто дублювання повноважень органів влади у сфері погодження землевпорядної документації, а відповідні дані отримали статус відкритих і публічних.

Це сприяло формуванню конкурентного середовища на ринку землі, зростанню довіри між його учасниками та скороченню вартості й тривалості процедур землеустрою.

Оптимізація часових і фінансових витрат стала важливою передумовою активізації інвестиційної діяльності на місцевому рівні та послідовного територіального планування.

В умовах воєнного стану важливим кроком стало ухвалення Закону України № 2698-IX від 19 жовтня 2022 року, який відновив механізми оформлення прав оренди земель сільськогосподарського призначення та посилив інструменти охорони земель. Закон також удосконалив порядок внесення до Державного земельного кадастру інформації про якісні характеристики угідь і обмеження у землекористуванні.

Подальше підвищення ефективності управління державними землями було забезпечено Законом України № 3272-IX від 27 липня 2023 року. Він запровадив комплексні зміни до земельного, водного та господарського законодавства, спрямовані на раціональне використання земель сільськогосподарського призначення державної власності та актуалізацію кадастрових даних.

Європейські підходи та напрями подальшої гармонізації

Аналіз міжнародного досвіду засвідчує необхідність подальшої адаптації української моделі земельного регулювання до європейських стандартів.

У цьому контексті важливим є напрацювання Концепції гармонізації земельного законодавства України з правом ЄС, підготовленої за підтримки Програми USAID АГРО.

Серед ключових напрямів визначено:

  1. Розширення доступу аграрних виробників до фінансування шляхом використання прав оренди як заставного інструменту.
  2. Впровадження механізмів консолідації земель.
  3.  Поступову гармонізацію правил доступу до ринку землі з принципами внутрішнього ринку ЄС.
  4. Розвиток органічного сільського господарства як перспективного сегмента сільської економіки.

Моделі регулювання ринку землі в державах ЄС

Регулювання земельних відносин у Європейському Союзі не зосереджене в межах одного універсального акта, оскільки питання володіння і користування землею залишаються у компетенції держав-членів. Водночас наднаціональні принципи, зокрема свобода руху капіталу, закріплена в Договорі про функціонування ЄС, забезпечують базові умови доступу до ринку нерухомості.

На практиці кожна держава-член застосовує власні регуляторні моделі, що містять обмеження концентрації земель, механізми переважного права на купівлю та спеціальні вимоги до покупців.

Досвід Польщі

Показовим є приклад Польщі, де земельне законодавство орієнтоване на захист сімейних фермерських господарств, раціональне використання угідь і забезпечення продовольчої безпеки, що відображає поєднання ринкових механізмів і суспільних пріоритетів у регулюванні земельних ресурсів.

Особливе значення в контексті регулювання ринку землі має питання участі іноземців у придбанні земельних ділянок.

У Польщі до 1 травня 2016 року іноземні фізичні та юридичні особи могли набувати у власність сільськогосподарські та лісові землі лише за наявності дозволу Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Завершення перехідного періоду, передбаченого умовами вступу Польщі до ЄС, суттєво змінило цю модель.

Починаючи з 1 травня 2016 року, громадяни держав ЄС та Європейського економічного простору отримали право купувати такі землі на рівних умовах із громадянами Польщі.

 У відповідь на лібералізацію доступу держава посилила національні механізми захисту аграрних територій.

Ключовим запобіжником стала вимога, відповідно до якої набувачем сільськогосподарської земельної ділянки може бути лише індивідуальний фермер, який проживає в громаді розташування ділянки або в суміжній громаді не менше п’яти років.

Такий підхід дозволив поєднати виконання європейських зобов’язань із збереженням соціально орієнтованої моделі аграрного устрою.

Закон Польщі від 11 квітня 2003 року про формування аграрного устрою істотно розширив інструменти державного контролю за приватним ринком сільськогосподарських земель. Центральну роль у цій системі відіграє Крайовий осередок підтримки сільського господарства (KOWR), який наділений спеціальними повноваженнями для запобігання надмірній концентрації землі та захисту сімейних фермерських господарств.

До таких інструментів належать:

  • право попередньої купівлі (pierwokupu);
  • право викупу земельних ділянок у визначених законом випадках.

Право попередньої купівлі застосовується, зокрема, у ситуаціях, коли індивідуальний фермер набуває земельну ділянку поза межами громади свого проживання або коли правочин не сприяє розширенню сімейного господарства. У таких випадках KOWR має пріоритетне право придбати земельну ділянку з подальшим включенням її до Державного земельного фонду.

Аналогічну функцію виконує право викупу, яке дозволяє державі втрутитися у випадках, коли умови правочину суперечать цілям аграрної політики або створюють ризики для стабільності аграрного устрою.

 Сукупно ці механізми формують систему превентивного контролю за структурою землеволодіння без прямого втручання в ринкові ціни.

