Військово - політичні • 26 Березня 2025
Незважаючи на зростання впливу низки геополітичних чинників, ситуація власне у воєнній сфері протягом звітного періоду принципових змін на зазнала та характеризується:
нанесенням агресором низки систематичних ракетно-авіаційних ударівпо об’єктах на всій території України;
активними бойовими діями ЗС РФ та ЗСУ в Курській області, зокрема намаганнями російських військ нанести ураження угрупованню ЗСУ, спробами перенесенням бойових дій на територію Брянської області;
наступальними діями наземних угруповань військ РФ з східного напрямку (продовжують мати незначний успіх на тактичному рівні) при одночасній відносній стабілізації обстановки оборонними діями СОУ;
оборонними та стримуючими/стабілізаційними діями обох сторін на інших напрямках;
нанесенням Силами оборони України (далі – СОУ) ударів по об’єктах на території РФ та тимчасово окупованих територіях (далі – ТОТ).
Стосовно наземної складової – плани противника залишаються без змін, противник силами об’єднаного угруповання військ (сил) продовжує стратегічну наступальну операцію на території північно-східних, східних та південно-східних областей України з основним завданнями щодо виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, утримання та розширення зони окупації в Харківській області та на півдні з одночасними діями щодо звільнення Курської області, створення буферної зони в Сумській області.
Минулого тижня продовжувалася загальна тенденція попереднього періоду, яка характеризується риторикою з боку зацікавлених сторін (Україна, західні країни, інші геополітичні гравці) стосовно умов закінчення воєнних дій проти України, продовженням загалом деструктивних по відношенню до України зовнішньополітичних, інформаційних, дипломатичних, воєнних та економічних заходів тиску з боку РФ та низки інших гравців в контексті перспектив та умов закінчення війни (припинення воєнних дій) на тлі зростання підтримки нашої держави з боку європейських країн.
Наведене продовжує впливати на характер воєнних дій, оскільки всі сторони війни та їх союзники/партнери зацікавлені в створенні на перспективу максимально сприятливих переговорних позицій у воєнному відношенні.
Наразі відсутні підстави стверджувати про більш-менш значні досягнення у звітному періоді агресором воєнної складової своїх стратегічних цілей у війні проти України. Противник володіє певною ініціативою на тактичному рівні на окремих напрямках, яка супроводжуються його просуванням на нашій території. Водночас відсутність достатніх військових спроможностей досягти перемоги на полі бою мотивує керівництво РФ до пошуку додаткових шляхів впливу на Україну, зокрема, в зовнішньополітичній та інформаційній сфері.
2.1. Загальна обстановка
В рамках наведеногоагресор продовжує наступальні дії на 12 напрямках, з яких на кінець тижня 10 були активними (включно з напрямком в Курській області).
Сили оборони України ведуть оборонні операції та бойові дії, проводячи у випадку сприятливих умов локальні контратаки.
Обстановка в смузі угруповання військ для оборони м. Київ змін не зазнала та залишається контрольованою. Продовжується активність ЗС РФ на територіях, які прилягають до Чернігівської та Сумської областей, спроби прориву штурмових груп/ДРГ на нашу територію, а також щодобове застосування БпЛА, КАБ та ракет по об’єктам регіону, загрози комплексних ударів високоточними засобами великої дальності.
Загалом поточна обстановка для обох сторін залишається складною без виникнення об’єктивних передумов у воєнному відношенні для корінного перелому на користь будь-якої з сторін.
Продовжується активність Сил оборони України щодо ураження цілей в глибині території противника (підтримується існуюча тенденція щодо дальності та інтенсивності) та тимчасово окупованих територіях, відповідних діях ССпО, ГУР, СБУ, проведення кібератак та заходів інформаційного впливу, що надають українській стороні можливості зменшення воєнного та економічного потенціалу держави-агресора та досягти деморалізуючих ефектів впливу на її населення, які мають потенціал набуття рівня стратегічних ефектів, а також отримати додаткові важелі впливу в майбутніх переговорних процесах. Можливість нанесення ударів по території РФ дозволила українській стороні набути потужного додаткового аргументу в переговорному процесі.
2.2. Дії засобів повітряного нападу противника
Агресор протягом тижня продовжував авіаційні та ракетні удари по об’єктах на території нашої держави. Узагальнені відомості стосовно ударів та обстрілів:
Результати застосування БпЛА типу «Shahed» та безпілотників-імітаторів під час зосереджених/групових ударів по території держави:
Примітка: Деталізовану інформацію щодо дій засобів повітряного нападу противника по дням тижня наведено у додатку 1.
Протягом звітного періоду для зниження оборонного потенціалу України та впливу на цивільну інфраструктуру агресор застосовував наземний (зокрема, ОТРК «Іскандер», ракети ЗРС С-300) та повітряний компоненти (ракети Х-59/69, КАБ, БпЛА типу «Shahed-136/131» та інші).
Чисельність авіаційного угруповання противника на тимчасово окупованих територіях і довкола України залишається на попередньому рівні. Безпосередньо до ударів може залучатися близько 300 літаків оперативної/тактичної авіації та приблизно аналогічна кількість вертольотів (з урахуванням втрати щонайменше 5 вертольотів). Протягом звітного періоду інтенсивність авіаударів тактичної/армійської авіації залишалася незначно меншою від попереднього рівня – середньодобова кількість – 81 (при максимальній інтенсивності 94 на протязі 20 березня). Для порівняння, минулого тижня середньодобова кількість авіаударів складала 95. Інформація стосовно дальньої/стратегічної авіації противника, яка використовується для ударів по Україні наведена в 3 розділі. Загалом агресор на сьогодні використовує більше 20 аеродромів, авіаційних баз на території Росії для нанесення ударів по нашій території, причому дислокація літаків на аеродромах та рівень їх операційної готовності постійно змінюється.
Особливості застосування засобів повітряного нападу противника та ведення ППО:
Відмічено зміну характеру застосування БпЛА. У ніч з 22 на 23 березня 2025 року противник атакував 147-ма ударними БпЛА типу «Shahed» і безпілотниками-імітаторами різних типів, з яких щонайменайменше 122 одиниці були ударними, дронів-імітаторів — 25. Не виключено, що наведене обумовлено намаганням противника нанести максимальної шкоди визначеним військовим/інфраструктурним об’єктам до потенційно ймовірного оголошення про припинення ударів, а також збільшенням обсягів виробництва власне БпЛА.
У звітному періоді було поширено інформацію про дії підрозділів безпілотних систем з перехоплення «Шахедів». Зокрема, оператори підрозділу «Darknode» 412-го полку «NEMESIS» СБС знищили понад 10 ворожих ударних БПЛА Shahed-136/131 за допомогою новітнього засобу. Детальна інформація про нього не розголошується, але повідомлено, що виріб коштує близько $5000, тоді як вартість дронів-камікадзе противника складає понад $150 000.