Висновки для України з польської моделі

Польський досвід демонструє послідовне поєднання лібералізації доступу до ринку землі з жорсткими інституційними запобіжниками. Така модель дозволяє забезпечити структурну стабільність аграрного сектору, обмежити неконтрольований перерозподіл земель та водночас виконувати вимоги європейського права.

Для України цей підхід є показовим у контексті формування наступних етапів земельної реформи. Ключовим завданням у середньостроковій перспективі може стати узгодження принципів відкритості ринку з потребами забезпечення продовольчої безпеки, територіальної цілісності та рівних умов для суб’єктів господарювання.

Досвід Румунії

Регулювання ринку сільськогосподарських земель у Румунії здійснюється на підставі Закону № 175/2020, який поширюється на всі операції купівлі-продажу земель за межами забудованих територій незалежно від часу їх ініціювання. Закон набрав чинності 13 жовтня 2020 року, однак відсутність на той момент методичних норм його застосування створила ризики правової невизначеності.

З метою врегулювання перехідного періоду уряд Румунії ухвалив Надзвичайну постанову № 203/2020 (GEO 203), яка набула чинності 25 листопада 2020 року.

Цей акт установив спеціальні правила для операцій, щодо яких заявки на демонстрацію пропозицій продажу були подані до або на момент набрання чинності Законом № 175/2020.

GEO 203 передбачила застосування попередніх правил оцінювання заявок і підтвердних документів, зокрема щодо статусу осіб, які мають переважне право купівлі. Обмежена сфера дії GEO 203 дозволила забезпечити баланс між захистом інтересів держави та правами приватних власників, а також уникнути правового вакууму під час переходу до нового режиму регулювання ринку сільськогосподарських земель.

Досвід Угорщини

В Угорщині базовим нормативним актом у сфері обігу сільськогосподарських і лісових земель є Закон CXXII від 2013 року «Про передачу сільськогосподарських і лісових земель». Він визначає умови купівлі-продажу та оренди земель, а також механізми захисту національних інтересів.

Зміни, внесені Законом CL від 2021 року, були спрямовані на спрощення процедур затвердження земельних операцій.

  1.  Договори купівлі-продажу та оренди спочатку перевіряються відповідним аграрним адміністративним органом. Ті, що визнані формально відповідними, підлягають публікації протягом 60 днів для інформування власників переважного права купівлі.

Такий підхід дозволяє уникнути затягування процедур у випадках, коли договір містить формальні недоліки, та скорочує часові витрати сторін. Адміністративний орган має 15 днів для попередньої оцінки договору, при цьому його рішення не є остаточним затвердженням, а лише підтверджує можливість подальшого розгляду.

  • Дозволяється продаж кількох ділянок за єдиною ціною лише за умови, що вони розташовані в одному або суміжних округах і що продавець або покупець були зареєстрованими користувачами цих земель не менше трьох років.
  • Збережено можливість пакетного продажу суміжних ділянок незалежно від статусу користувача. Таке регулювання спрямоване на запобігання спекулятивним операціям і надмірній концентрації земель.

Узагальнення для українського контексту

Модернізація угорського земельного законодавства демонструє прагнення до оптимізації процедур, підвищення прозорості та збереження балансу між інтересами держави й учасників ринку. Поєднання процесуальних спрощень із чіткими обмеженнями щодо структури угод формує гнучку, але контрольовану модель обігу земель.

Для України цей досвід може бути корисним у контексті наступних етапів земельної реформи, зокрема при вдосконаленні процедур перевірки правочинів та механізмів реалізації переважного права купівлі.

Порівняльний вимір економічних наслідків земельних реформ

Для глибшого розуміння економічних результатів земельних реформ доцільно порівняти вартість 1 гектара сільськогосподарських земель у різних державах Європейського Союзу за останні роки, що дозволяє оцінити вплив регуляторних моделей на цінову динаміку ринку (табл. 1).

Таблиця 1

Ціна 1 га сільськогосподарської землі, євро

Примітка: н.д. – нема даних, 1 – дані попередні.

Джерело: складено на основі [20].

Порівняльний аналіз вартості 1 гектара сільськогосподарської землі в державах ЄС засвідчує суттєву цінову диференціацію між країнами, а також помітну динаміку змін протягом останніх років.

 У середньому по Європейському Союзу ціна гектара коливається в межах 9–12 тис. євро, що відображає різний рівень розвитку аграрних секторів, економічну спроможність країн і специфіку національної земельної політики.

Найвищі ціни на сільськогосподарські землі фіксуються в державах із високою концентрацією капіталу та сталим інвестиційним попитом. Зокрема, в Австрії та Нідерландах у 2022–2024 роках вартість гектара становила приблизно 35–97 тис. євро. Такі показники свідчать про високу ринкову привабливість земельних ресурсів і значну роль землі як інвестиційного активу.