2.3. Оперативна обстановка у районах ведення наземних бойових дій та в морських операційних зонах
Чисельність об’єднаного угруповання військ (сил) противника складає близько 622 тис. військовослужбовців. На окупованих територія також розгорнуто угруповання військ «Росгвардії» чисельністю до 35 тисяч військовослужбовців.
Загалом оперативна обстановка у районах ведення наземних бойових дій та морських операційних зонах для українських військ залишалася складною та характеризується незначним просуванням наземних сил противника у ключових для них секторах/напрямках.
Протягом тижня противник продовжив зосереджувати основні зусилля на Курському та Покровському напрямках, а також вів активні бойові дії на Харківському, Куп’янському, Лиманському, Сіверському, Краматорському, Торецькому, Новопавлівському напрямках. Зберігається складна обстановка майже на всіх тактичних напрямках Донецького операційного району.
Моніторингові ресурси звертають увагу на просування СОУ в Бєлгородську область РФна південь і південний захід від н.п. Демидівка. Також дослідники посилаються на заяви російських «воєнкорів», які повідомляли, що Сили оборони просунулися на південний захід від Графівки.
Загалом за оцінками експертів на основі даних ресурсу «DeepStatе» та інших моніторингових джерел за тиждень просування противника оцінюється орієнтовно в 49 км² на ТОТ та 30 км²в Курській області.
Деталізовані дії противника та Сил оборони на кінець звітного періоду (станом на 08.00 24.03.2025) наведено у додатку 2.
Аналітик центру військово-морського аналізу (США) Майкл Кофман оцінює, що порівняно з осінню 2024 року ситуація на фронті покращилась для України, оскільки за зиму темпи російського наступу значно сповільнились. Водночас стверджувати, що фронт стабілізувався передчасно, особливо після відступу Збройних сил України у Курській області, пише М. Кофман на своїй сторінці у соцмережі X.
На його думку, «російське просування зупинилося з трьох причин: виснаження матеріальних засобів через втрати під час осені, ефективна адаптація України до того, як російські сили проводили наступальні операції, та зимові погодні умови, які вплинули на темп операцій». Також він прогнозує, що навесні ця динаміка може не зберегтися і, схоже, російські війська перегруповуються для відновлення наступальних операцій.
Серед досягнень ЗСУ М. Кофман звертає увагу, що «Українські сили покращили тактику протидії бойовим діям РФ, застосувавши БПЛА, щоб компенсувати дефіцит живої сили на фронті… ЗСУ успішно виснажують російські сили на відстані від 0 до 30 км від лінії зіткнення, комбінуючи мінування, безпілотники та традиційні засоби ведення вогню, що дозволяє утримувати лінію фронту, незважаючи на низьку щільність українських сил… Безпілотні формування наразі є основним стабілізуючим фактором на лінії фронту… На даний момент дрони спричиняють більше 60% щоденних втрати РФ і є основним засобом припинення атак у поєднанні з мінуванням і традиційною артилерією. Краща інтеграція призвела до більш системного підходу на тактичному рівні… Лінія фронту не обвалюється. Незважаючи на те, що ЗСУ були значно витіснені з Курської області, загальна ситуація від Покровська до Куп’янська покращилася. Мається на увазі, що Україна не перебуває у безвихідній ситуації, яка потребує швидкого припинення вогню за несприятливих умов… Україна все ще має шанси стабілізувати фронт, якщо збережуться позитивні тенденції, вирішаться питання з людськими ресурсами та управлінням… Україна та Захід повинні орієнтуватися на те, що припинення вогню не є неминучим або у будь-якому разі не призведе до тривалого миру».
На ресурсі https://t.me/yigal_levin розміщено основні положення з аналізу експерта Данського королівського оборонного коледжу Андерса Нільсена Курської операції ЗСУ:
Курська операція була вкрай важливим кроком у поточній війні, оскільки вперше бойові дії були перенесені на російську територію у такому масштабі. Однак для того, щоб зрозуміти, чи Курська операція була успіхом чи провалом, треба розглянути цілі, які ставило українське керівництво, і проаналізувати кожну з них.
Першою метою було показати адміністрації президента Д. Байдена, яка боялася ескалації, що перенесення бойових дій на російську територію не призведе ні до яких драматичних кроків росіян у відповідь. Незадовго до цього Україна отримала дозвіл на удари західною зброєю по деяких частинах російської території (у відповідь на Харківську операцію ЗС РФ), тому українці планували розширити ці вузькі обмеження. Надія була на те, що американці перестануть боятися ескалації і передадуть ще більше далекобійної зброї, щоби дозволити сильніше тиснути на росіян. Однак цей план провалився – Курська операція лише викликала роздратування у Байдена, і нового виділення далекобійної зброї не було.
Другою метою було взяти полонених. Курську область захищало багато солдатів строкової служби, і вони представлялися набагато ціннішими кадрами на обмін, ніж більшість інших російських солдатів. Таких могли охоче поміняти на полонених українців, що давно утримуються, особливо на захисників Маріуполя. Це спрацювало – хоча українці не змогли набрати достатньо полонених для повного обміну, але досить значну кількість українських військових було все ж таки звільнено.
Третьою метою було змусити росіян перекинути додаткові ресурси під Курськ, знявши їх з інших ділянок фронту та послабивши тиск у Донецькій області. Розрахунок був на те, що росіяни вважають повернення Курської області під свій контроль більш важливим завданням, ніж захоплення додаткових українських територій. У результаті це спрацювало, хоч і далеко не так швидко, як українці сподівалися. Спочатку російське керівництво недооцінило те, наскільки багато ресурсів знадобиться для відбиття Курської області, тому вони продовжували посилювати свій наступ у Донецькій області. Однак у результаті їм все ж таки довелося перекидати резерви під Курськ, ніж українці і користуються зараз, переходячи в локальні контратаки під Покровськом та на інших напрямках.
Четвертою метою операції було використати її результати як один із козирів на переговорах. Однак це не слід розуміти, як просто обмін частини Курської області на якісь українські території. Розрахунок був на те, щоб Д. Трамп не став миттєво пропонувати заморозити лінію фронту, як тільки вступить на посаду – оскільки росіяни не погодилися б заморозити фронт своєю територією. Зараз Д. Трамп вже на посаді, і переговори ведуться з урахуванням багатьох інших факторів, тож відступ українських бійців із Суджі зараз не відіграє такої ролі, яку вона відігравала б у січні.
Загалом можна сказати, що українська операція була помірним успіхом – вона не досягла всіх своїх цілей, але все ж таки досягла деяких з них. Загалом ніколи і не передбачалося, що українці залишаться в Курській області назавжди, так що відступ щодо виконання частини цілей, зокрема, відволікання ресурсів росіян від наступу під Покровськом – цілком виправдано з військової точки зору.
Відхід відбувся не ідеально – деяка військова техніка була в результаті залишена, проте жодних катастрофічних наслідків не сталося. Тим більше немає жодного оточення «тисяч українських військових» у Суджі, про які говорять Путін та Трамп.