Водночас країни Центральної та Східної Європи характеризуються суттєво нижчими цінами на сільськогосподарські землі.

У Румунії, Угорщині та Болгарії їхня вартість зазвичай перебуває в діапазоні 2–8 тис. євро за гектар, що відображає відмінності в рівні розвитку земельного ринку, величині земельної ренти та доступності землі для національних і іноземних учасників.

Аналіз динаміки цін демонструє загальну тенденцію до зростання в більшості країн ЄС.

Показовими є приклади Польщі та Чехії, де з 2015 по 2024 рік ціна гектара зросла з 9–10 тис. євро до понад 14–16 тис. євро. Це свідчить про поступове зміцнення земельних ринків і зростання інвестиційного інтересу до аграрного сектору.

В окремих країнах спостерігаються різкі цінові коливання, що можуть бути зумовлені специфічними ринковими угодами або структурними особливостями національного ринку.

Так, в Ірландії у 2024 році зафіксовано надзвичайно високий рівень ціни — понад 500 тис. євро за гектар, що має радше винятковий характер і не відображає середньоринкових тенденцій.

Натомість у державах із менш зрілими земельними ринками, зокрема в Латвії, Литві та Угорщині, ціни зростають поступово та без різких стрибків. Така динаміка забезпечує вищу прогнозованість для інвесторів і створює сприятливі умови для поетапного впровадження регуляторних змін.

Значення європейського досвіду для України

Аналіз цінових показників на ринку сільськогосподарських земель у ЄС є особливо важливим для України, де процес формування повноцінного ринку землі перебуває на стадії активного розвитку.

Європейський досвід демонструє, що ефективне цінове регулювання поєднує ринкові механізми з інституційними обмеженнями, спрямованими на захист національних інтересів і запобігання спекулятивним перекосам.

З огляду на це доцільно перейти до аналізу внутрішніх характеристик українського ринку сільськогосподарських земель та оцінки його цінової динаміки (рис. 1), що дозволить зіставити національні тенденції з європейськими підходами та визначити потенційні напрями подальшого реформування.

Рис. 1. Вартість сільськогосподарської землі в областях України станом на жовтень 2025 р., грн

Джерело: складено на основі [21].

Цей аналіз свідчить про значну регіональну диференціацію цін, що відображає відмінності в рівні економічного розвитку територій, аграрному потенціалі та інвестиційній привабливості земельних ресурсів.

Найвищі показники вартості зафіксовано в Івано-Франківській (388 651 грн/га), Київській (159 174 грн/га) та Тернопільській (141 752 грн/га) областях. Це свідчить про концентрацію попиту на землю в зазначених регіонах і наявність відносно сприятливих умов для ведення ефективного аграрного бізнесу.

Натомість у Запорізькій (30 252 грн/га), Дніпропетровській (36 109 грн/га) та Херсонській (36 215 грн/га) областях вартість сільськогосподарських земель залишається істотно нижчою. Така ситуація зумовлена насамперед негативним впливом бойових дій, обмеженою доступністю земельних ділянок та зниженням інвестиційної активності.

Окрему групу становлять регіони з відносно високою вартістю землі, зокрема Закарпатська (105 670 грн/га) та Чернівецька (106 477 грн/га) області.

Підвищені цінові показники в цих регіонах зумовлені поєднанням географічних і кліматичних умов, а також обмеженою пропозицією ріллі та земель сільськогосподарського призначення. Це, своєю чергою, формує додаткові стимули для інвестицій у сільське господарство та розвиток суміжних напрямів, зокрема агротуризму.

Виявлена цінова диспропорція вказує на нерівномірний розвиток земельного ринку в Україні та підкреслює необхідність урахування воєнних і економічних чинників під час формування регіональної земельної політики й заходів з відновлення аграрного сектору.

Загалом результати аналізу свідчать про значні відмінності у вартості сільськогосподарських земель залежно від регіону.

 Така структура потребує врахування міжнародного досвіду регулювання, зокрема практик країн ЄС, з метою підготовки до наступних етапів земельної реформи та забезпечення збалансованого розвитку аграрного сектору.

Висновки

 Ринок сільськогосподарських земель в Україні поступово змінюється. Цому сприяють такі фактори:

  • поетапне відкриття доступу до землі;
  •  вдосконалення законодавства;
  •  запровадження цифрових процедур;
  •  зростання ролі територіальних громад у контролі за використанням земель.

У порівнянні з європейським досвідом, зокрема практиками Польщі, Угорщини та Румунії, українська модель земельної реформи поєднує поступове відкриття ринку для вітчизняних суб’єктів господарювання з необхідністю забезпечення національної безпеки та продовольчої стабільності, що загалом відповідає інтеграційним вимогам Європейського Союзу.