Також відбувається багато маніпуляцій щодо того, що українці були змушені відступити з Курської області через відмову американців надавати розвіддані. Це вкрай малоймовірно – росіяни накопичували сили задовго до відмови американців у наданні розвідданих. Крім цього, Україна має і свою, гарну розвідку, і таку річ як накопичення сил для наступу вони навряд чи прогавили б.
Триває продовження диверсійних дій РФ в глибині території України, включно з залученням українських громадян: спалення автомобілів Сил оборони, напади на працівників та об’єкти ТЦК та СП, поліції, диверсії на об’єктах залізниці тощо. Наразі тенденція щодо їх кількості та способів виконання залишається без змін.
2.4. Удари/спеціальні заходи СОУ по об’єктах противника в глибині території
Протягом тижня продовжувалися українські удари/спеціальні заходи по об’єктах противника в глибині території АРК, інших ТОТ та його власної території, які досягли успіху. Найбільш резонансною була атака 19 березня на авіабазу в Енгельсі, розташовану приблизно за 700 км від лінії фронту. На цій базі розміщені стратегічні бомбардувальники Ту-160 та Ту-95. Внаслідок атаки виникла велика пожежа та вибухи складів засобів ураження, що спричинили евакуацію місцевих жителів і оголошення надзвичайного стану в регіоні. Окрім атаки на авіабазу в Енгельсі, ЗСУ повідомили про знищення 4 російських гелікоптерів на майданчику базування неподалік від українського кордону. Стосовно інших об’єктів – має місце ураження нафтопереробного заводу у Краснодарському краї, що спричинило потужну пожежу. Також СОУ уражено низку інших цілей (Воронезька, Ростовська, Курська області та окупований Крим).
3.1. Керівництво РФ залишає свої стратегічні цілі щодо нашої держави незмінними та, незважаючи на публічну риторику про нібито готовість до переговорів, продовжує війну на виснаження, розраховуючи на поступове зменшення оборонного потенціалу України (особливо людського потенціалу) та припинення/зменшення рівня безпекової підтримки нашої держави зі сторони США/НАТО/ЄС до рівня, який виключає досягнення Україною переваг на фронті. Зовнішньо-політичні події кінця лютого – початку березня посилили впевненість російського керівництва в спроможності досягти своїх цілей.
Наразі є передчасним говорити про більш-менш реальні формати повного припинення вогню на поточний момент та/або перспективу кількох тижнів, щодо яких існують чіткі домовленості, а також безпекові гарантії їх дотримання. Навіть у випадку певного розв’язання зовнішньополітичних протиріч та гіпотетичного прийняття таких рішень, залишається проблема верифікації режиму припинення вогню. З огляду на протяжність кордону, лінії бойового зіткнення, верифікація є одним із найскладніших питань. Більш ймовірними є часткові домовленості щодо припинення окремих дій (наприклад, ударів по певним об’єктам або дій в окремих операційних зонах).
Що стосується наземних дій, то противник силами об’єднаного угруповання військ (сил) продовжить стратегічну наступальну операцію на території України, зокрема щодо виконання пріоритетного завдання з виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей з одночасними аналогічними діями на південно-східному та північно-східному напрямках.
Протягом наступного тижня та в найближчій перспективі:
1. Прогнозується продовження ударів ймовірно в форматі комбінованих/групових ударів (ракети, БпЛА) з акцентом на ОПК та транспортну інфраструктуру, а також на визначені міста (в першу чергу м. Київ, Дніпро, Одеса, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Суми). Противник має достатній ресурс для комбінованого ракетно-авіаційного удару, його нанесення залежить від прийняття відповідного політичного рішення.
2. ЗС РФ продовжать попередні наступальні дії по ключовим напрямкам на лінії бойового зіткнення з зосередженням основних зусиль на Покровському напрямку. Ймовірна активізація дій противника з південного напрямку.
3. В Курській області та на суміжних територіях – продовжаться спроби противника розгромити угруповання СОУ (у т.ч. шляхом оточення наших військ через прикордонні території України), при сприятливих для противника умовах – не виключається перенесення активних наступальних дій ЗС РФ на територію Сумської області.
За словами президента України Володимира Зеленського з цього приводу, Росія накопичує війська на Сумському напрямку, намагаючись витіснити Сили оборони з Курської області, хоча українські військові «несподівано роблять кроки в іншому напрямку». Також він заявив, що Курська операція зірвала наступ РФ у Сумській, Харківській та Запорізькій областях, але «тепер план той самий, витіснити нас повністю з Курського напрямку. Вони там збільшили кількість своїх військ. Після того як витіснили, вдарити в напрямку Сум, і потім переміщати війська на Харків, відповідно і на Запоріжжя для того, щоб зробити те ж саме».
3.2. Стан готовності носіїв високоточної зброї середньої та великої дальності:
Рівень загрози:
Зберігається реальна загроза продовження ракетних/авіаційних ударів високоточними засобами, включно з балістичними ракетами, БпЛА та керованими авіаційними бомбами по адміністративних та промислових центрах, ОПК, транспортній інфраструктурі держави, місцях зосередження авіації, резервів військ та запасів боєприпасів і пального – по всій території держави (з одночасною постійною зміною їх тактики нанесення).
Стосовно об’єктів енергетичної інфраструктури, то згідно заяви МЗС РФ у звітному періоді, «Російська Федерація залишає за собою право на симетричну відповідь у зв’язку з ударами України, що продовжуються, по енергетичних об’єктах. Київ, завдаючи ударів по російським енергетичним об’єктам, демонструє свою повну нездатність до переговорів та відсутність прагнення миру».
Стосовно повітряної компоненти:
На початок нового тижня стратегічна/дальня авіація РФ, яка залучається для ударів по цілях в Україні, розосереджена по аеродромах в глибині російської території. Ворог відновлює носії крилатих ракет у готовність до застосування, продовжує спорядження носіїв крилатих ракет та проведення екіпажами літаків тренувань з відпрацюванням виходу у райони пусків ракет.
Зокрема, за інформацією моніторингових ресурсів на кінець звітного періоду:
Кількість відомих споряджених КРПБ Ту-95МС – орієнтовно 4 од. (всі перебували на АБ «Оленья»).
Загальна кількість Ту-95МС поблизу України без змін та становила 16 одиниць:
«Оленья» – 11 Ту-95МС.
«Енгельс-2» – 2 Ту-95МС.
«Дягилево» – 3 Ту-95МС.
Дислокація літаків на аеродромах та рівень їх операційної готовності постійно змінюється;
Очікується продовження польотів літаків МіГ-31К/І, включно з виходом у район застосування авіаційних засобів ураження.
Стосовно морської компоненти:
Ситуація в ПБ «Новоросійськ» – без суттєвих змін. Загалом з акваторії Чорного моря до застосування КРМБ потенційно можуть бути залучені – 2 фрегати проекту 11356Р “Адмирал Макаров”, “Адмирал Эссен” (по 8 КР), 3 малих ракетних кораблі пр. 21631 “Ингушетия”, “Грайворон” (по 8 КР) та “Вышний Волочек” (7 КР), 3 підводних човна проекту 636.3 (по 4 КР).
Станом на ранок 24.03.2025 у Чорному морі були розгорнуті 3 бойові одиниці з крилатими ракетами «Калібр» (сумарний залп – 12 ракет).
Стосовно загрози ударів балістичними ракетами середньої дальності:
Рівень загрози – без змін.
3.3. Висновки:
Загалом передумов для зменшення ракетних та повітряних атак проти України не спостерігається. Вичерпання РФ запасів ракетного озброєння найближчим часом не очікується, з огляду на кількість та інтенсивність поточних ракетних і авіаційних ударів, утримання частини ракет в резерві та підтримання існуючих темпів їхнього виробництва.
Ефективні удари СОУ по об’єктам на території РФ, бажання керівництва держави-агресора примусити Україну до переговорів на умовах Кремля, зменшення запасів ракет/боєприпасів до окремих засобів ППО об’єктивно збільшують ймовірність нових комплексних ударів та активізації систематичних дій ПКС ЗС РФ.
Залишаються ризики ураження наземних об’єктів на території України до м. Київ та обласних центрів північних і західних областей включно. Очікується продовження існуючої інтенсивності практично щодобових ударів керованими авіабомбами (включно з КАБ), ракетами ОТРК «Іскандер», Х-59 та особливо Х-69, БпЛА типу «Шахед» зі збільшенням кількості ударних засобів та намаганнями охопити максимально більшу територію України.
Прогнозуються подальші заходи противника щодо ураження системи ППО держави, активного впливу на авіацію ЗСУ на землі та в повітрі, аеродромну мережу загалом і використання створеного дефіциту потенціалу ЗСУ для подальших масованих (зосереджених) ударів по ключових об’єктах.
4.1. Дії держави-агресора
Незважаючи на поточну медійну риторику щодо бажання «досягти миру» та спроби налагодити контакти з новим керівництвом США, держава-агресор продовжить курс на продовження війни та спроби розширення і утримання тимчасово окупованих територій України, для чого продовжить активні наземні дії, перекидання з глибини території РФ до районів оперативного призначення військ (сил) та інших ресурсів, інтенсивні ракетно-авіаційні удари з одночасним накопиченням крилатих і балістичних ракет та ударних БпЛА. Водночас зростає вплив чинників, які роблять для російської сторони вигідною настання паузи у воєнних діях в контексті зменшення ресурсів, підтримки населення та внутрішніх фінансово-економічних проблем.
У звітному періоді було завершено підготовку щорічної оцінки загроз розвідувальним співтовариством США «Annual Threat Assessment of the U.S. Intelligence Community» (інформація в документі надана станом на 18.03.2025). Окремий розділ в оцінках присвячено РФ, основні положення якого наведено нижче:
Росія розглядає свою поточну війну в Україні як опосередкований конфлікт із Заходом, а її мета відновити російську міць і безпеку в ближньому зарубіжжі проти передбачуваного вторгнення США та Заходу збільшила ризики ненавмисної ескалації між Росією та НАТО. Посилена і тривала політико-військова напруженість між Москвою і Вашингтоном в поєднанні зі зростаючою впевненістю Росії в своїй перевазі на полі бою і оборонно-промисловій базі і підвищеним ризиком ядерної війни створюють як терміновість, так і ускладнення для зусиль США з доведення війни до прийнятного завершення.
Незалежно від того, як і коли закінчиться війна в Україні, поточні геополітичні, економічні, військові та внутрішньополітичні тенденції Росії підкреслюють її стійкість і постійну потенційну загрозу могутності, присутності та глобальним інтересам США. Незважаючи на те, що Росія заплатила величезні військові та економічні витрати у війні з Україною, вона довела свою адаптивність і стійкість, частково завдяки розширеній підтримці Китаю, Ірану та Північної Кореї. Президент Володимир Путін, схоже, рішучий і готовий заплатити дуже високу ціну за перемогу в тому, що він вважає визначальним часом у стратегічному суперництві Росії зі Сполученими Штатами, світовій історії та його особистій спадщині. Більшість росіян продовжують пасивно приймати війну, і поява альтернативи Путіну, ймовірно, зараз менш ймовірна, ніж будь-коли за чверть століття його правління.
Зусилля Заходу щодо ізоляції та санкцій проти Росії прискорили її інвестиції в альтернативні партнерства та використання різних інструментів державного управління для компенсації потужності США за підтримки та посилення Китаю. Відносини Росії з Китаєм допомогли Москві обійти санкції та експортний контроль, щоб продовжувати військові зусилля, підтримувати сильний ринок енергетичних продуктів і просувати глобальну противагу Сполученим Штатам, навіть ціною більшої вразливості до китайського впливу. Росія також нарощує військову співпрацю з Іраном і Північною Кореєю, які продовжуватимуть допомагати її військовим зусиллям і посилювати співпрацю. Нарешті, Москва дедалі охочіше грає роль спойлера на західноцентричних форумах, таких як ООН, а також використовує незахідні організації, такі як БРІКС, для просування своєї політики.
Росія продемонструвала, що може впоратися зі значними економічними викликами, спричиненими триваючими виснаженнями війни, введенням обмежень Заходом та високою інфляцією та відсотковими ставками, принаймні в короткостроковій перспективі, використовуючи фінансові та імпортозаміщувальні обхідні шляхи, підтримуючи низький борг та продовжуючи інвестиції в оборонно-промислову базу. Економіка Росії залишається четвертою за величиною в світі (виходячи з ВВП за паритетом купівельної спроможності).
Значні втрати Росії в сухопутних військах у війні мало що зробили для підриву стратегічних стовпів її військової потужності, включаючи її різноманітні і надійні сили ядерного стримування і асиметричні можливості, особливо в протикосмічній і підводній війні. Військово-повітряні та військово-морські сили Росії залишаються недоторканими, причому перші є більш сучасними та боєздатними, ніж на початку вторгнення. Росія розвиває зростаючий арсенал звичайних сил і засобів, таких як ударна зброя театру бойових дій, для націлювання на внутрішню територію і розгортання сил і засобів за кордоном, а також для того, щоб тримати під загрозою союзників США під час кризи і воєнного часу. Передові російські програми ЗМУ і космосу загрожують території США, збройним силам США і ключовим перевагам у веденні бойових дій.
Росія, як і раніше, зможе розгортати антиамериканські дії (дипломатія, енергетична тактика примусу, дезінформація, шпигунство, операції впливу, військове залякування, кібератаки та інструменти сірої зони) для спроб конкурувати нижче рівня збройного конфлікту та мати можливості для просування російських інтересів.
Війна в Україні дала Москві безліч уроків щодо боротьби із західною зброєю та розвідкою у масштабній війні. Цей досвід, ймовірно, кине виклик майбутньому оборонному плануванню США, в тому числі проти інших противників, з якими Москва ділиться цими уроками.