Водночас порівняння вартості сільськогосподарських земель у країнах ЄС та регіонах України свідчить про значні цінові відмінності й різний рівень інвестиційної привабливості, що вказує на потребу врахування національної специфіки під час запровадження міжнародних регуляторних підходів.

Отримані результати підтверджують доцільність подальшого розвитку земельної реформи шляхом:

  1.  Впровадження сучасних фінансових інструментів.
  2. Укрупнення земельних ділянок.
  3.  Підтримки сталого агровиробництва.

 У перспективі це сприятиме ефективності та прозорості земельного ринку, а також зближенню українського законодавства з європейськими стандартами.

Література:

1. Тульчинська С. О., Погребняк А. Ю., Малахова Ю. Р. Ринок землі, як елемент євроінтеграційних процесів в Україні. 2022. Economic Synergy. 2022. № 1; 2 (3; 4). С. 21-32

2. Попович К. Г. Відкриття ринку землі та модернізація аграрного законодавства України: правові аспекти 2025 року. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. № 2(4). С. 81-85.

3. Кривопуск Д. Л., Барабаш А. Г. Окремі аспекти гармонізації земельного законодавства України з законодавством ЄС. Perspectives of contemporary science: theory and practice : рroceedings of IX International Scientific and Practical Conference (Lviv, оctober 14-16, 2024) SPC «Sci-conf.com.ua». Lviv, 2024. Р. 1350-1355.

4. Шаповал Д. В. Особливості просторового планування використання земель у межах територіальних громад на шляху до євроінтеграції. Прикарпатський юридичний вісник. 2025. Випуск 1(60). С. 68-73.

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення: Закон України від 31.03.2020 № 552-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/552-20#Text

6. Про внесення змін до деяких законів України щодо організаційних засад здійснення підтримки в аграрному секторі: Закон України від 08.10.2025 № 4619-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4619-20#Text

7. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин: Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1423-20#Text

8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель: Закон України від 19.10.2022 № 2698-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2698-20#Text

9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності: Закон України від 27.07.2023 № 3272-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3272-20#Text

10. EasyBusiness разом з партнерами презентували Концепцію гармонізації земельного законодавства України з правом ЄС. URL: https://easybusiness.in.ua/shcho-bude-z-ukrainskym-rynkom-zemli-pislia-ievrointehratsii-ho-easybusiness-razom-z-partneramy-prezentuvaly-kontseptsiiu-harmonizatsii-zemelnoho-zakonodavstva-ukrainy-z-pravom-yes/

11. Consolidated version of the treaty on the functioning of the European Union. URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:12012E/TXT:en:PDF

12. The common agricultural policy at a glance. URL: https://agriculture.ec.europa.eu/common-agricultural-policy/cap-overview/cap-glance_en

13. Ustawa z dnia 11 kwietnia 2003 r. o kształtowaniu ustroju rolnego. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/download.xsp/WDU20030640592/U/D20030592Lj.pdf

14. Ustawa z dnia 11 kwietnia 2003 r. o kształtowaniu ustroju rolnego. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu20030640592

15. Sprzedaż nieruchomości rolnych cudzoziemcom. URL: https://www.gov.pl/web/kowr/sprzedaz-nieruchomosci-rolnych-cudzoziemcom#:~:text=Po%20dwunastu%20latach%2C%20w%20dniu,samych%20zasadach%2C%20co%20obywatele%20polscy.

16. Law no. 175/2020. URL: https://isap.sejm.gov.pl/isap.nsf/DocDetails.xsp?id=wdu20030640592

17. Ordonanță De Urgență nr. 203 din 23 noiembrie 2020. URL: https://legislatie.just.ro/Public/DetaliiDocument/233676

18. Act No. CXXII of 2013 concerning agricultural and forestry land trade. URL: https://www.ecolex.org/details/legislation/act-no-cxxii-of-2013-concerning-agricultural-and-forestry-land-trade-lex-faoc128905/?sortby=oldest&type=legislation&xdate_max=1996&xdate_min=1996

19. Hungary adopts new land registry law. URL: https://cms-lawnow.com/en/ealerts/2021/07/hungary-adopts-new-land-registry-law

20. Agricultural land prices by region. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/databrowser/view/apri_lprc/bookmark/table?lang=en&bookmarkId=4a3f8e29-6600-4014-b8c7-9b2ade226c50

21. Ринок землі в Україні. URL: https://opendatabot.ua/open/land

Думки, оцінки та висновки, викладені в цій авторській статті, є особистою позицією автора і не обов’язково відображають офіційну позицію Українського інституту майбутнього, його партнерів або донорів.

Публікацію матеріалу створено ГО “Український інститут майбутнього” за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є
відповідальністю ГО “Український інститут майбутнього” та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР ⼀
Єднання.

UIF

Команда UIF

Адміністрація