Величезні інвестиції Москви в її оборонний сектор зроблять російську армію постійною загрозою національній безпеці США, незважаючи на значні втрати російського персоналу та техніки — насамперед у сухопутних військах — під час війни з Україною. Військово-повітряні та військово-морські сили Росії, незважаючи на певні втрати та значну кількість високоточних боєприпасів, залишаються здатними забезпечити Москву регіональними та глобальними силами проекції сили, тоді як ядерні та контркосмічні сили Росії продовжують забезпечувати її стратегічними можливостями стримування.
Конфлікт в Україні призвів до вдосконалення деяких російських військових можливостей. Наприклад, Росія спочатку використовувала системи РЕБ та безпілотні системи, але вона адаптувалася та впровадила інновації, використовуючи РЕБ, щоб ефективніше перешкоджати використанню Україною радарів та GPS безпілотних літальних апаратів.
Росія має можливості високоточного удару великої дальності (особливо підводні човни та бомбардувальники, оснащені КРПБ та протикорабельними крилатими ракетами).
Москва збільшила свій оборонний бюджет до найбільшого рівня навантаження за більш ніж два десятиліття перебування Путіна при владі та вжила заходів для зменшення впливу санкцій на свою оборонну промисловість.
Росія імпортує боєприпаси, такі як БпЛА з Ірану та артилерійські снаряди з Північної Кореї, щоб пом’якшити наслідки міжнародних санкцій, тим самим підтримуючи свою здатність вести війну в Україні та посилюючи загрозу, яку становлять її військові. Москва зіткнеться з довгостроковими проблемами, такими як якість військ і корупція, а також рівень народжуваності, але її інвестиції в підбір і мотивацію персоналу повинні дозволити їй стабільно поповнювати резерви і розширювати сухопутні війська, зокрема, протягом наступного десятиліття. Тим не менш, війна в Україні гальмуватиме ці зусилля, доки вона триватиме. Москві доведеться постійно балансувати між масштабним виробництвом обладнання для підтримки війни та зусиллями з модернізації та рекапіталізації.
Росія за останній рік захопила перевагу у своєму повномасштабному вторгненні в Україну і перебуває на шляху до накопичення більших важелів впливу, щоб натиснути на Київ та його західних покровителів, щоб вони домовилися про припинення війни, що дає Москві поступки, яких вона прагне. Продовження російсько-української війни збільшує стратегічні ризики для Сполучених Штатів щодо ненавмисної ескалації до широкомасштабної війни, потенційного застосування ядерної зброї, посилення небезпеки серед союзників по НАТО, особливо в Центральній, Східній та Північній Європі, а також більш сміливого Китаю та Північної Кореї. Незважаючи на те, що президент Росії Путін не зможе досягти повної перемоги, яку він уявляв, розпочавши широкомасштабне вторгнення в лютому 2022 року, Росія зберігає динаміку, оскільки жорстока війна на виснаження грає на військових перевагах Росії. Ця жорстока війна на виснаження призведе до поступового, але неухильного розмивання позицій Києва на полі бою, незалежно від будь-яких спроб США чи союзників накласти на Москву нові та більші витрати.
Незважаючи на проблеми з набором, Росія регулярно генерує достатню кількість особового складу для поповнення втрат і створення нових підрозділів для підтримки атак на кількох фронтових напрямках. У той час як Україна збільшила загальний набір особового складу після ухвалення нового законодавства про мобілізацію навесні 2024 року, Київ розтягнув свої ресурси, намагаючись розпочати нові наступальні дії — наприклад, у Курську (Росія) — і створити більше бригад, обороняючись на всіх фронтах.
Зростання витрат Москви на оборону та інвестиції в оборонно-промисловий потенціал продовжуватимуть забезпечувати високий рівень виробництва критично важливих засобів, таких як артилерія, ракети великої дальності, ударні БпЛА та плануючі бомби, і забезпечуватимуть збереження Росією переваги у вогневій потужності над Україною.
І Путін, і президент України Володимир Зеленський зацікавлені у продовженні дискусій зі Сполученими Штатами про те, як закінчити війну, і продемонстрували готовність перевірити часткове припинення вогню. Тим не менш, Путін, ймовірно, налаштований на те, що затяжний конфлікт може потягнути вниз російську економіку та спровокувати небажану ескалацію із Заходом, а Зеленський, ймовірно, розуміє, що його позиція слабшає, майбутнє західної допомоги невизначене, і припинення вогню може зрештою стати необхідним засобом захисту. Однак обидва лідери наразі, ймовірно, все ще бачать ризики більш тривалої війни як менші, ніж ризики незадовільного врегулювання. Для Росії позитивні тенденції на полі бою вимагають певного стратегічного терпіння, а для України поступка територією або нейтралітет Росії без суттєвих гарантій безпеки від Заходу може спровокувати внутрішню негативну реакцію та майбутню нестабільність.
Росія має найбільший і найрізноманітніший запас ядерної зброї, який разом з розгорнутими системами доставки наземного, повітряного і морського базування може завдати катастрофічної шкоди США. Росія створила більш модернізовані, мобільні і живучі стратегічні ядерні сили, які призначені для обходу або нейтралізації майбутньої посиленої протиракетної оборони США і забезпечення стримування за допомогою надійного ударного потенціалу у відповідь. Крім того, величезний арсенал нестратегічної ядерної зброї Росії допомагає їй компенсувати перевагу Заходу у звичайних цілях і надавати величезні можливості для управління ескалацією в сценаріях театру воєнних дій. Росія продовжує зусилля з модернізації своїх ядерних сил і засобів в умовах численних невдалих випробувань нових систем. Загроза з боку Росії зростає. Російські наукові інститути продовжують дослідження і розробку можливостей хімічної зброї, в тому числі технологій доставки препаратів. Росія зберігає незадекларовану програму хімічної зброї і щонайменше двічі застосовувала хімічну зброю протягом останніх років під час замахів із застосуванням нервово-паралітичних речовин «Новачок». Російські війська майже напевно продовжують використовувати хімікати проти українських сил, причому сотні зареєстрованих атак відбулися з кінця 2022 року.
Росія продовжує розгортати свої військові космічні системи та використовувати нову протисупутникову зброю, щоб порушити та погіршити космічні можливості США та їхніх союзників. Вона розширює свій арсенал систем глушіння, протикосмічних засобів на орбіті та ракет ASAT, призначених для націлювання на супутники США та союзників. Росія використовує РЕБ для протидії західним активам на орбіті і продовжує розробляти ракети ASAT, здатні знищувати космічні цілі на низькій орбіті. Незважаючи на радянську спадщину, війна в Україні виявила кричущі недоліки в російській космічній архітектурі, яка продовжуватиме стикатися з труднощами через наслідки санкцій та експортного контролю, внутрішні проблеми космічного сектору та дедалі більш напружену конкуренцію за програмні ресурси всередині Росії. Однак Росія залишатиметься космічним конкурентом, ймовірно, надаючи пріоритет активам, критично важливим для її національної безпеки, та інтегруючи військові космічні служби над цивільними космічними проєктами. Москва використовує свої та інші цивільні комерційні супутники дистанційного зондування Землі як доповнення до військових сил і засобів, і попередила, що комерційна інфраструктура інших країн у відкритому космосі, яка використовується у військових цілях, може стати законною ціллю.
РФ розробляє новий супутник, призначений для перенесення ядерної зброї як протисупутникового засобу. Ядерний вибух у космічному просторі може спричинити руйнівні наслідки для США, світової економіки та світу загалом. Це завдасть шкоди національній безпеці та комерційним супутникам та інфраструктурі всіх країн, а також погіршить використання США космосу як рушійної сили економічного розвитку.
У лютому 2022 року Росія запустила супутник, який, як тоді стверджувало її Міністерство оборони, призначений для перевірки бортових приладів і систем під впливом радіації та важких заряджених частинок.
У той час як російська екосистема науки та технологій (S&T) була обмежена після вторгнення в Україну, Москва продовжує розгортати нові програми штучного інтелекту на полі бою та за його межами, а також поглиблює технічну співпрацю з такими партнерами, як Китай, на підтримку довгострокових цілей досліджень і розробок. Використання Москвою штучного інтелекту для посилення військових операцій, ймовірно, ще більше відточить російську тактику та можливості у разі майбутніх конфліктів зі Сполученими Штатами або союзниками по НАТО.
Росія використовує штучний інтелект для створення потужних діпфейків для поширення дезінформації, проведення зловмисних операцій впливу та розпалювання подальшого страху. Росія також продемонструвала використання антидронового обладнання на основі штучного інтелекту під час конфлікту з Україною, що триває.
Нечисленні вітчизняні виробники мікроелектроніки в Росії освоїли виробництво чіпів лише до рівня 65 нм і мають на меті масове виробництво 28-нм чіпів до 2030 року, значно відстаючи від світових лідерів.
Будучи значною мірою відрізаною від західних ланцюжків поставок, Росія значно розширила і поглибила співпрацю в кількох технічних секторах з міжнародними партнерами. Росія прагне ще більше узгодити свої зусилля з S&T з Китаєм і союзниками по БРІКС у таких сферах, як розробка та управління штучним інтелектом і виробництво напівпровідників, щоб просунути власні можливості, а також значно зменшити вплив Заходу.
Незважаючи на те, що Росія довела свою стійкість, вона стикається з безліччю викликів, пов’язаних із збереженням незамінного глобального гравця, збереженням сфери впливу та підтриманням стабільності всередині країни – її найвищими стратегічними цілями – що свідчить про обмеження її довіри у відносинах зі Сполученими Штатами та міжнародною спільнотою. Росія заплатила високу ціну кров’ю, скарбами та втратою міжнародної репутації через своє широкомасштабне вторгнення в Україну. Президент Путін перевернув з ніг на голову два десятиліття геополітичного відродження Росії, створив нові загрози її зовнішній і внутрішній безпеці і виснажив її економічний і військовий потенціал, зробивши її більш залежною від Китаю та інших партнерів-однодумців, таких як Північна Корея. Російська армія зазнала в Україні більше втрат, ніж у всіх інших війнах з часів Другої світової війни (понад 750 000 загиблих і поранених), а її економіка стикається зі значними довгостроковими макроекономічними перешкодами і все більше залежить від Китаю. Агресія Росії зміцнила єдність Європи та спонукала Фінляндію та Швецію приєднатися до НАТО. Зусилля Вірменії, Молдови та деяких держав Центральної Азії з пошуку альтернативних партнерів підкреслюють, як війна зашкодила впливу Москви навіть на пострадянському просторі.
Наведене доповнює оцінка з боку президента Фінляндії Александра Стубба, який заявив, що Росія не має наміру припиняти вогонь або досягати миру в Україні. За його словами, основною метою Росії залишається знищення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що не змінилося з початку війни: «Путін не прагне перемир’я, припинення вогню чи миру. Його основна мета, а саме знищення незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, взагалі не змінилася. Сподіваюся, ми зможемо продовжити тиск Заходу, який змушує Росію припинити вогонь». Президент Фінляндії також підкреслив, що Росія намагається тягнути час, затягуючи конфлікт.
4.2. Заходи щодо забезпечення обороноздатності держави
Керівництво нашої держави у звітному періоді продовжує знаходитися під впливом дії негативних чинників ситуації у відносинах з США та війни з РФ: одночасно з обох сторін триває посилений зовнішньополітичний, економічний та інформаційний тиск.
Водночас, незважаючи на посилення комплексних інформаційних операцій РФ щодо дестабілізації суспільно-політичної обстановки в державі, у звітному періоді рівень консолідації суспільства та підтримки військово-політичного керівництва держави залишається високим. Зокрема, 78% опитаних українців не погоджуються з тим, що українські війська мають бути повністю виведені з Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей. Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова. Опитування показало, що лише 8% українців погодилися б на виведення ЗСУ з усієї території цих областей у межах їхніх адміністративних кордонів. Водночас 5% респондентів сказали, що готові погодитись на те, щоб у міжнародних договорах був зафіксований статус Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей, а також Криму та Севастополя як регіонів країни-агресора Росії. Не згодні з такою умовою 82% українців. Згідно з опитуванням, 7% українців погодилися б на те, щоб усі західні санкції проти Росії були скасовані, проти цього — 78% респондентів. Крім того, 22% громадян заради припинення війни готові погодитися на те, щоб нейтральний, позаблоковий, без’ядерний статус України був зафіксований у Конституції країни. Однак 56% опитаних виступають проти цього.
У звітному періоді Комітет парламенту з питань національної безпеки, оборони та розвідки рекомендував Верховній Раді України прийняти в першому читанні проєкт Закону «Про Кіберсили Збройних Сил України» (12349). Як зазначається у пояснювальній записці до проєкту, метою прийняття Закону є створення військової та технічної організаційної структури у складі Збройних Сил України за стандартами НАТО, яка відповідатиме за кібероборону України, захист її суверенітету та територіальної цілісності в кіберпросторі. Пропонується, що Кіберсили стануть окремою структурою у складі Збройних Сил та виконуватимуть спеціалізовані завдання у сфері кібербезпеки. Вони діятимуть під безпосереднім військовим керівництвом Головнокомандувача Збройних Сил України. Особливістю цього підрозділу ЗСУ буде те, що Кіберсили тимчасово – на період проведення відповідних заходів з кіберстримування – матимуть можливість залучати до свого складу цивільну складову – кіберрезервістів. На відміну від військовозобов’язаних та резервістів, статус кіберрезервіста не передбачає обов’язкового набуття ним статусу військовослужбовця для залучення до лав Кіберсил Збройних Сил України, може носити періодичний та тимчасовий характер.
Ймовірність застосування ядерної та хімічної зброї по території України залишається загалом на попередньому рівні.
Стратегічні ядерні сили (СЯС) ЗС РФ визначеним складом знаходяться на бойовому чергуванні, зміни в характері їх дій не спостерігаються (згідно відкритих оцінок розвідувальних органів, аналізу супутникових знімків, інформації від профільних ОSINT-спільнот тощо).
Частина носіїв ядерної зброї стратегічного призначення залучена до ударів по території України ракетами в звичайному (неядерному) спорядженні.
Згідно заяви МО РФ, у звітному періоді Росія розпочала військові навчання із застосуванням ракет із ядерними боєголовками, зокрема, будуть задіяні комплекси міжконтинентальних балістичних ракет «Ярс». Полки, озброєні зазначеними комплексами, будуть розгорнуті на позиціях у Свердловській області та Алтайському краї.
Ядерна ескалація» потенційно можлива у разі загрози втрати РФ значної частини власної території та тимчасово окупованих територій України, які вона незаконно включила до свого складу, хоча об’єктивних підстав для наведеного наразі не вбачається.
Зокрема, розвідувальне співтовариство США продовжує бачити ризик того, що Володимир Путін може вдатися до застосування ядерної зброї проти України на тлі невдач на фронті. Про це йдеться у звіті директора Національної розвідки США: «Нездатність Росії досягти швидких і рішучих перемог на полі бою в поєднанні з українськими ударами всередині Росії продовжує викликати побоювання, що Путін може застосувати ядерну зброю».
Питання поширення ЗМУ та засобів доставки
У звітному періоді повідомлялося, що Франція планує суттєво посилити свій ядерний арсенал. Оборонне відомство планує закупити додаткову кількість багатоцільових винищувачів Rafale, здатних нести тактичні ядерні ракети ASMP-A. Про це заявив президент Еммануель Макрон під час візиту на авіабазу Люксей-ле-Бен. За словами французького лідера, у сучасних умовах загроз Франція має зміцнити сили ядерного стримування та водночас запропонувати «ядерну парасольку» для європейських союзників і партнерів по НАТО. З цією метою держава інвестує 1,5 мільярда євро в інфраструктуру бази, щоб створити дві нові ескадрильї та збільшити кількість літаків-носіїв до 40 одиниць.
Також у Канаді має місце публічна дискусія щодо ядерної зброї. Обговорення відбуваються на тлі позиції США щодо своїх союзників у Європі, а також заяв президента США Дональда Трампа про можливе включення Канади до складу США у вигляді 51-го штату. Через це дедалі більше політиків і військових виступають за посилення збройних сил країни та створення потенціалу, який допоможе Канаді сформувати певне стримування. Отримання ядерної зброї Канадою, хоч і є нереалістичним на фоні сусідства зі Сполученими Штатами, теоретично може бути ймовірним, зважаючи на наявність у Франції незалежних сил ядерного стримування, які потенційно могли б допомогти країні в придбанні певного озброєння.
Радіаційна ситуація на території України
Радіаційна ситуація на території України за показниками, які отримуються Національною гідрометеорологічною службою (НГМС) ДСНС України на радіометричній мережі спостережень, а також за доступними даними автоматизованих систем радіаційного моніторингу АЕС України – відокремлених підрозділів ДП “НАЕК “Енергоатом” та ДСП “Екоцентр”, залишалася стабільною. Радіаційний фон складає від 0.08 до 0.13 мкЗв/год (допустимий рівень радіаційного фону становить до 0.30 мкЗв/год згідно Норм радіаційної безпеки України).
Залишається актуальною можливість ударів та руйнувань інших об’єктів атомної та хімічної промисловості, що є загрозою регіонального/місцевого масштабу.
Запорізька АЕС (м. Енергодар) працює з ризиками порушення норм радіаційної та пожежної безпеки. Радіаційний фон складає 0.10-0.11 мкЗв/год. Викиди радіоактивних речовин у навколишнє середовище не перевищують встановлених допустимих значень. Реактори №1-6 станції перебувають в режимі холодної зупинки. Стан енергоблоків – стабільний. Рівень води у ставку-охолоджувачі ЗАЕС в межах норми. Територія ЗАЕС використовується окупаційними військами для розміщення військ. Ймовірним сценарієм радіаційної катастрофи на Запорізькій АЕС продовжує вважатися аварія з втратою живлення циркуляційних насосів, що призведе до припинення охолодження активної зони реактора.
Ситуація на інших атомних електростанціях:
Рівненська, Південноукраїнська та Хмельницька АЕС – ситуація залишається стабільною та контрольованою.
Чорнобильська АЕС – погіршення радіаційної обстановки на проммайданчику НБК об’єкту «Укриття» та загалом на території ДСП ЧАЕС не зафіксовано. Виходу радіоактивних речовин за встановлені межі не виявлено.
Аварій та обстрілів хімічно небезпечних об’єктів не зафіксовано.
Продовжується застосування ЗС РФ хімічних боєприпасів в районах ведення бойових дій.
Деталізована інформація щодо дій засобів повітряного нападу противника
Основні удари засобів повітряного нападу противника :
17.03.2025: У ніч з 17 на 18 березня 2025 року (із 19.00 17 березня) противник атакував 137-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Шаталово, Курськ, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – РФ. Заявлено про збиття 63 ударних БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Черкаській, Київській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. 64 ворожі безпілотників-імітаторів — локаційно втрачені (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Харківщина, Сумщина, Полтавщина, Дніпропетровщина та Черкащина.
18.03.2025: У ніч з 18 на 19 березня 2025 року (із 19.00 18 березня) противник атакував двома балістичними ракетами Іскандер-М, чотирма зенітними керованими ракетами С-300 та 145-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Брянськ, Орел, Шаталово, Курськ, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – РФ. Заявлено про збиття 72 ударних БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Черкаській, Київській, Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій та Одеській областях. 56 ворожих безпілотників-імітаторів — локаційно втрачені (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Сумщина, Одещина, Полтавщина, Дніпропетровщина, Київщина та Чернігівщина.
19.03.2025: У ніч з 19 на 20 березня 2025 року (із 19.00 19 березня) противник атакував 171-м ударним БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Орел, Шаталово, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Чауда – Крим. Заявлено про збиття 75 ударних БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Черкаській, Київській, Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій та Херсонській областях. 63 ворожі безпілотники-імітатори — локаційно втрачені (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Кіровоградщина, Сумщина та Донеччина.
20.03.2025: У ніч з 20 на 21 березня 2025 року (із 20.00 20 березня) противник атакував 214-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Курськ, Брянськ, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Чауда – Крим. Заявлено про збиття 114 ударних БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів на півдні, півночі та в центрі країни. 81 ворожий безпілотник-імітатор — локаційно втрачений (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Одещина, Хмельниччина, Сумщина та Київщина.
21.03.2025: У ніч з 21 на 22 березня 2025 року (із 19.30 21 березня) противник атакував 179-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Міллерово, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Чауда – Крим. Заявлено про збиття 100 ударних БпЛА типу Shahed та безпілотників інших типів на півдні, півночі та в центрі країни. 63 ворожі безпілотники-імітатори — локаційно втрачені (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Запоріжжя, Харківщина, Сумщина та Київщина.
22.03.2025: У ніч з 22 на 23 березня 2025 року (із 19.00 22 березня) противник атакував 147-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Міллерово, Брянськ, Курськ, Приморсько-Ахтарськ – РФ, Приморськ – ТОТ Запорізької обл. Заявлено про збиття 97 ударних БпЛА типу Shahed (безпілотників інших типів) на півдні, півночі, заході та в центрі країни. 25 ворожих безпілотників-імітаторів — локаційно втрачені (без негативних наслідків). Цієї ночі противник застосував більшу кількість саме ударних БпЛА (щонайменше 122 одиниці), дронів-імітаторів, відповідно — 25. Внаслідок російської атаки постраждали Київщина, Харківщина, Сумщина, Чернігівщина, Одещина та Донеччина.
23.03.2025: У ніч з 23 на 24 березня 2025 року (із 20.00 23 березня) противник атакував 99-ма ударними БпЛА типу Shahed і безпілотниками-імітаторами різних типів із напрямків: Міллерово, Курськ, Приморсько-Ахтарськ – РФ. Заявлено про збиття 57 ударних БпЛА типу Shahed (безпілотників інших типів) на півдні, півночі, заході та в центрі країни. 36 ворожих безпілотників-імітаторів локаційно втрачені (без негативних наслідків). Внаслідок російської атаки постраждали Київщина, Харківщина, Сумщина, Кіровоградщина та Запоріжжя.
Деталізовані дії противника та Сил оборони на кінець звітного періоду
Згідно оцінок Генерального штабу ЗСУ станом на 08.00 24.03.2025:
на території Курської області противник проводив наступальні дії з метою повного розгрому угруповання ЗСУ та звільнення територій, має незначний успіх в просуванні;
на Харківському напрямку командування ЗС РФ намагається утримувати буферну зону та максимально відтягнути резерви СОУ від інших ділянок фронту. Також противник намагався продовжувати наступальні дії у районах Вовчанська;
на Куп’янському напрямку Сили оборони відбивали штурмові дії противника в районі Загризового, Петропавлівки та Богуславки;
на Лиманському напрямку ворог намагався просунутись поблизу населених пунктів Ямполівка, в напрямках Нового, Новомихайлівки та Зеленої Долини;
на Сіверському напрямку противник атакував позиції наших військ в поблизу Білогорівки, у напрямках Івано-Дар’ївки та Верхньокам’янського;
на Краматорському напрямку противник атакував позиції наших військ в районі Оріхово-Василівки та Часового Яру;
на Торецькому напрямку бойові дії тривали в районі в районі н.п. Торецьк, Щербинівка, а також у напрямку Диліївки;
на Покровському напрямку ворог намагався просунутись в районі н.п. Пантелеймонівка, Водяне Друге, Єлизаветівка, Лисівка, Андріївка, Котлине, Успенівка, Богданівка та в напрямку Сергіївки;
на Новопавлівському напрямку противник вів наступальні дії в районі н.п. Костянтинопіль, Розлив, Веселе та в районі Скудного;
на Гуляйпільському напрямку противник вів наступальні дії поблизу Новополя та Новосілки;
на Оріхівському та Придніпровському напрямках на кынець звытноъ доби боєзіткнень не відбулося;
на Волинському та Поліському напрямках оперативна обстановка – без змін. Ознак формування наступальних угруповань ворога не виявлено. У прикордонних з Україною районах продовжують перебувати підрозділи ЗС Білорусі – орієнтовно 4-5 підрозділів батальйонного рівня. На даний час переміщення бойових підрозділів ЗС Росії на територію Білорусі не відмічено. Заслуговує уваги інформація про створення у структурі внутрішніх військ РБ підрозділу інформаційного протиборства, який веде боротьбу з політичними опонентами Олександра Лукашенка. Про це заявив командувач внутрішніми військами МВС Білорусі Микола Карпенков: «Особливим досягненням у внутрішніх військах є те, що за останній рік ми створили підрозділи розвідки та інформаційного протиборства. Така потужна тріада підрозділів спеціального призначення, розвідка, інформаційне протиборство дозволяє серйозно рухатися вперед. Цю інформаційну кампанію з психологічного протиборства з нашим противником ми виграли. За останні півроку всі ролики Латушки, заяви цих калиновців (полк ім. К. Калиновського) про те, що вони рушать в Республіку Білорусь, почнуть визвольний похід, про їх перемогу, вони всі пропали… Підрозділи мають відношення до знищення моніторингового OSINT-проекту «Беларускі Гаюн» та ініціативи BYPOL, створеної колишніми співробітниками силових структур»;
на Сіверському та Слобожанському операційних районах ворог утримує угруповання військ «Сєвєр» для проведення диверсійно-розвідувальної діяльності/локальних штурмових дій у Чернігівській, Сумській та Харківській областях та протидії підрозділам СОУ, які продовжують бойові дії у прикордонних районах Курської та Бєлгородської областях РФ;
у Чорноморській та Азовській операційних зонах оперативна обстановка суттєвих змін не зазнала. Ворог здійснює контроль надводної та повітряної обстановки, насамперед у районах пунктів базування Чорноморського флоту. Противник утримує в готовності кораблі і підводні човни для завдавання ракетних ударів по території України та перешкоджає морській економічній діяльності нашій державі в регіоні. Водночас ворог вдосконалює систему охорони та оборони Керченського мостового переходу.
Загалом у Кримському операційному районі обстановка без суттєвих змін. Силами та засобами підрозділів противника продовжуються заходи з інженерного облаштування оборонних позицій, розташованих уздовж західного узбережжя Кримського півострова для запобігання можливих дій СОУ.
Щодобова кількість бойових зіткнень протягом тижня:
17.03.2025: 155
18.03.2025: 140
19.03.2025: 155
20.03.2025: 166
21.03.2025: 142
22.03.2025: 147
23.03.2025: 140
Моніторингові джерела (зокрема, «DeepStatе», ISW тощо) свідчать, що станом на:
17.03.2025: Ворог просунувся у П’ятихаткатках та біля Малих Щербаків (орієнтовна втрата території – 15,4 км² за день).
18.03.2025: Ворог просунувся біля Невського та Привільного (орієнтовна втрата території – 9,6 км² за день).
19.03.2025: Ворог просунувся біля Красного Першого, Скудного та Новосілки. (орієнтовна втрата території – 7,0 км² за день).
20.03.2025: Ворог просунувся біля Запоріжжя (Донецька обл.) (орієнтовна втрата території – 1,0 км² за день). В Курській області просування противника 29,5 км².
21.03.2025: Ворог просунувся біля Іванівки та Ямполівки (орієнтовна втрата території – 13,8 км² за день).
22.03.2025: Підрозділи 3 ошбр зачистили населений пункт Надія на Луганщині (звільнено території – +2,8 км²). Ворог просунувся біля Кам’янки та в Тополях (орієнтовна втрата території – 3,8 км² за день).
23.03.2025: Ворог просунувся біля Розливу та Тарасівки (орієнтовна втрата території – 12,3 км² за день).
Разом ми можемо змінювати майбутнє! Ваша підтримка дозволяє нам продовжувати наші дослідження та надавати об'єктивний аналіз ключових суспільних питань. Приєднуйтесь до нас сьогодні, щоб спільно будувати майбутнє наших поколінь.
Підтримати
